Вексель, як кредитно-розрахунковий засіб

Вексель, як кредитно-розрахунковий засіб.

Первісно, на зорі свого виникнення, вексель є засобом переказу грошей із однієї місцевості в іншу. У нинішній годину вексель практичні не використовується в якості засобу переказу, бо із «явилися інші, более ефективні засоби переказу грошей.

Пізніше вексель стає найважливішим платіжним засобом. Надійні векселі починають обертатися поряд із грошами. Усі це стало можливим в зв «язку із появою індосаменту. У. І. Снігірьов писавши, що завдяки індосаменту вексель піднявся на таку висоту, на якій могли стояти лише грошові знаки. Недаремно його називали «купецькими грошами » .

Абстрактність й формальність векселі, а також солідарна відповідальність векселедавця, індосанта, аваліста й акцептанта створюють тверду певність у вексельного кредитора (векселедержателя) у вчасному отриманні грошової суми за векселем. Завдяки цьому вексель стає одним із найважливіших засобів кредиту. Потреба господарюючих суб «єктів в грошових засобах є про «єктивно обумовленою.

Відомо, що виробничі фонди комерційної організації в певний момент години водночас існують в грошовій, продуктивній й товарній формах. Рух вартості фондів являє собою послідовний безперервний її перехід із однієї функціональної форми в іншу. Цьому процесу про «єктивно притаманна нерівномірність, зумовлена індивідуальним характером кругообігу фондів комерційної організації. Проявом даної нерівномірності є утворення приливів й відливів грошових коштів в ході руху як основних, то й оборотних фондів.

Індивідуальні кругообіги й обороти коштів в господарюючих суб «єктах взаємопов'язані у межах єдиного відновлювального процесу. У зв «язку із цим із «являється можливість тимчасовий шлюб коштів одних господарських суб «єктів заповнити за рахунок тимчасового надлишку коштів інших, бо вивільнення коштів й додаткова потреба у яких, як правило, не співпадають по суб «єктам утворення, годину й кількісно. Процес акумуляції тимчасово вільних грошових коштів й їхній перерозподіл здійснюється за допомогою кредиту. Таким чином розв «язується протиріччя між тимчасовим осіданням засобів й необхідністю їхнього ефективного використання.

Тимчасовий недолік засобів може бути заповнений чи за рахунок банківського кредиту, чи комерційного.

Комерційний кредит — це кредит, що надається одними комерційними організаціями іншим в вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочки й розстрочення оплати товарів, робіт чи послуг. Комерційний кредит надається за самостійному позичковому вол «язанню (договору позики, кредитному договору, договору про товарний кредит), а виконання договорів на реалізацію товарів, виконання робіт чи про надання послуг. Метою комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів.

Банківський кредит — це надання банком грошових торб позичальникам в користування на умовах поворотності із сплатою відсотка. Позичальником може виступати підприємець, комерційна організація, держава (в особі своїх органів) й інші суб «єкти цивільного права. Кредитором виступає, як правило, банк. Метою банківського кредиту є отримання прибутку по кредитним договорам.

Мета комерційного й банківського кредиту помітно відрізняються, тому й відсоток по комерційному кредиту, як правило, нижче, ніж по банківському. Кредитні ставлення можуть оформлюватися різноманітними засобами, наприклад, кредитним договором, договором купівлі-продажу із відстрочкою платежу й т.д. Кредит, оформлень векселем, має ряд переваг перед звичайним позичковим вол «язанням, по якому кредитор, як правило, не може достроково задовольнити свої вимоги. Вексельний кредитор, навпаки, має можливість негайно перетворити вексель в гроші. Векселетримач може продати вексель, передавши його по індосаменту, чи врахувати в банку. Врахуванням векселі (дисконтом) називається угода векселедержателя й банку на умовах дострокової виплати суми, зазначеної в векселі, із утриманням облікових відсотків за отримання вексельної суми раніше відзначеного в векселі терміну. Векселетримач може просто розрахуватись векселем за товари, послуги.

Основне призначення векселі - оформлювати комерційний кредит. Подивимось яким чином можна використати вексель для цієї мети.

Вексель може використовуватися в поєднанні майже із будь-яким договором. Основна умова — наявність елементів кредиту між суб «єктами господарської догоди. Іншими словами, один бік договору надає відстрочку платежу іншій стороні. Найбільш характерними договорами, в які використовується вексель, є домов купівлі-продажу й поставки.

За договором поставки одна комерційна організація поставила партію товарів іншій комерційної організації. При звичайному порядку промов покупець відразу винен розрахуватися із постачальником за поставлений товар. Ще гірше, коли постачальник абсолютно не довіряє покупцю й вимагає передоплату за товари. При нормальній економічній ситуації постачальник, якщо йому дозволяє власне фінансове положення, може надати комерційний кредит покупцю в вигляді відстрочки платежу за відвантажену продукцію. Для оформлення кредитних відносин вдаються до векселі. Кількість комбінацій по використанню векселі величезно. Розглянемо деякі із них.

Сама проста комбінація. Покупець видає простий вексель постачальнику. Він може видати чимало простий вексель, а декілька, так, щоб сума номіналів векселів дорівнювала розміру наданого кредиту. У цій ситуації покупець є векселедавцем, а постачальник першим векселедержателем.

Інша комбінація. Покупець може видати постачальнику не простий вексель, а переказний. У цьому випадку покупець є векселедавцем, а постачальник першим отримувачем векселі (ремітентом). У цій комбінації із «являється додаткова фігура платника, що винен якщо оплатити вексель. Постачальник, якщо він не знає платника, цілком може сумніватись, оплатити чи останній вексель. Тоді, щоб розвіяти сумніви постачальника, покупець може видати постачальнику переказний вексель «свойому наказу», причому що акцептувався платником. Це створить додаткові гарантії для постачальника, бо трасат своїм акцептом висловив свою згоду оплатити вексель.

Далі переказний вексель може бути використаний слідуючим чином. Переказний вексель видає не покупець, а постачальник. Тут переказний вексель виставляє постачальника на покупця, а останній його акцептує. Час акцепту може бути різноманітним. Покупець може відразу акцептувати переказний вексель постачальника. Однак постачальник може не знаті імені Першого отримувача векселі, то ми не знає, кому він зможе реалізувати свій вексель. Тому постачальник й покупець можуть домовитись, що покупець акцептує вищезазначений вексель за годину. Цю ситуацію можна розв «язати й іншим чином. Постачальник виставляє переказний вексель свойому наказу на ім «я покупця, а останній на свій чергу відразу його акцептує. У цій ситуації постачальник водночас є трасантом й ремітентом. Покупець, акцептувавши вексель, стає платником за векселем. У цій ситуації постачальник, являючись ремітентом, має можливість знайти Першого отримувача векселі. Причому пошук його полегшується тім, що вексель постачальника уже акцептований покупцем.

Можна навести ще один приклад, коли покупець може передати постачальнику вексель (як простий, то й переказний), в якому перший є лише індосантом. У цьому випадку постачальник також надає покупцю кредит, із тієї лише різницею, що останній передає вексель, в якому він не є ані векселедавцем, ані платником.

Кредитор, що має на руках вексель, може по-різному їм розпорядитися. По-перше, він може облишити вексель у собі, дочекатися терміну платежу й отримати гроші за векселем. Це можливо як в тій ситуації, коли постачальник є векселедержателем простим векселем, то й до того випадку, коли він є векселедавцем, чи векселедержателем в переказному векселі. По-друге, постачальник може потребувати грошей, тому він може розрахуватись цим векселем за товари, роботи, послуги. По-третє, постачальник, потребувати грошей, може перетворити вексель в гроші до терміну платежу за векселем. Для цого він винен його врахувати в банку, чи віддати вексель в заставу.

Врахування й застава векселів є класичними операціями банків при роботі із векселями. У цьому випадку комерційний кредит тісно переплітається із банківським.

Облік векселів дасть можливість векселедержателю негайно перетворити останній в «живі «гроші. Під час перебування чергу, для банку облік векселів є однією із форм надання кредиту.

Утримувач векселі, що бажає врахувати його в банку, винен передати його останньому по індосаменту. Індосамент, як правило, використовують бланковий. Одержавши вексель по індосаменту, банк ставати власником векселі. Банк може по різному розпорядитися отриманим векселем. По-перше, він може дочекатися терміну платежу за векселем й отримати грошові кошти, по-друге, при необхідності він може його переоблікувати (чи закласти) в Центральному банку под невисокий відсоток, ці ж операції можна зробити й в російських банках, однак обліковий відсоток якщо вище. При цьому необхідно матір на увазі, що Центральний банк подає жорсткі вимоги при прийомі векселів до переобліку.

Враховуючи вексель в банку, векселетримач винен матір на увазі, що передавши вексель, він стає одним із відповідальних осіб за векселем. І в випадку, якщо вексель не якщо оплачений, то із нього може бути стягнута вексельна сума. Векселетримач може вивести собі із складу боржників за векселем, використавши застереження «без обороту на мене », передаючи вексель по індосаменту. Однак банк може відмовитися приймати такий вексель, чи збільшить обліковий відсоток, бо ризик неоплати векселі збільшується.

Ще однією класичною формою надання вексельного кредиту є кредит под заставу векселів. Дана форма кредиту відрізняється від обліку векселів тім, що, по-перше, заставляючи вексель, векселетримач залишається власником останнього. Вексель заставляється векселедержателем на певний термін із наступним викупом после погашення наданого кредиту. А, щоб закласти вексель, векселетримач винен передати його по заставному індосаменту, що може бути сформульований слідуючим чином: «Замість мене сплатити КБ «Інкомбанк «як заставодержателю нинішнього векселі «. Розповсюдженою помилкою на практиці є ті, що векселі передаються в заставу за заставному індосаменту, а, по самостійному договору. Відсутність заставного індосаменту й наявність самостійного договору застави не лігітимує належним чином заставодержателя, тому вексельний боржник матір право йому відмовити в виплаті вексельної суми.

По-друге, при обліку векселів векселетримач одержує всю суму векселі відразу за винятком дисконту (облікового відсотку). Заставляючи вексель, векселетримач може розраховувати на отримання кредиту в $ 60 — 90% від суми векселі. При цьому векселетримач може чи отримати грошову суму, що вважається йому відразу, чи йому може бути відкрита позичковий рахунок, із якого він може знімати гроші в міру необхідність.

По-третє, при заставі векселів, векселетримач укладає із банком кредитний договір, в якому застерігаються усі умови користування наданим кредитом. Нічого подібного при обліку векселів не відбувається.

Окрім названих вище форм кредиту інколи називають акцептний кредит й кредит, що полягає в приміщенні авалю на векселі.

як нам здається «акцептний кредит «й кредит в формі приміщення авалю на вексель лише умовно можна віднести до кредиту. Ми уже розглядали ситуацію, коли покупець, розплачуючись із постачальником, видає йому переказний вексель, в якому в якості платника вказана що-або третя особа. Платником може виступати банк. У цьому випадку векселедавець заздалегідь акцептує вексель, а лише потім передає його ремітенту. У ролі платника може виступити боржник покупця. Однак може бути й інша ситуація. Так, наприклад, на Заході не прийнято використовувати прості векселі. Тому, щоб уникнути застосування простого векселі в ситуації, коли у тобі немає підхожого боржника, звичайно домовляються із будь-якою організацією про тобі й маєш неї виставлять переказний вексель. За свої послуги фірма, на якої виставили переказний вексель, стягає комісійні. Якщо векселедавець в наведеному нами прикладі до терміну платежу за векселем перераховує платнику грошову суму, то цій ситуації фірма жодного кредиту не надає. Тут ми бачимо послуги, за надання які стягуються комісійні.

Про надання «акцептного кредиту» може іти мова до того випадку, якщо між векселедавцем й платником полягає кредитний договір, з якого платник акцептує, а после цого оплачує виставлений на нього переказний вексель. І лише через певний годину від дати платежу за векселем векселедавець перераховує вексельну суму платнику.

Коли стосується проставлення авалю на векселі, то, як нам здається, ані про якої форму кредиту говорити не потрібно. Особа, котра авалює вексель, виявляє певні послуги векселедавцю, чи іншій особі, за що проставляється аваль. За свої послуги аваліст стягає комісійні.

Тепер розглянемо форму надання кредиту. Банк укладає кредитний договір із комерційною організацією, по цьому договору банк не перераховує гроші на рахунок, а видає простий вексель. Завдяки цьому банк уникає необхідності притягнення кредитних ресурсів для покриття цого кредиту. Вексель по цій угоді надається для використання його в якості платіжного засобу. Кредит банком надається по кредитному договору, по якому кредитором є банк. По виданому векселем, навпаки, кредитором є комерційна організація, а боржником банк, то кредит одержує банк. Таким чином створюється, на перший погляд, абсурдна ситуація.

У відповідності із кредитним договором комерційна організація винна до певного терміну, як правило до терміну платежу за векселем, надати банку суму в розмірі наданого кредиту й сплатити банку комісійну винагороду.

Ми не будемо поглиблюватися в підрахунок відсотків. Одне із найважливіших умів роботи схеми — розрахунки векселями по номіналу. Одне слово, клієнт банку розраховується зі своїм постачальником векселем по номіналу, останній на свій чергу зі своїм постачальником по номіналу й т.д. Таким чином, в очах бажання прирівняти вексель до грошей й змусити приймати вексель по номіналу. Це важливо, щоб векселі приймалися в розрахунках по номіналу ". А між тім, ми знаємо, що по номіналу приймаються лише гроші. Тому якщо комерційні організації візьмуть їм дисконт, що враховується, то комерційна організація, що отримала кредит в формі векселів, примушена якщо сплатити відсотки за отриманий нею кредит в $ 20% річних, ті є значно більше, ніж вона сплатила б по звичайному банківському кредиту. Якщо комерційна організація, що отримала векселі, знайде «альтруїстів », що б погодились прийняти вексель по номіналу, то одержиться, що тих сам «альтруїсти «в різних частках пропорційно термінам знаходження вони на руках векселі прокредитують означену комерційну організацію, не отримавши взамін нічого.

Алі повинні бути заподій для такого «альтруїзму ». Наприклад, комерційна організація не так на розрахунковому рахунку грошей, внаслідок цого не платити податки. Якщо гроші надійдуть на розрахунковий рахунок, то їхні відразу спишуть в рахунок із неї платежів. Отримавши вексель, можна безболісно уникнути наведеної вище ситуації.

У нинішній годину банки й деякі кредитні установи активно взялися дозволяти кризові неплатежу. Для цих цілей ставши використовуватися банківський вексель, як правило, простий. Тут ми бачимо всіх тієї ж кредит, виданий в формі векселів.

За такою батьківською турботою по дозволу кризи неплатежу винне бути видно ще щось. Якщо придивитись до умів видачі так званих векселедательських кредитів, та можна помітити, що кредитна угода має термін, як правила, менший, ніж термін платежу за векселем. Причому використають для цих цілей векселі зі терміном платежу в стільки-то години від подання чи по поданні й із застереженням «подання не раніше такого-то терміну ». Звідси зацікавленість банку тому, щоб вексель мав якомога понад індосаментів й був поданий до оплати якомога пізніше. Ніж пізніше вексель якщо поданий до оплати, тім понад години банк може використати гроші, отримані по кредитній угоді від комерційної організації, що отримала кредит в формі векселів.

Виходячи із цого можна легко пояснити прагнення банку організувати проходження власних векселів по ланцюжкам, зв «язуючи завдяки цьому боржників й кредиторів й даючи їм засіб для погашення їхньої взаємної заборгованості.

Ми розглянули ряд комбінацій, в який вексель використовувався як кредитний інструмент. Між тім вексель є й розрахунковим засобом. Усі про що ми говорили можна цілком віднести й до векселі як до розрахункового засобу. При використанні вексельної форми розрахунків по господарським угодам із відстрочкою платежу потрібно матір на увазі, що видача векселі не означає, що платіж відбувся й ставлення по розрахункам закінчені. Вексель — це не гроші. Тому розрахунки за договором можуть вважатися закінченими лише после фактичної оплати векселі, якщо лише сторони прямо не передбачили в договорі, що видавання векселі припиняє вол «язання покупця оплатити товар.

При розрахунках вексель може бути використаний як самостійний розрахунковий засіб, в цьому випадку його видають, індосують, а после цого оплачують. Окрім цого вексель може бути використаний в поєднанні із іншими формами розрахунків. Наприклад, вексель може бути використаний при документарному акредитиві й в інкасових операціях. Вексель при документарному акредитиві й в інкасових операціях використовується, як правило, в міжнародних розрахунках.

Використана література:

1.Снігірьов У. І. Дружні й бронзові векселі. Історичне, побутове й юридичне дослідження. — СПБ, 1911, із. 12.

2.Гроші, кредит, банки./Під ред. Кравцовой Р. І. — Мінськ, 1994, із. 96.

3.Волохов А. У., Єфімова Л. Р. й ін. Вексель й вексельне обертання в Україні. — До., 1996, із. 84.