Головні чинники російської фінансової кризи характеризуються таким чином

Головні чинники російської фінансової кризи характеризуються таким чином:

•За період 1990;1997 рр. обсяги ВВП зменшились на 40,7%. У поточному році Мінекономіки Росії прогнозує зниження ВВП ще на 2,5%. Низький рівень монетизації (близько 18%) призвів до значного поширення внутрішнього бартеру, збіьшення кредиторської й дебіторської заборгованості підприємств (за перше півріччя 1998 року смердоті склали відповідно 1927,4 млрд. рублів й 1265,8 млрд. рублів).

•Дефіцит державного бюджету Ро-сійської Федерації 1997;го році складав 6,8% ВВП, на 1998 рік він передбачався на рівні 5,8% ВВП. Покриття дефіциту шляхом не досить продуманої стратегії короткострокових запозичень призвело до створення фінансової піраміди ДКО та неможливості виконання Державою боргових зобов’язань, що более ніж у два рази перевищували надходження до біджету в серпні знизились у порівнянні із липнем на 1 млрд. доларів США й становили лише 11,2 млрд. рублів. Недосконала податкова полатика змирилася піти в «тінь» значну частину економіки. Великі обсяги становлять зовнішні борги (близько 125−130 млрд $), із які борги перед МВФ та Світовим банком — 19,2 млрд $.

•Корені фінансової кризи криються також у банківській сфері. Залучені банками грошові ресурси замість розміщення їхні в реальній економці використовувалися перевжно для інших операцій, до того числі для придбання валюти, що створювало додатковий тиск на валютний ринок, а операцій із цінними паперами. Загрозу фінансовій стабільності становили певні дії Центробанку, який у своїй діяльності є самостійним й практично безконтрольним. Саме Центробанк 20 июля 1998 року напередодні виділення Першого траншу позики МВФ списавши із рахунків Мінфіну близько 8,7 млрд. рублів, залишивши на тждень уряд без коштів. Вірогідними мотивами цієї акції є проведення Центробанком опрацій із ДКО, до 65% які придбано ним та підконтрольованим йому Ощадбанком.

•На економічні чинники накладалися й політичні. У стислий одну годину на Російський Федерації змінилися чотири уряди (Чорномирдина, Кирієнка, Чорномирдина й нарешті - Примакова). Системна кризу влади і економіки. Котра охопила Росію, Незважаючи на тимчасову стабілізацію курсу рубля на відмітці 16 рублів за долар, може й далі поглиблюватися у зв’язку із політичною боротьбою, Яка відбувається між різними гілками влади, а також між центром й регіонами.

•Обсяги міжнародної фінансової допомоги, що був надана Російській Федерації, відразу виявилися недостатніми. перший транш позики МВФ було б витрачено дуже швидко, ін цьому жадної проблеми не було б вирішено. Це значною мірою змусило іноземних інвесторів переоцінити своє ставлення до Росії.

•Не слід відкидати цього у Російській Федерації також далеко ще не усім потрібен міцний й стабільний карбованець, й, насамперед, експортерам. Якщо ж врахувати знищення світових цін на природний газ, то особливо не зацікавлені РАТ «Газпром» та нафтові компанії.

Всі ці події на фінансовому ринку Ро-сійської Федерації було неможливо вплинути на ситуацію в Україні, економіка якої переживає не кращі свої часи.

Починаючи із 14 серпня 1998 року, коли значення курсу національної валюти становило 2,14 грндол., відбулося різке падіння гривні за між встановленого валютного коридору 2,25 грндол. На початку вересня межі валютного коридору були змінені до 2,5 — 3,5 грндол. Вже 8 вересня офіційний курс гривні становив 2,52 грндол., а 1 жовтня він сягнув позначки 3,405 грндол, наблизившись до межі валютного коридору. Значно погіршився стан фондового ринку, який й доти був дуже «млявим». Якщо 13 серпня індекс позабіржової фондової торговельної системи (ПФТС) становив 40,46 то 17 вересня — 23,54. На первинному ринку ОВДП практично їж єдиним покупцем ставши НБУ, що намагався кредитувати у такий спосіб Міністерство фінансів.Вкладники банків щоденно забирали до 20 млн. гривень. Значно збільшився попит населення на іноземну валюту. У серпні куплено на 9,5 млн. доларів більше, ніж продано. До всього, в Росії заблоковано українських коштів на 1 млн. доларів США.

Падіння курсу гривні не можна пояснювати лише впливом фінансової кризи в Росії. Основною причиною є зменшення протягом 1998 року валютних резервів НБУ. Цей процес особливо прискорився із червня по серпень 1998 року (на 1 червня 1998 року валові валютні резерви НБУ становили 2,06 млрд. доларів США, то, на вухо серпня 1998 року їхнього залишилось близько 1,66 млрд. доларів). За підрахунками, станом на третю декаду серпня 1998 року валютні резерви НБУ не перевишювали 1 млрд. доларів США.

Таке значне скорочення валютних резервів призвело доти, що подалі їхнього використання для підтримки курсу гривні могло б призвести до повного їхні вичерпання. Не було б й значних реальних джерел їхнього поповнення. Нерезиденти залишали Український фондовий ринок, виводячи свої кошти. Не надходили кредити МВФ, а також кошти Світового Банку та інші іноземні кредити у валюті, котрі б наповнювали валютний ринок. Доти ж 1997;го року було б скасовано обов’язковий продажів 50% валютних надходжень експортерами. Тільки останнє одержання (у вересні минулого року) позики МВФ в сумі 257 млн. доларів США дало змогу дещо поповнити валютні резерви, але й цих резервів задля підтримки курсу національної валюти.

У цілому ситуація на Україні схожа на російську. Спостерігаються падіння ВВП, подовження тінізації економіки, нізький рівень монетизації, значний обсяг бартерізації внутрішніх розрахунків (біля 50%), велика кредиторська та дебіторська заборгованість, заборгованість по зарплаті та інших соціальних виплатах. Україна також має значний дефіцит державного бюджету, недостатній рівень використання його дохідної частини, недосконале податкове законодавство, значні обсяги зовнішньої й внутрішньої заборгованості. Доти ж, на відміну від Росії, Україна ще і має від'ємне сальдо торговельного балансу, переважно в торговлі із Росією. Ринок ОВДП відволікав у собі кошти, що могли бути спрямовані на кредитування підприємницької діяльності.

У Україні також є наявність протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади. Певні сили в державі намагаються ще понад дестабілізувати ситуацію в державі, вимагаючи відставки уряду та імпічменту президента.

Та усеж таки, становище в Україні багато в чому відрізняється від російського й ці відмінності слід вважати позитивними. Передусім, Україна не має такої диспропорції на фондового ринку між внутрішними й зовнішними позичками, на українському ринку корпоративних ціних паперів відсутні валютні ризики, НБУ не страхує ризики комерційних банків. Завдяки цьому, монетарний чинник не створює в Україні відчутного тиску, то й дії нерезидентів, кількість й активи які в Україні мало відчутні.

Українські комерційні банки, на відміну від російських, не мають значних обсягів заборгованості перед іноземними кредиторами. Ще із самого початку минулого року в Україні почали відбулося б заходь, спрямовані на поліпшення ситуації в бюджетно-податковій сфері, тому кризу у фінансовій системі України не набула такої гостроти, як в Росії. Україна має значно менші, ніж Росія, обсяги внутрішньої й зовнішньої заборгованості. Падіння світових цін на паливо винне зробити критичний імпорт для України более дешевим. Україна виявилася досить надійним партнером стосовно розрахунків із іноземними інвесторами. У відповыдній заяві Кабінету міністрів України та НБУ від 19 серпня 1998 року висловлена готовність України до виконання зобов’язань перед зовнішніми й внутрішніми кредиторами. Виконання своїх зобов’язань було б продемонстровано своєчасним розрахунком за позику японської компанії «Namura» (12 серпня 1998 року) та «Merrill Lynch» (22 вересня 1998 року).

Якщо под великим запитання є надання Росії в поточному році іншого траншу позики МВФ в обсязі 4,3 млрд. доларів США, то 4 вересня МВФ прийняв рішення про виділення Україні кредиту «механізм розширеного фінансування загальним обсягом 2,226 млрд. доларів США, із які 757 млн. уже здобуто в минулому році. А 15 вересня й Світовий Банк прийняв рішення про виділення Україні кредитів загальним обсягом 949,6 млн. доларів США.

Однак, реальна загроза для України із боці Росії створюється у сфері торговельно-економічних стосунків. Вони найбільш тицьнути на Україну й можуть призвисти до екскалації торговельної війни. З огляду на це, спроби уряду й НБУ запевнити громадкість й фінансові кола до того, що Україна викличе 1998;го році спокійні фінансові ринки, виглядають дещо наївними. Адже на Російську Федерацію припадає 32% експорту і 38% імпорту України, а дисбаланс у торгівлі становить 4 млрд. доларів США перевищив на користь Російській Федерації. Росія є практично монопольним поставником енергоресурсів на Український ринок. При цьому Україна є храничним боржником Росії по розрахункам на енергоносії, й це є ще одним дестабілізуючим чинником.

Сладне становище склалося в Україні по обслуговуванню зовнішних та внутрішніх боргів, які на сьогодні накопичено близько 37 млрд. гривень, із них 15 млрд. — внутрішній й 22 — зовнішній. Це критичні показники, як й ті, у першому півріччі 1998 року на обслуговування боргу пішло близько 90% всіх бюджетних надходжень. На 1 вересня 1998 року в обігу знаходиться ОВДП на суму близько 10,3 млрд. гривень, тоді як на вушко року цей показник не перевищував 8,8 млрд. гривень. Тільки упродовж трьох дні (10−13 серпня 1998 року) було б розміщено ОВДП на суму 928млн. гривень.

Фінансова кризу в Росії може й надалі негативно впливати на економічну безпечу України. Незважаючи на зусилля Президента, уряду та НБУ, зберігаються слабкість бюджетного ланцюга щодо збирання податків, погашення заборгованості із платежів до бюджету, недоїмки до Пенсійного фонду й фондів для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Податкові платежі за перший квартал 1998 року становили всього 62% планової величини.

Останнім годиною загострилася ситуація на валютному ринку України. ЇЇ головною причиною ставши масовий вихід іноземців із ринку ОВДП. Їх частка на ринку становила за різними оінками 50−80%, але в сьогодні не перевищує 10%. Усі це сильно вдарило по гривні. За підрахунками експертів, сумарний обсяг ОВДП, котрі належати іноземним інвесторам, із початку року зменшився із 4,1 млрд. гривень до 1 млрд. гривень. Таким чином, було б виведено із ринку приблизно 3 млрд. — суму, що значно перевищує валютні резерви НБУ.

Таким чином, проблеми, що стояти перед економікою країни не послаблюються, а продовжують загострюватись. Підсумки 9 місяців 1998 року для фінансового ринку невтішні. Враховуючи ситуацію, Урядом й Національним банком вжито ряд заходів, спрямованих на покращання ситуації у фінансовій сфері держави. Так, із 19 серпня ломбардна ставка НБУ збільшеня до 92%. З 1 вересня 1998 року норма резервів комерційних банків в НБУ становить 16,5%(до цого становила 15%). Починаючи із 25 серпня здійснюється добровільний обмін ОВДП на конверсійні облігації внутрішньої державної позики.

Постановою НБУ від 10 вересня 1998 року № 1413 затверджено та введено в дію Антикризові заходь фінансової стабілізації. Вони налічують 73 пункти й складаються із 4 блоків. перший блок містить положення про обов’язковий продажів експортерами 75% валютної виручки (потім зменшено до 50%), припинення роботи міжбанківського валютного ринку та проведення всіх валютних торгів лише на УМВБ й КМВБ. Положення іншого блоку спрямовані на стимулювання експорту, скорочення імпорту та підтримку відчизняного товаровиробника. Третій блок спрямований на поліпшення ситуації у бюджетно-податковій сфері. І, нарешті, четвертий — містить заходь щодо забеспечення соціальної підтримки населення. Доти ж, прийнято указ президента України «Про фонд гарантування вкладів населення» та постанову КМУ «Про індексацію грошових доходів населення». З 18 серпня 1998 року заборонена попередня оплата по імпортних контрактах. Для купівлі валюти якщо вимагатись довідка податкових органів про відсутність заборгованості перед бюджетом.

18−19 вересня 1998 року відбулася зустріч президентів України та Росії. За результатами переговорів створено спільну українсько-російську антикризову групу, що має розглядати, передусім, стан взаєморозрахунків. Запропоновано механізм погашення частини боргу за цей газ товарними поставками, до того числі продуктами харчування. Досягнуто домовленності про створення зон вільної торгівлі, зняття обмежень на бартер та 3%-ного ввізного мита на укра-їнські товари.

Ці кроки певною мірою пом’якшують ситуацію на фінансовому ринку України, але й не гарантують подальшої девальвації гривні та зростання цін. Необхідним є постійна моніторинг ситуації тих керування нею оперативному режимі.