Еволюція товарного виробництва
Першою із цих причин слід вважати суспільний поділ роботи, який змінюється у відповідності до вдосконалення знарядь роботи. Технічний прогрес не має часових між, отже необмеженим є й розвиток поділу роботи в суспільстві, а отже вдосконалення товарного виробництва. За сучасних умів науково-технічна революція спричинила появу нового, поглибленого поділу роботи — виготовлення окремих деталей… Читати ще >
Еволюція товарного виробництва (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Еволюція товарного виробництва.
Товарне виробництво існувало уже 5−7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тою чи іншою мірою воно та було б поширене в різних соціально-економічних системах. Так, автори посібнику «Україна й світло», характеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагу ось, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовий обіг й товарне виробництво. Щодо нашої країни, з дохідними статтями уже на початку ХІІІ ст. з’являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не так на замовлення, але в продажів. Отже, існують спільні для різних історичних епох заподій виникнення товарного виробництва.
Першою із цих причин слід вважати суспільний поділ роботи, який змінюється у відповідності до вдосконалення знарядь роботи. Технічний прогрес не має часових між, отже необмеженим є й розвиток поділу роботи в суспільстві, а отже вдосконалення товарного виробництва. За сучасних умів науково-технічна революція спричинила появу нового, поглибленого поділу роботи — виготовлення окремих деталей складних виробів на різних заводах, між якими склалися взаємні торговельні відносини. У другій половині ХХ ст. для багатьох підприємств стала характерна не спеціалізація на виготовленні одного виду продукції, а диверсифікація — виробництво декількох товарів.
Другою причиною появи товарного виробництва є господарське відокремлення виробників, кожен із які займається виготовленням якогось певного товару. Такий вид організаційно-економічних відносин органічно доповнює суспільний поділ роботи. Людина обирає якийсь вид роботи й перетворює його на самостійну діяльність. Це, звичайно, підсилює залежність цого товаровиробника від інших, спричиняє необхідність обмінюватися різнорідною продукцією та встановлювати господарські зв’язки за допомогою ринку. У цьому разі відпадає всякий позаекономічний примус до роботи. Працівник сам відчуває потребу й матеріальну зацікавленість до того, щоби збільшити й якісно поліпшити виготовлення корисних промов.
Господарське відокремлення виробників пов’язано із формами власності на засоби виробництва. Воно є найбільш вибачимо й навіть абсолютним, коли товаровиробник — це приватний власник. Меншою мірою воно та досягається, коли якесь майно дається в оренду — тимчасове володіння й користування. Тоді орендар набуває права тимчасово володіти й розпоряджатися чужим майном. Проте слід зазначити, що й приватна власність у нас собі не породжує товарно-ринкового господарства. Це помітно на прикладах рабовласницького та феодального суспільств, коли попри існування в обмежених масштабах товарного виробництва панівним у суспільстві залишається натуральне. Виробництво товарів ненормально розвиватися в межах загальної спільної власності, Яка ускладнює господарське відокремлення виробників корисних промов, їхнього вільну підприємницьку діяльність. Воно повністю паралізується, коли держава стає єдиним власником засобів й результатів виробництва.
Зважаючи на ступінь розвитку відносин власності й організаційно-економічні відносини можна виділити два види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво. Історично першим було б просте товарне господарство. Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни та ремісники, котрі використовували при виготовленні продуктів свою працю й порівняно прості знаряддя. Тоді через низьку продуктивність роботи працівників сфера товарного виробництва й обігу був розвинута недостатньо й подекуди існувала поряд із натуральним виробництвом, яку посідало панівне положення в економіці.
Іншим з’явилося розширене товарне виробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичної системи економіки, при якій настає кінець пануванню натурального, усі продукти перетворюються на товари. За розширеного товарного виробництва предметом купівлі-продажу стає й робоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидко прогресує за умів класичного капіталізму в межах приватнокапіталістичного привласнення. У ХХ ст. розвиток товарного виробництва відбувався також за умів акціонерної, кооперативної та інших форм колективної власності.
Протягом ХVІІ-ХІХ ст. розширене товарне виробництво поступово набуло загального характеру. Всі створені корисні предмети малі форму товару. Проте в другій половині ХХ ст. под впливом науково-технічної революції й державного втручання в господарське життя в економіці країн Заходу відокремився нетоварний сектор. До нього увійшли виробництва тихий продуктів й послуг, реалізація які відбувається без допомоги ринку. Прикладами цих виробництв є фундаментальні наукові дослідження, безкоштовні види освіти та інших послуг, галузі військово-промислового комплексу й т.і. Роль неринкових форм національного багатства в суспільстві чимдалі зростає. Зрештою, сучасна економіка є змішаною до того відношенні, що поєднує товарні - як провідні й визначальні - та нетоварні зв’язки.