Валютний ринок і валютні операції. 
Операція «спот»

Реферат на тему:

Валютний ринок і валютні операції.

Операція «спот».

ПЛАН.

1. Валютні ринки, їх види та функції.

2. Сутність та види валютних операцій.

3. Характеристика угод «спот».

4. Практика визначення дати «спот».

1. Валютні ринки, їх види та функції.

Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних валютних відносин є світовий валютний ринок.

Валютний ринок — це:

1) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах;

2) інституційний механізм (сукупність установ і організацій — банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов «язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.

Існує чотири групи суб «єктів валютного ринку:

• державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн;

• юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв «язків, особливо брокерські контори;

• валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж.

Основні суб «єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки, що мають розгалужену мережу філій і широко використовують в операціях сучасні засоби зв «язку, комп «ютерну техніку.

Банки та інші учасники валютного ринку пов «язані між собою у режимі реального часу за допомогою телефонних, телексних і комп «ютерних засобів зв «язку. За допомогою мережі кореспондентських рахунків банки здійснюють переказ платежів від імпортера до експортера, а сучасні електронні і телекомунікаційні можливості дають змогу переказувати гроші у будь-яку точку планети за лічені хвилини.

Територіально валютні ринки, як правило, прив «язані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн поряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом.

Так, у встановленні офіційного валютного курсу гривні важливу роль відіграють результати торгів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ). Використання уповноваженими банками на міжбанківському валютному ринку курсу останніх біржових торгів формально настає після закриття торгів на УМВБ.

За початковий курс іноземної валюти до гривні на УМВБ приймається курс, зафіксований на попередніх торгах. Для всіх угод, укладених у ході біржових торгів на УМВБ, приймається єдиний курс іноземної валюти до гривні.

Повідомлення про офіційний курс гривні надсилається регіональним управлінням НБУ після проведення біржових торгів.

Офіційний курс гривні використовується:

1) при здійсненні всіх операцій продажу та купівлі іноземної валюти;

2) в бухгалтерському обліку всіх операцій, здійснених в іноземній валюті;

3) при виконанні розрахунків з бюджетом і митницею;

4) при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності;

5) ціноутворенні;

6) складанні оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності;

7) для міждержавних розрахунків.

Офіційний курс використовують усі резиденти України та нерезиденти, які здійснюють діяльність на території України незалежно від форми власності і господарювання, видів операцій чи товарних груп.

Найбільшим у світі центром торгівлі валютою як з погляду обсягу обороту, так і кількості валют є Нью-Йорк. Характерно, що в США відсутня валютна біржа, де б щоденно встановлювалися офіційні котирування. Тут валютою торгують виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, що служить основою для встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Інші великі фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско та Новому Орлеані. Валютні біржі відсутні також у Великій Британії та Швейцарії, проте це майже не впливає на масштаби валютних операцій, які здійснюються в цих країнах, оскільки на практиці фактичні курси валют, як правило, коливаються навколо офіційних валютних курсів. У Франції та Австрії функціонує по одній валютній біржі, Італія та Німеччина мають по кілька бірж.

Традиційно найвідомішим не тільки у Європі, а й у всьому світі є Лондонський валютний ринок. Ще в 1694 р. Британський парламент прийняв акт, який закріпив створення Банку Англії. Так був заснований перший центральний банк у світі, який ліквідував свою монополію лише в 1832 р.

На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:

* Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);

* Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі);

* Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).

Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить на сьогодні понад 1500 млрд. дол. США. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн. дол. США.

Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із секторів євроринку. Суб «єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи та США і деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори послужили об «єктивною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і розвитку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв «язків цієї групи країн.

Сьогодні ринок євровалют існує по всьому світі. Масштабні операції здійснюються з євровалютами не тільки в Європі, а й у Азії, країнах Карибського басейну та інших регіонах світу.

Розширенню євровалютного ринку на початкових етапах його розвитку сприяли таки фактори:

• припинення обміну доларів на золото;

• колосальне зростання обсягів нафтодоларів;

• введення плаваючих валютних курсів;

• поступова ліквідація валютних обмежень і відкриття нових національних фінансових ринків.

Євровалютний ринок — це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підкоряється національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.

Від самого початку свого виникнення (кінець 80-х років) ринок євровалют розвивається переважно як ринок євродоларів.

Європейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і приватними особами різних країн у європейських банках і використовуються останніми для кредитних операцій. Додаток «ЄВРО- «засвідчує вихід національної валюти з-під контролю національних валютних органів. Це так звані бездомні валюти. Наприклад, операції з євродоларами, переказаними в іноземні банки за межами США або у вільній банківській зоні в Нью-Йорку (впроваджена з 1981 p.), не підлягають регламентації з боку країни-емітента* цієї валюти — Сполучених Штатів Америки. Відповідно до додатка «ЄВРО- «називають суми в японських ієнах — євро ієнами та ін.

Країна-емітент — держава, яка випускає в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи.

Головним джерелом ринку євродоларів виступають іноземні держави, юридичні чи фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпорації з запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків.

З погляду техніки операцій ринок євродоларів відрізняється високою оперативністю. Він складається із сотень банків-посередників, які знаходяться в найбільших фінансових центрах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобільності ринок євродоларів перетворився на найбільший міжнародний валютний ринок, важливу складову сучасної міжнародної валютної системи. Найсуттєвішою перевагою ринку євродоларів є більш висока його прибутковість у порівнянні з рядом національних валютних ринків. Це дає змогу з року в рік постійно розширювати масштаби ринку євродоларів.

Важливим інструментом валютного ринку виступає Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ) (Від англ. SWIFT — Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), яке було створено в 1973 р. 239 банками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи). Міжнародні центри розрахунків цієї системи знаходяться в Голландії, Бельгії, США. Для банків — учасників системи СВІФТ були розроблені міжнародні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У більшості країн, банки яких беруть участь у системі, створено національні пункти, через які замовлення передаються в міжнародні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти в свою чергу пов «язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год. до 20 хв.).

У березні 1993 р. Україна стала 92 державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в цій системі 10 українськими банками. Вступний внесок для кожного банку — 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків становив 250 тис. дол. США.

2. Сутність та види валютних операцій.

Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об «єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, платіжних засобів, що здійснюють обіг між державами, а суб «єктами — уряди, організації та громадяни, банківські рахунки яких перебувають на території різних країн. Це вимагає використання не тільки національної, а й інших іноземних валют, їх регулярного обміну.

Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу, наявність постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій, тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому відіграє валютний ринок.

Як невід «ємна частина міжнародних розрахунків валютні операції надають можливість суб «єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний момент, по-перше, для здійснення платежів, по-друге, для того, щоб зберегти від знецінення свої валютні резерви, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати або існує загроза цього. Валютні операції є також засобом одержання прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.

Валютні операції у широкому розумінні є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці.

Валютні операції — це операції, пов «язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказом та пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей. Як правило, виділяють:

поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більш як 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

валютні операції, пов «язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. Переважна більшість валютних операцій у вузькому розумінні на світовому валютному ринку (близько 80%) здійснюється на його міжбанківському сегменті, оскільки валютні біржі існують не у всіх країнах світу (наприклад, вони відсутні в англосаксонських країнах).

Міжбанківський ринок є основою валютного ринку, оскільки формується попит і пропозиція валюти, ціни на цей специфічний товар.

На макроекономічному рівні ключовим суб «єктом валютних операцій виступають державні центральні банки — Банк Великої Британії, що є найстарішим в цьому клубі, Федеральна Резервна система США, Бундесбанк Німеччини, Національний банк Франції, Центральний банк Росії, Національний банк України. Саме вони відповідають за валютні резерви, підтримують курси валют, стабільність грошового обігу.

Якщо брати за основу обсяги валютних операцій найрізноманітнішого характеру, то тут провідна роль належить комерційним банкам. Деякі з комерційних банків, щоденні обороти яких сягають мільярдних сум, нажили собі заслужену світову славу. Серед них — американські Чейз Нешенл, Чейз Манхеттен, Сіті-бенк, три німецькі банки — Німецький, Комерційний, Дрезденський, банки інших країн. Тільки в Росії їх понад 1000, в Україні — понад 200.

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов «язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на-валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату.

Щодо конверсійних операцій в англійській мові прийнято стійкий термін Foreign Exchange Operations (коротко — foreks або FX). Конверсійні операції поділяються на дві групи:

• операції типу спот або поточні конверсійні операції;

• форвардні конверсійні операції.

3. Характеристика угод типу «спот».

Операції спот — найпоширеніші та становлять до 90% обсягу валютних угод.

Валютна операція «спот «— це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком.

Спот-курс (курс спот) — ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, спот (англ. spot — готівкова) є угодою купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи для укладення угоди. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими » .

Строк постачання валюти має назву дата валютування (value date). Продану валюту продавець негайно переказує на рахунок, що вказується банком-бенефіціаром, за курсом, зафіксованим у момент укладання валютної угоди.

Курс tod/overnight котирується, якщо поставка відбувається в день укладення угоди, курс overnight — за поставки наступного дня, курс tom/next — якщо виконання припадає на наступний день після вихідного. При цьому курс за угодою «спот », як правило, коригується залежно від рівня процентних ставок за відповідними валютами.

Лише на валютному ринку в Токіо поставка валют за угодами звичайно здійснюється протягом наступного робочого дня. Це пояснюється тим, що на цьому ринку робочий день розпочинається раніше порівняно з іншими валютними ринками, і це дає можливість здійснити своєчасний переказ валюти.

При валютній угоді «спот », як правило, застосовується курс банківського переказу. Курс готівкових угод публікується в котирувальних бюлетенях. Ці операції є найпоширенішими, їхня частка становить більше 50% обсягу валютних угод на міжбанківському ринку.

За допомогою операцій «спот» банки забезпечують потреби своїх клієнтів у іноземній валюті для міжнародних розрахунків, створюють можливості для міграції капіталів, у тому числі «гарячих грошей», з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.

Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі валютні операції:

• напряму з клієнтами — підприємствами приватного і державного секторів;

• на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

• через брокерів з банками і клієнтами;

• з центральними банками країн.

Характерними рисами спот-ринку є:

1) виконання платежів протягом двох робочих банківських днів (як правило) без нарахування процентів на суму валюти;

2) виконання угоди головним чином на базі електронної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

3) діють обов «язкові курси: якщо дилер великого банку цікавиться котируваннями іншого банку, то оголошені йому котирування є обов «язковими для виконання угоди з купівлі-продажу.

Основними інструментами спот-ринку є електронний переказ каналами системи СВІФТ, яка забезпечує цілодобовий доступ швидкісної мережі передачі міжбанківської інформації у стандартній формі за високого ступеня контролю та захисту несанкціонованого доступу.

Процес установлення валютного курсу має назву котирування валют, яке може бути прямим або непрямим (зворотним), прямим/зворотним.

Дилери отримують інформацію про поточні зміни обмінні курсів у електронних інформаційних системах типу «Reuters», «Telerate», «Bloomberg», «Knightridder», а також з телефонних розмов дилерами інших банків та брокерських домів. Деякі банки орендують у системи Reuters власні сторінки, на яких відображають інформацію про свої останні курси придбання/продажу валют Однак курси, зафіксовані на цих сторінках, не є обов «язковими для виконання даним банком;

4) звичайні обсяги на ринках доларів США — 3—5 млн. швейцарських франків — 5—10 млн.;

5) на спот-ринку банки котирують валюти за курсами: продажу ask (offer) rate — AR (OR) — більший курс; придбання bid rate — BR — низький курс;

середня арифметична AR та BR — середній курс застосовується дилерами для зовнішньоторговельних контрактів.

На валютному ринку базові котирування встановлюються маркет-мейкерами (market-makers). Учасників, які використовують ринок, що визначається маркет-мейкером, називають маркет-тейкерами (market-takers).

Вибір курсу користувачем ринку є дзеркальним відображенням котирувань, що пропонуються маркет-мейкерами.

Хоча спот-операції належать до «швидких «валютних операцій, все-таки і вони підвладні валютному ризику. Це пов «язано насамперед з технічними особливостями клірингових розрахунків, що існують у більшості країн світу, а також з часовими різницями в роботі валютних ринків. Наприклад, валютні ринки США і Західної Європи розділені п «ятьма годинними поясами і тому платежі в доларах можуть направлятися на кілька годин пізніше від платежів у західноєвропейських валютах, все ж встигаючи до відведеного строку валютування по операції, що може призвести до можливості виникнення ризику збитків. Крім того, особливістю багатьох клірингових систем є те, що інформація про одержання платежу від контрагента стає відомою лише на наступний день після дати валютування, а за цей час різка зміна валютного курсу може призвести до збитків або до упущення вигоди.

4. Практика визначення дати спот.

Для проведення точності розрахунків необхідно знати як визначити дату спот.

Наприклад, банк в Лондоні продає 1 000 000 UKP банку у Нью-Йорку, і визначено курс у 1,6740 USD за UKP. На дату спот банк в Лондоні повинен буде заплатити 1 000 000 UKP тому, кого нью-йоркський банк використовує в якості свого кореспондента в Лондоні. Цим банком-кореспондентом цілком може бути, той самий банк у Лондоні, який виступає в якості однієї із сторін в угоді. В обмін на це лондонський банк одержить в Нью-Йорку 1 674 000 USD.

Але як визначити дату спот? На практиці це робиться просто.

Якщо одна сторона зв «язується з іншою і проводить (запитує) тверде котирування (ціна, за якою сторона, що дає котирування бажає провести угоду/операцію на розумну суму) для розрахунків по спот, то в якості дати спот буде використана та, яку вкаже банк, який надає котирування, якщо до укладення угоди не було вибрано якоїсь іншої сприятливої дати. У цьому прикладі дата спот наступить через 2 дні. І ця дата повинна співпасти з банківським робочим днем в обох центрах, у Лондоні і Нью-Йорку.

Таким чином, якщо угоду укладено в п «ятницю, і не завадять ніякі національні свята, в обох країнах, то дата спот припаде на наступний вівторок. Щоправда, можуть бути і проблеми, якщо у Нью-Йорку понеділок буде вихідним днем у банку, то тоді нью-йоркський банк прийме нью-йоркську дату спот, яка припадає на наступну середу, а не на вівторок. Лондонський дилер, у свою чергу визначив в якості дати спот вівторок, як це повинно бути у Лондоні. У вівторок лондонський банк заплатить 10 000 UKP очікуючи, отримати доларовий еквівалент Нью-Йорку але дізнається, не вчасно про те, що нью-йоркський банк перекаже долари тільки в середу.

Відповідно, професійний дилер рідко припускає такі помилки і з такими валютами, але не слід, забувати про операції з неосновними і рідкісними валютами, країнами розклад вихідних в яких не є широко відомим.

Зрозуміло, що правильна розрахункова дата є важливою, бо іноземні валютні ринки діють за правилом компенсованої вартості, за яким жодна з сторін в угоді не надає кредит іншій стороні. Це означає, що у той день, коли лондонський банк виплачує суму у фунтах стерлінгів, американський банк повинен переказати доларовий еквівалент. Відповідно, неможливо, щоб обидва платежі надійшли до відповідного одержувача одночасно. З різницею у 5 годин (інколи в 6). Лондонський банк припиняє розрахункові операції, у той час як Нью-Йоркський тільки відкриває свої двері. Як бути у такій ситуації? Лондонський банк надасть банку в Нью-Йорку внутріденний овердрафт.

Овердрафт — короткотерміновий кредит (як правило, до 10 днів), який надається банком надійному клієнтові понад залишок на поточному рахунку в межах раніше обумовленої суми.

На щастя в умовах розвиненого валютного ринку проценти стягуються лише по одноденному овердрафту, а по внутріденному ніякі проценти не нараховуються.

Загалом, дата спот — це другий діловий банківський, робочий чи кліринговий день після дня укладення угоди, якщо сюди не потрапляють святкові чи вихідні дні центру, який дає котирування.

Єдиним винятком є той випадок, коли дата спот в банку, який надає котирування будь-якої валюти співпадає з банківським вихідним у країни цієї валюти.