Виріб і його елементи

Виріб і його елементи.

До складу столярно-меблевих виробів можуть входити деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.

Деталь — це виріб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марці матеріалу без застосування складальних операцій. У деревообробці відповідно до ДСТ 15 024−79 до деталей відносяться також вироби, отримані шляхом з «єднання клеєм окремих заготівель з деревини і деревних матеріалів. Таким чином, деталлю, наприклад, може бути не склеєний і склеєний брусок, форма і розміри якого задані кресленням.

Складальна одиниця — це виріб, складові частини якого з «єднують на підприємстві-виготовлювачі. Складальною одиницею, наприклад, може бути шухляда, двері. Виріб в цілому, наприклад сервант, дверний блок, також є складальними одиницями.

У вироби входять деталі, інші складальні одиниці і покупні вироби, тобто не виготовлені на даному підприємстві, а одержувані в готовому виді, крім тих, котрі надходять у порядку кооперування. До покупного відноситься, наприклад, фурнітура для столярно-меблевих виробів.

Комплекси — це два і більш специфікованих вироби, не з «єднаних на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями, але призначених для виконання взаємозалежних експлуатаційних функцій. До комплексів відносяться набори і гарнітури меблів.

Комплекти — це два і більш вироби, не з «єднані на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями і представляються набором виробів, що мають призначення допоміжного характеру. Комплектом, наприклад, може бути набір інструмента, що поставляється підприємством-виготовлювачем, для збірки меблів удома.

Вхідні в столярно-меблеві вироби деталі і складальні одиниці мають у перетині гострі чи крайки різні за формою профілі у виді фасок, зм «якшень, калевок, галтелей, фальців. З «єднання деталей і складальних одиниць можуть бути виконані з платиком, звисом, заодно. На мал. 1 показані деякі елементи складових частин столярно-меблевих виробів, одержувані в процесі їхнього виготовлення.

Бруски 1 — заготовки будь-якої форми з цільної і клеєної деревини, застосовувані в конструкції столярно-меблевих виробів. Ширина бруска не більш подвійної його товщини. Заготовки, що мають ширину більш подвійної товщини, називають дошками, вузька частина бруска називається крайкою, а широка — пластю; лінія перетинання пласті з крайкою — ребром. У брусків з цільної деревини розрізняють праву, завжди розташовану до серцевини дерева, і ліву, розташовану до периферії його, пласті. Поверхня бруска, отримана при перерізанні волокон деревини під прямим кутом, називається торцем, а під кутом більшим або меншим прямого — напівторцем.

Обкладками 2 називають заготівлі, якими закривають крайки плит і рамок. Обкладки ставлять в рівень із пластю (заодно) з уступом або виступом. За формою обкладки можуть бути прямокутними і профільними.

Розкладками або штапиками 3 називають вироби, що служать для кріплення вставлених у чверть скла або фільонок.

Фільонки 4 — вироби, вкладені усередину (у просвіт) рамки. За формою фільонки бувають плоскими, у виді рівної плити, і складної форми, зі скошеними чи профільними крайками. Фільонки з такими крайками називають фігарейними.

Фаскою 5 називається зрізане гостре ребро крайки деталі. Фаска збільшує опір матеріалу зовнішньому впливу, тому охороняє ребро від збивання.

Зм «якшення 6 — невелике радіусом 1…2 мм. заокруглення гострого ребра, що охороняє крайку від збивання.

Заовалювання 7 — більш значне в порівнянні зі зм «якшенням заокруглення ребра деталі.

Гальтельник 8 — називають напівкруглу виїмку, зроблену на ребрі або пласті деталі.

Калевка 9 — фігурний профіль якого-небудь бруска, плити або іншого елемента, призначеного для декоративного оформлення виробу.

Чвертю 10 — називається прямокутна виїмка, що утворюється двома площинами, що дають найчастіше вхідний прямий кут. Виступаюча частина деталі, що утворюється в результаті добору чверті, називається губкою.

Платик 11 — це навмисно допущений уступ, призначений для приховання клейового шва, зазору або іншого дефекту на поверхні виробу. Платики широко застосовують у виробництві меблів. Іноді пригін деталі заодно важка і вимагає зайвої витрати часу і праці. Тому вже в самій конструкції передбачають платик. Наявність платиків спрощує збір виробів, але ускладнює їхню обробку в зібраному виді.

Звисом 12 — називають виступаючу за межі підстави частина сидіння табурета або стільця, кришки столу і т.п.

Рис. 1. Складові частини столярно-меблевих виробів:

1 — брусок, 2 — обкладка, 3 — штапик, 4 — фільонка, 5 — фаска, 6 — зм «якшення,.

7 — заовалювання, 8 — галтель, 9 — калевка, 10 — чверть, 11 — платик, 12 — звис.

Основні правила конструювання, зв «язані з властивостями деревини.

Деревина як матеріал володіє цілим рядом важливих досягнень. При невеликій щільності вона має високу міцність. Заготовки з деревини легко і міцно склеюються, а також з «єднуються цвяхами, шурупами й іншими металевими і пластмасовими зкріплюючими виробами. Перевага деревини також у тім, що з неї можна виготовити міцні і легкі збірно-розбірні конструкції. Деревина легко обробляється різальними інструментами, має малу теплоі звукопровідність, добре піддається обробці. І нарешті, деревина має красиву текстуру.

Але поряд з цим деревина як матеріал має і недоліки: при зміні вологості вона усихає і набухає, що приводить до зміни лінійних розмірів, коробленню і розтріскуванню окремих деталей і руйнуванню виробів у цілому. Зміна лінійних розмірів у наслідок усушки або набрякання відбувається при зміні вологості деревини в межах від початку насичення волокна (23…30%) до абсолютно сухого стану.

1. При усушці деревина нерівномірно змінює свої розміри: в напрямку волокон вона зменшується мало, у радіальному напрямку — більше й у тангенціальному — найбільш різко. При набряканні відбувається зворотнє явище. Деревина збільшує свої розміри приблизно в тих же межах, у яких зменшується при усушці. Деревина твердих листяних порід (бук, дуб, ясен, клен) усихає і змінює свою форму більше, ніж деревина хвойних (ялина, сосна) і м «яких листяних порід (липа, осика). Крім того, деревина листяних порід сильніше коробиться і розтріскується ніж деревина хвойних порід.

Повна усушка деревних порід у напрямку вздовж волокон складає 0,1%, у радіальному напрямку — 3…5, а в тангенціальному — 6…12%. При конструюванні виробів з деревини необхідно враховувати зміну лінійних розмірів деревини в поперек волокон внаслідок усушки і набрякання.

2. Конструктор повинен враховувати деформування деревини, що виникає в радіальному і тангенціальному напрямках, і розташовувати деталі у виробі з урахуванням їх деформацій, щоб неминучі зміни розмірів окремих конструкцій (фільонка в рамці) відбувалися вільно. Тільки в цьому випадку в умовах експлуатації виріб буде залишатися практично незмінним за формою і міцністю. Слід ще раз нагадати, що найбільші зміни розмірів бувають у необлицьованих заготовок.

Короблення плоских клеєних конструкцій з масиву деревини (плити) залежить від розташування волокон і напрямку річних шарів деревини в деталях (ділянках), з яких повинна бути склеєна конструкція, а також від розміру ділянок. Клеєна конструкція із широких ділянок тангенціальної розпиловки з розташуванням річних шарів в одному напрямку коробиться, але має гладку поверхню (мал. 2, а). Якщо річні шари в ділянках тангенціального розпилювання розташовані поперемінно в різних напрямках, то клеєна конструкція має хвилеподібну поверхню (мал. 2, б). При розташуванні в ділянках радіального розпилювання річних шарів перпендикулярно площини ділянки клеєна конструкція не коробиться, однак її поверхня не буде рівною через неоднакову усушки заболонної і серцевинної частин ділянки (мал. 2, в, г).

Застосування вклеєних конструкціях вузьких ділянок дозволяє одержати відносно плоскі заготовки з рівною поверхнею (мал. 2, д). У таких конструкціях відношення товщини ділянки до її ширини не повинне перевищувати 2:3, наприклад ділянки товщиною 16 мм повинні мати ширину не більш 24 мм. Великі бруски, склеєні з дрібних частин, підібраних по напрямку річних шарів, також менше піддаються деформації, ніж бруски, виготовлені з цілого шматка деревини. Тому конструювати бруски з деревини потрібно так, щоб неминучі зміни форми і розмірів їх були найменшими. Це досягається застосуванням брусків, склеєних з окремих частин, підібраних з таким розрахунком, щоб при неминучій деформації виникаючі зусилля в деталях врівноважували одне одного.

3. Необхідно правильно враховувати волокнисту будову деревини, так як усяке перерізання її волокон зменшує міцність виготовлення з неї деталі. Якщо, наприклад, прийняти межу міцності при стисканні вздовж волокон прямолінійних деталей за 100%, то втрата міцності криволінійної деталі внаслідок зміни кута між діючою силою і напрямком волокон буде мати наступну залежність.

(по В. А. Куликову):

Кут нахилу волокон, град. 3 5 10 15 45.

Втрата міцності, % 2…3 4…8 8…15 10…28 50.

При вигині деталі ця величина ще менше. Отже, вироби з деревини варто конструювати з урахуванням того, щоб напрямок волокон деревини збігався з довжиною деталі або відхилявся від неї незначно. Напрям волокон в окремих деталях повинен співпадати з напрямом дії стискаючих або розтягуючих зовнішніх навантажень і бути перпендикулярним напрямку згинаючих.

Розглянуті вище правила конструювання столярно-меблевих виробів, зв «язані з властивостями деревини, коротко можуть бути сформульовані в такий спосіб:

а). потрібно передбачати роботу вхідних у виріб елементів так, щоб неминучі зміни їхніх лінійних розмірів відбувалися вільно;

б). складові частини склеєних з деревини елементів потрібно підбирати так, щоб неминучі деформації цих елементів були найменшими;

в). перерізання волокон деревини повинне бути найменшим.

Рис. 2. Короблення клеєних конструкцій з масиву деревини, набраних з ділянок з різним розташуванням волокон і напрямком річних шарів деревини (а-г — із широких ділянок, д — з вузьких ділянок).