Лев Толстой — майстер зображення внутрiшнього стану героїв

Лев Толстой — майстер зображення внутрiшнього стану героїв Що у свiтi є прекраснiше за людину? Адже вона найдосконалiше творiння цього свiту. Можливо, саме тому людина є об «єктом дослiдження iнших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє iдеал людини. На творення цього iдеалу впливають рiзнi фактори, бiльшою мiрою соцiальнi. I найвидатнiшi постатi свiту людського намагаються вдихнути життя в iдеал своєї епохи.

Так, Лев Миколайович Толстой, хоча i вiрив у людську простоту i правду, зображував велику людську єднiсть i людину на фонi цiєї єдностi.

Проте всi твори Толстого — зрiлого майстра — розкривають проблеми людини. Тому вагомiшi постатi, зображенi автором, проходять через своєрiднi психологiчнi переломи.

У П «єра Безухова, одного з героїв роману — епопеї «Вiйна i мир », таких переломiв кiлька. Викликанi вони розладом iз самим собою, неприйняттям середовища, до якого вiн належав.

Але кiнець кiнцем переважали об «єктивнi чинники: життєвий уклад Росiї змiнився пiд впливом вiйни 1812 року. Саме цей факт вiдродив П «єра у той момент, коли вiн остаточно переконався у марностi внутрiшнiх зусиль. I перед нами з «являється зовсiм новий герой, загартований усвiдомленням близькостi до народу i сповнений власної величi, як людини, причетної до цього народу.

Андрiй Болконський значно ранiше переглядає свої колишнi iдеали. На це наштовхнули його i аустерлiцькi подiї, i смерть дружини, i пов «язане з цiєю смертю почуття вiдповiдальностi за долю близької людини, i спроби знайти себе, залучившись до реформаторської дiяльностi Сперанського, i невiрнiсть Наташi. Але вiн набув вагомого досвiду — iнтересу до простої людини, до такої, як капiтан Тушин. Моральну опору Андрiй Болконський знайшов у усвiдомленнi себе як частки великого цiлого, iм «я якому — народ.

Отже, в епопеї «Вiйна i мир «внутрiшнiй стан героїв залежить вiд усвiдомлення своєї значимостi та єдностi з народом.

".

мiж добром i злом пролягла у духовному свiтi героїв. Тому образи цього твору складнiшi, психологiчно мiсткi, суперечливi та значущi. Такi риси характеру Анни Каренiної, як сила волi, високо розвинене почуття людської гiдностi, смiливiсть i вiдвертiсть, зумовлюють психологiчний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливiй атмосферi аристократичного свiту, в оточеннi моральних потвор, таких як Каренiн i Бетсi, вона не може не покохати Вронського, надiленого безлiччю чеснот. Але Вронський не змiг подолати суперечливiсть мiж своїми благородними вчинками i мораллю свого кола. Отже, внутрiшнiй стан героїв «Анни Каренiної «зумовлений не лише станом суспiльства, а їх особистими якостями. Якою глибиною вражає сцена скачок, сцена таємного побачення Анни з дитиною та сцена передсмертних годин Анни. Цi сцени — вершина психологiчного аналiзу.

Глибокий психологiчний аналiз стану героїв Толстого пов «язаний з почуттями внутрiшнього драматизму самого автора, релiгiйноморалi-стичним ставленням до людини та її вчинкiв.

Серед найвидатнiших творiв Л. М. Толстого є твiр, у якому один з центральних героїв не може вирiшити своїх моральних проблем. Це Дмитро Нехлюдов з роману «Воскресiння ». I тому саме цей образ, а не образ Катюшi Маслової, є об «єктом глибоких психологiчних дослiджень автора. Дмитро Нехлюдов бачить єдиний засiб позбавлення вiд суспiльного зла — у вiдродженнi кращих моральних якостей особистостi. Тому глибока психологiчна криза, в яку потрапляє герой, зумовлена усвiдомленням особистого злочину — пiдлостi у ставленнi до Катюшi. Тому воскресiння героїв вiдбувається саме в моральному планi.

Через внутрiшнiй стан людини Л. М. Толстой показав тогочасне суспiльство. Його героїв не можна засуджувати, вони самi й судять себе, i прирiкають на муки, i карають. Саме в цьому i полягає найвищий генiй Л. М. Толстого як майстра художнього слова.