Символiстична картина свiту в п «єсi Морiса Метерлiнка» Синiй птах

Символiстична картина свiту в п «єсi Морiса Метерлiнка «Синiй птах «.

творча людина може передати своє бачення свiту по-рiзному. Може — через детальний опис факту, що чимось вразив. А може й навпаки, бо не кожен здатний за окремим випадком побачити дiю певних унiверсальних законiв буття — за допомогою символiчних образiв розповiсти про фiлософськi глибиннi сутностi людського iснування, вiдволiктись вiд буденних обставин, що нав «язують власнi «правила гри », i звернутися до безпосереднiх узагальнень. Вiзьмемо, наприклад, поняття «щастя ». Кожен розумiє це слово по-рiзному: хтось вважає щастям спокiйне родинне життя, хтось — творчий пошук, вiдкриття нового, хтось не уявляє щастя без грошей. Зрозумiло, що й шлях до кожного такого щастя буде рiзним. Але ж буде й дещо спiльне — власне пошук щастя, як такий. То чому б не розглянути вiдстороненi вiд конкретних умов i конкретного розумiння щастя головнi, найбiльш загальнi й абстрактнi моменти цього важливого для людини питання?

Саме ця проблема розкривається у п «єсi бельгiйського письменника-символiста Морiса Метерлiнка. Щастя в його творi — це Синiй птах. Можна ще раз пiдкреслити, що йдеться не про якесь чiтко окреслене розумiння щастя певної людини, а саме про образ щастя взагалi. За цим принципом узагальнення будуються й iншi символiчнi образи, поєднанi в дiї вони перетворюються на символи певних думок та iдей, а якщо узяти п «єсу в цiлому — створюють символiчну картину свiту, що вiдповiдає свiтогляду автора. Таємничий змiст, на думку Метерлiнка, може бути прихований не лише в словах i дiях, а навiть у мовчаннi.

Цей твiр водночас i дуже простий для сприйняття, форма казки дозволяє дивитися п «єсу навiть маленькiй дитинi, але поєднання алегоричних символiв змушують i дорослого поламати голову над вiчними духовними проблемами, «закодованими «у образному ладунку п «єси.

Не випадковим є навiть те, що головнi герої п «єси — дiти. Образ дитини зазвичай символiзує безгрiховну чисту душу. таємничi сутностi свiту можуть осягнути лише саме такi люди: чистi, неупередженi, наївнi, з широко розплющеними очима, що тягнуться до добра та здатнi на спiвчуття.

hG.

hG.

кi iснують насолоди: вiд огидних Насолоди їсти, коли не хочеться, Бути Багатим, Нiчого Не Робити, до «знайомих незнайомцiв «Домашнiх Насолод: Бути Здоровим, Любити Батькiв, Бачити Зiрки, i навiть Великих Радощiв: Бути Справедливим, Бути Добрим, Радiсть Материнської любовi. А скiльки людей плутають насолоди саме зi щастям?! Побачивши їх на власнi очi, Тiльтiль i Мiтiль починають розумiти i цю рiзницю. Тож, виявляється, шукають вони не лише щастя, а й життєвi iдеали, без яких зрозумiти щастя теж неможливо.

Долати перешкоди допомагає їм Душа Свiтла. Невипадково Свiтло — один з найулюбленiших образiв символiстiв. Саме Душа Свiтла допомагає дiтям збагнути справжнi цiнностi життя, хоча й не дозволяє передчасно вiдкинути покривало, що приховує незнанi iстини. Для справжнього розумiння чогось надто простi шляхи не придатнi. У подорожi Тiльтiля та Мiтiль супроводжують душi Хлiба, Води, Молока, Цукру, Вогню, Кiшки та Собаки. Вони не завжди постають помiчниками: Вода i Вогонь (двi одвiчнi протилежностi) ведуть суперечки, але справжнє протиставлення ми бачимо на прикладi символiв Собаки (вiрностi) та Кiшки (зради).

Як вже йшлося, пошуки ведуться у палацi Ночi, яка чинить дiтям перешкоди. Вiн символiзує морок i незнання. Але й ньому ховаються рiзнi речi: вiд жахiв (примар, хвороб, вiйн) до Саду Мрiї. Та й Синi птахи живуть саме там. Отже, Нiч — не лише зло, це швидше неспроможнiсть людини вiдрiзнити його вiд добра. А якщо згадати iншу п «єсу Метерлiнка, «Слiпi », образ Ночi (пiтьми) робиться ще змiстовнiшим: усе сучасне життя, на думку автора, проходить у темрявi. Тому щастя, за переконаннями Метерлiнка, — у пiзнаннi сутностей цього свiту.

" Потрiбно бути смiливим, щоб бачити приховане «- висловлює вiн свою позицiю словами Берiлюни. Небезпечним i складним для дiтей виявляється Шлях до розумiння, але вони зрештою долають його, й Синiм птахом здається Тiльтiлевi горлиця, яку вiн дарує хворiй дiвчинцi. Вже не допомогти знайти — саме «повернути Синього птаха «прохає вiн наприкiнцi п «єси.

Тiльтiль i Мiтiль не знайшли особисто собi щастя, але пiзнавши безлiч важливих iстин, вiдчули вiдповiдальнiсть за щастя iнших.

Спостерiгаючи за їхнiм Шляхом, кожен глядач у театрi (або читач п «єси) може й собi спробувати вiдповiсти на одне з найголовнiших питань фiлософiї - про сенс буття людини. Хай навiть не погодившись у чомусь з автором. Головне — замислитись над цим питанням. А буде сенс в життi — буде й щастя…