«Батько українського театру» (iсторична драматургiя Михайла Старицького)
До творiв, побудованих на фольклорному матерiалi, належить i драма Старицького «Маруся Богуславка «(1897), в якiй автор змалював низку правдивих картин з iсторiї українського народу, пов «язаних з його боротьбою проти турецьких загарбникiв. Перед нами постають нашi спiввiтчизники, полоненi турецьким пашою та його пiдручними, що жорстоко з ними поводилися. Їхню непокору в неволi й оспiвав… Читати ще >
«Батько українського театру» (iсторична драматургiя Михайла Старицького) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
" Батько українського театру «(iсторична драматургiя Михайла Старицького).
" Батьком українського театру «назвав Михайла Петровича Старицького Iван Франко, вiдзначивши його видатну роль у становленнi й розвитку вiтчизняної драматургiї.
В iсторiю лiтератури вiн увiйшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач творiв росiйських та захiдноєвропейських класикiв, але найяскравiше його талант проявився в українському театрi, де М. Старицький виступав i драматургом, i автором, i режисером, i органiзатором театральних труп.
Його перу належать п «єси, в основу яких покладено гострi соцiальнi конфлiкти, характернi для пореформеної України: «Не судилось «(1881), «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi «(1885−1887), «У темрявi «(1892), «Розбите серце «(1891), «Талан «(1893).
Ще на початку лiтературної творчостi й особливо в останнi роки життя увагу майстра слова привертали iсторичнi теми. Старицький — автор багатьох iсторичних романiв i повiстей, а також драм «Богдан Хмельницький «(1887−1896), «Маруся Богуславка «(1897), «Остання нiч «(1899), у яких реалiстично зображено минуле українського народу, його героїчну боротьбу проти турецько-татарських завойовникiв i польської шляхти.
одночас звичайних реальних людей. З усiх героїв п «єси мене, звичайно, захопив образ Богдана Хмельницького. При всiй складностi i суперечливостi постатi гетьмана як державного дiяча, що став на чолi українського народу в один з найтяжчих перiодiв його героїчної iсторiї, вiн змальований Старицьким правдиво, з любов «ю i щирою симпатiєю.
До творiв, побудованих на фольклорному матерiалi, належить i драма Старицького «Маруся Богуславка «(1897), в якiй автор змалював низку правдивих картин з iсторiї українського народу, пов «язаних з його боротьбою проти турецьких загарбникiв. Перед нами постають нашi спiввiтчизники, полоненi турецьким пашою та його пiдручними, що жорстоко з ними поводилися. Їхню непокору в неволi й оспiвав Старицький у своїй знаменитiй п «єсi. Та головна його увага — Маруся Богуславка, яка, ставши дружиною Гiрея, заспокоюється на деякий час. Але ми згодом пересвiдчуємося, що душа її все ж належить Українi, бо жiнка без вагань звiльняє з рабства козакiв i сама хоче повернутися на Україну. Розриваючись мiж материнськими почуттями i тугою за рiдною землею, вона помирає на руках у матерi та Сахрона. У трагiчнiй розв «язцi твору висловлена думка: той, хто зрадить батькiвщину, зречеться заради особистого, мусить загинути.
Драма «Оборона Буншi «(1899) змальовує один iз трагiчних моментiв боротьби українського народу проти шляхетсько-польських загарбникiв уже пiсля Переяславської ради. П «єса наснажена могутнiм пафосом справжнього народного патрiотизму, любовi до своєї вiтчизни, бо сам народ бере найактивнiшу участь у подiях: усi знають, що йдуть на вiрну смерть, але нiхто не вагається, бо треба допомогти з «єднатися силам Хмельницького i Богуна. Звертаючись до складних i драматичних перiодiв iсторiї українського народу, показуючи героїв своїх iсторичних творiв сповненими сили i душевної краси, Старицький виявив вiру в краще майбутнє України.