Природа рiдної землi
Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв! Україна — це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотої пшеницi. Україна — розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi зорi… В годину щасливу i в радостi мить,. Любiть Україну, як сонце, любiть,. Любiть Україну у снi й наяву,. Як вiтер, i трави… Читати ще >
Природа рiдної землi (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Природа рiдної землi.
Одвiчне, як свiт, i завжди хвилююче питання: з чого починається батькiвщина? З маминої пiснi? З батькiвської хати? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше мiсце належить природi. Охороняти природу — значить охороняти батькiвщину.
Згадаймо наших далеких предкiв. Обов «язковою умовою заселення нових територiй була наявнiсть води, лiсу. Якщо з тих чи iнших причин чогось бракувало, то селяни копали криницi, саджали лiсосмуги й фруктовi дерева.
Україна — це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотої пшеницi.
Україна — розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi зорi…
Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв!
Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля бiжить вiд краю до краю. А над цим — переливчаста пiсня жайворонка, що лине десь у високостi, в мерехтливому маревi. Трохи далi — торiшнi скирди сiрi. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до рiчки, напитися студеної водицi.
А вздовж рiчки зеленiють садки. Виглядають з них бiлi хатки-писанки. А як гарно на квiтучому лузi! Зачаровано вбираєш зором багатобарв «я кольорiв i нiжну зелень трав, i переливне буяннi квiту, i казковi бризки сонця.
x00B2.
a.
ному смаку. Воно згiдне з тонами природи української, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберiгати рiдну природу вчить нас наша лiтература. Великий фiлософ i поет Григорiй Сковорода наголошував, що природа є зразком доцiльностi. Як приклад вiн наводив Бджолу, називаючи її «гербом працьовитостi ». А згадаймо нашого генiального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко вiд рiдної землi, великий Кобзар змалював безсмертнi образи, що перейшли у символiку, — тополю, калину, хрещатий барвiнок. Гiмн природi створила в «Лiсовiй пiснi «Леся Українка. А скiльки поезiї знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького та iнших класикiв української лiтератури. Володимир Сосюра писав:
Любiть Україну, як сонце, любiть,.
Як вiтер, i трави, i води…
В годину щасливу i в радостi мить,.
Любiть у годину негоди!
Любiть Україну у снi й наяву,.
Вишневу свою Україну,.
Красу її вiчно живу i нову.
I мову її солов «їну.
Людинi необхiдний зв «язок iз рiдною природою. Подивiться на чари буйноквiття, почуйте волання трави i дерев, i все зробiть, щоб нащадкам усмiхалася i ростила вiчну духовнiсть наша найпрекраснiша на свiтi земля. Щоб квiтувала вона могуттям кольорiв, долучала до нашої неперевершеної пiснi й до рiдного мелодiйного слова пахощi зела i високiсть неба, долучала щедрiсть працi i нiжнiсть серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивiлiзацiї, нiж культура.