Народна творчiсть i сьогодення
З одного боку — це сучасна творчiсть, забарвлена сучасною лексикою, з iншого боку — це все-таки творчiсть, яка не має авторства i має безлiч варiантiв, що поширюються усно i в друкованому виглядi. Ось приклади таких жартiвливих примовок зi шкiльного навчання: «Щоб подiлити дрiб на дрiб — треба їсти бiлий хлiб «. Або з урокiв хiмiї: «Аш два о плюс пшоно, а додати натрiй хлор, — то i буде вам… Читати ще >
Народна творчiсть i сьогодення (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Народна творчiсть i сьогодення Не буду з «ясовувати, що таке народна творчiсть, бо бiльш-менш чiтке визначення цього поняття iснує, хоча унiверсального визначення немає, бо жанрова рiзноманiтнiсть дуже велика, а специфiка розвитку того чи iншого жанру ще строкатiша. Визначень на сьогоднi iснує багато, та всi вони не охоплюють глибинної сутi народної творчостi, бо вона в деяких своїх жанрах намагається бути консервативною (весiльнi пiснi або iншi, що пов «язанi, наприклад, зi Свят-вечором, Рiздвом, народинами, хрещенням, похоронами тощо). Та все ж у переважнiй бiльшостi народна творчiсть є щось особливе у суспiльному життi. Можливо, для цього треба сприймати її не як на фольклор, що застиг на сторiнках багатотомних видань, а як процес, що викликає до життя певнi жанри, якi є необхiдними в той чи iнший момент iсторичного розвитку.
Для прикладу хочу назвати такi жанри народної творчостi, як анекдот, народна усмiшка, сучасне весiлля, прислiв «я, приказки, примовки. З «явився такий вид народної, творчостi, як мiський фольклор. А я б ще додав студентський фольклор, шкiльний, дитячий.
З одного боку — це сучасна творчiсть, забарвлена сучасною лексикою, з iншого боку — це все-таки творчiсть, яка не має авторства i має безлiч варiантiв, що поширюються усно i в друкованому виглядi. Ось приклади таких жартiвливих примовок зi шкiльного навчання: «Щоб подiлити дрiб на дрiб — треба їсти бiлий хлiб ». Або з урокiв хiмiї: «Аш два о плюс пшоно, а додати натрiй хлор, — то i буде вам кандьор «(кандьор — це дiалектна назва кулешу).
6u.
6u.
навчити дiтей (а може, i не тiльки дiтей) ввiчливо й правильно розмовляти, правильно використовувати слова i не засмiчувати мову, оберiгати її вiд рiзних нашарувань та грубої лексики.
Мої спостереження на канiкулах у бабусиному селi. Проходить мимо гурту людей якийсь парубiйко i байдуже до когось вiтається: «Здоров! «I тут же негайна вiдповiдь-примовка: «Здоров «- до коров, а до людей — «здрастуйте ». Або таке: вiдповiдаючи на якесь питання, хтось iз дiтей каже: «Да ». А у вiдповiдь чує: «Да «- свиня вуха пооб «їда «(це має означати, що треба казати українською мовою «так »). Часте й невиправдане вживання «ну «тут же буде припинене зауваженням: «Не запрягав, то й не нукай, поганяти не будеш ». I вже на геть неввiчливе привiтання «здрасьтє «отримаєш вiдразу: «Не засьтє «(це означає: привiтайся по-людськи). Або вживання слова «жалко «замiсть «жаль «викликає таке зауваження: «Жалко у бджiлки ». I ще: часто дiти, якi особливо не турбуються про те, як вони спiлкуються, замiсть запитального «що «можуть сказати: «Га? «На таке неввiчливе «га «не забариться вiдповiдь: «З «їж те, що плига! «.
I даремно дехто вважає, що фольклор — це щось iсторично минуле, що зберiгається у фольклорних збiрниках. Народна творчiсть жива, допоки живе народ, який створює новi види, жанри i реагує на всi суспiльнi процеси, що вiдбуваються в Українi. Треба тiльки бути уважним спостерiгачем, а може, й дослiдником, наприклад дитячого фольклору. А останнiм часом навiть почали говорити про сучасну жаргонну мову. Це негативне явище стало завойовувати свiй простiр у спiлкуваннi, особливо це властиво пiдлiткам. Упевнений, що народна мудрiсть i тут не забариться — вiдреагує вiдповiдним чином, щоб викоренити це явище з нашої милозвучної i красивої мови. Але це зовсiм iнша тема.