Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст

Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст План.

1. Вступ.

2. Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст.

3. Українська конституційно-правова думка ХХ ст.

4. Висновок.

Вступ.

Конституція — це основний закон держави, у якому регламентується найважливіші точки зору держави відносини у сфері державного устрою, організації і функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Згідно статті 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України.

2. Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст.

x017E.

i.

;

®.

x2403x0F03xE884×11FFx5884×1202×6864×0101x5E00xE884×60FFx5884×6102×0324×6467×204EA.

x2403×1101×2884×1202×6864×0101×6000×2884×6102×0124×6467×204EAx1500 народів. Визначний учений М. Драгоманов пропонував реорганізувати царську Росію у федеративну республіку, в якій громадянам були б забезпечені широкі особисті та політичні права.

3. Українсько конституційно-правова думка ХХ ст.

На початку ХХ ст. українську конституційно-правову думку яскраво представлено проектами Конституції Миколи Міхновського та Михайла Грушевського, які в багатьох положеннях продовжили конституційно-правові традиції, закладені Драгомановим.

Яскравою сторінкою історії українських конституцій є період УНР — ЗУНР (1917 — 1923 рр.) котрий представлений як низкою конституційних актів (чотири універсали Української Центральної Ради, Конституція УНР, закони УНР про державні символи, громадянство, національно-персональну автономію і т.ін…) так і низкою конституційних проектів (зокрема «Проект Конституції УНР» професора Київського університету Отто Ейхельмана (1920 р.), проект Конституції УНР д-ра Степана Варана (1920 р.) тощо.

4. Висновок.

Дані документи передбачали відновлення незалежної демократичної української держави з республіканською формою правління, держави, в якій визнано й гарантовано право особи і громадянина, права національних меншин, інститут місцевого самоврядування, а державна влада будується за принципом її поділу на окремі гілки.