Архітектура Бойківської церкви

АРХІТЕКТУРА БОЙКІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

Архітектурні форми в пейзажі.

пірамідальний тип бойківської церкви з трьома вежами. Асиметричний і одночасно добре зрівноважений, артистично вироблений образ цієї найчастіше скомпонованої в добрих пропорціях церкви дає якнайбільше естетичне задоволення і створює піднесений настрій.

Давши мистецький огляд кількох соток окремих пам «яток архітектури з дерева, переходимо до все більш і більш узагальнюючих оцінок та висновків.

архітектури в цій праці не був легкий. Насамперед х отілося подати якнайбільшу кількість пам «яток саме з території, заселеної бойками. В цьому, найпершому нашому бажанні відразу виявилася трудність, бо маємо в своєму розпорядженні замало опублікованих, а тому й мало спопуляризованих і мало знаних пам «яток — таких, які зовсім не фігурували ані на виставках, ані у виданнях. Або хоч би й таких, що мало знані самим бойкам і українцям взагалі, які тепер перебувають не тільки в Україні, а й по країнах цілого світу, і тим самим мало знані людям інших націй.

А все ж таки високу оцінку бойківській архітектурі можна дати і на підставі того матеріялу, який сьогодні доступний для наукових і мистецьких студій.

Крім подання пам «яток з самої Бойківщини, виявилася цілком логічною потреба аналізи і деяких пам «яток, взятих з-поза території, заселеної бойками.

певних мистецьких мотивів в архітектурі Бойківщини з проявами творчости чимсь подібної і на інших, українських землях, а подруге, досліджувати розвиток пам «яток бойківської архітектури в тісному зв «язку з еволюцією творчих звершень в своєрідних формах української архітектури взагалі. Без такого критерію не може бути мова про широкий погляд на мистецтво бойківської архітектури в аспекті історії, теорії та філософії мистецтва.

розглянемо бойківську архітектуру не ізольовано від навколишнього середовища, а серед краєвидів довкільного пейзажу.

Пошуки відповіді па це питання вже робилися, як і спроба поставити висоту бойківської архітектури в залежність від висоти більш або менш близьких до Будівлі гір (В.Щербакінський. Церкви на Бойківщині, «Літопис Бойківщини », ч. 3−4 (18−19). — США — Канада, вересень-грудень., 1970.-С.20).

Тут потрібне певне уточнення цієї залежности. Нам здається, що в цьому питанні є два міркування. Перше, практичне, з погляду клімату, зведене до того, що з підвищенням гір збільшується пересічна кількість атмосферних опадів, отже виникає потреба робити всякі покриття високими, з крутими схилами для полегшення спливу цих опадів дощових вод і снігу з метою зберегти стійкість покрівель. А друге обгрунтування чисто естетичне — потреба в певного роду переклику або, ще краще сказати, в уподібненні штучних форм, утворених людськими руками, з натуральними формами краєвиду.

В пейзажній архітектурі існує два принципи погодження архітектурних форм з навколишньою природою: принцип асиміляції та принцип контрасту.

В бойківській архітектурі принцип асиміляції, тобто уподібнення, проявляється насамперед у самому будівельному матеріялі - дереві, з якого збудовано сільські церкви і хати.

походження цього будівельного матеріялу, але й щодо загального кольору, близького до барви стовбурів і галуззя живих дерев.

Форма пірамідально-ступінчастої вежі, з мистецького погляду найоригінальнішого й найкраще виробленого типу бойківських церков, очевидно, виникла поступово — як архітектурний образ в уявленні бойківських майстрів — під впливом загального вигляду струнких карпатських смерек. Саме ця пірамідальпо-ступінчаста структура об «єднує форму живого дерева з формою вежі як архітектурної композиції.

Пірамідальна форма дзвіниць і башт архаїчного типу церков — як видовжена форма покрівлі хати зі схилами на чотири боки — є уподібненням цих форм до горбів поземелля і навіть завершенням певних високих місць у верховині.

Інший варіянт наслідування форм смерек становлять шпилясті завершення особливого типу закарпатських церков з яскраво вираженою і високо до неба піднесеною вертикаллю. В цих вертикалях струпінчастість згладжено, але загальну гостро пірамідальну форму стрункої смереки виявлено.

Принцип контрасту в бойківських архітектурних формах найбільше проявлений у зіставленні геометричне чітких прямих з великою різноманітністю контурів і форм поземелля всякої верховини.

Барочні бані церков, увінчані тонко орнаментованими хрестами, дають чудовий — лагідний і гармонійний — перехід від архітектурного об «єму до навколишнього вільного простору у відкритому краєвиді під склепінням неба. Це увінчання будівлі творить найсильніший її релігійний акцент.

Еволюція архітектури з дерева.

Поступове вироблення пірамідально-ступінчастих.

форм з трьома вежами.

господарські будівлі, ані муровані міські будівлі не становлять чогось у такій мірі оригінального, різноманітного і своєрідного з погляду національного і світового мистецтва, як церковні дерев «яні будівлі.

більше, що часто, наприклад, барочні надбудови і дедалі додавалися до церковної будівлі пізніше, під впливом нової течії у мистецтві і в процесі реставрації або ремонту будівлі.

Нам здавалося найбільш раціональним не обтяжувати нашу клясифікацію ніякими ускладненнями і подробицями, а тільки виявити основні характерні риси кожного етапу в розвитку основного своєрідного архітектурного образу. При цьому треба мати на увазі те, що групи будівель у нашій клясифікації не завжди збігаються з попереднім. хронологічним поданням пам «яток архітектури з метою мистецької аналізи кожного зразка дерев «яного будівництва зокрема.

Мета нашої клясифікації полягає в тому, щоб оцінювати в бойківській архітектурі найголовніше з погляду мистецтв, тобто признати в ній прояв наймогутнішого засобу гармонізації буття в релігійному аспекті.

В основу поділу пам «яток на групи покладено основні архітектурні форми будівель, які в цілому дають психо-емоціональний образ […].

Всю різноманітність дерев «яних бойківських дзвіниць і церков умовно можна поділити на такі чотири групи:

1. архаїчні елементарні форми,.

2. частково розвинені форми,.

3. багатоярусні розвинені форми,.

4. різні мішані форми.

В першу групу — архаїчні елементарні форми — включені дзвіниці і церкви з чотиригранними формами та з найпростішими пірамі-дальними завершеннями веж, які уважаються найархаїчнішими.

восьми-гранних елементів і восьмигранних пірамідальних завершень (у певних випадках з появою ступінчастости, заломів тощо).

До третьої групи — багатоярусні розвинені форми — належать дзвіниці й церкви з дальшим удосконаленням компонентів, таких як опасання, поверхи з галереями, збільшена ступінчаста багатоярусність і витончено барочні лагідно вигнуті переходи-заломи та завершення у вигляді барочних бань і голівок, увінчаних маківками та орнаментованими хрестами.

До цієї групи пам «яток, розвинених найбільше в ХVІІ-ХІХ сторіччях, належать найкращі зразки бойківської архітектури, які становлять найвище її досягнення в аспекті національного і світового значення.

Саме до цієї групи відносяться найхарактерніші тридільні, тризрубні і завершені трьома багатоярусними вежами (до 8-ми ярусів) храми з п «ятьма мальовничими ступінчасто-пірамідальними вежами.

До четвертої групи — різні мішані форми — належать дзвіниці й церкви, форми яких мають відхилення від схарактеризованих вище зразків, від того основного шляху розвитку, який довів церковні вежі до 8 ярусів і сприяв виробленню найоригінальніших і найтонше викінчених, з мистецького погляду, храмів.

Серед цих відхилень розрізняємо багато нюансів нівеляції трьох традиційних зрубів, виведених від землі.

Помічаємо об «єднання чітких тридільних розчленувань в узагальнені об «єми, в форми, поєднані спільними покрівлями, в загальну форму церкви, основою якої є хата або житловий будинок, з наближенням такої форми до базиліки, часто на два поверхи.

В таких храмах нерідко лишаються тільки натяки на зниклу традиційну тризрубність за участю ризалітів центральної нави в формі трьох завершень, які не становлять трьох органічних увінчань окремо виведених веж, а є штучно надбудованими декоративними формами на звичайних чотирисхильних або восьмисхильних покрівлях.

Трапляються ще й форми церков, подібні до двоповерхових будинків з одною маленькою вежею, надбудованою на гребені покрівлі тільки посередині, або позначення трьох пунктів на гребені покрівлі (західній кінець, осередок і східній кінець) за допомогою самих лише трьох хрестів.

Бувають і форми церков, скомбіновані з фрагментів звичайного будинку і цілої вежі, виведеної від землі, та форми церков з різними добудовами з півночі або півдня.

цього мистецтва вважаємо за такі, що мають національне значення, і які - світове.

Відповідь з нашого боку була, в основних рисах, така:

до національного «золотого фонду «пам «яток иародньої архітектури зараховуємо ті зразки будівельної майстерности, які підпадають під одну з цих чотирьох категорій:

1) давність, тобто винятково щасливі обставини, в яких певна пам «ятка з XV або XVI сторіччя збереглася, хоч була збудована з такого нестійкого матеріялу, як дерево (що легко загниває або згоряє);

2) характерність загального образу в розумінні вірности традиційним національним формам;

3)наявність своєрідних місцевих компонентів і деталів, які збагачують форми національної будівельної майстерности; і.

4) цінні мистецькі якості пам «ятки архітектури в цілому або лише певних її частин.

позитивні прикмети для визначення її цінною з погляду національного. На жаль, тільки після двох світових воєн починаємо все серйозніше сі ввитися до охорони і точного обліку пам «яток минулого.

Переглядаючи зразки дерев «яних дзвіниць, для яких в цій праці подано чільні профілі, зупинимося на окремих з них.

B.

<

беручи до уваги величну монументальність оборонно-замкового типу двох із них: з Дрогобича — 1600 року га з с. РадружXVI віку. Кожна з цих пам «яток цікава своїми окремими компонентами, серед яких особливо вражають нижня і верхня частини неповторної дзвіничної башти в Радружі.

Не можна залишити без уваги і цілий ряд цікавих (давністю, різноманітністю та ефектом образу в цілому) дзвіниць XVII століття: в Курниках — року 1616, в Дрогобичі - року 1636, в Крехові - року 1638, реставрацію* дзвіниці в Софії Київській — року 1651, в Підлісках — року 1655, в Ісаях — року 1663, реставрацію — в Києво-Печерській лаврі - року 1674, в Тупачах — року 1680, в Старій Соліз XVII сторіччя, в Рожанці Вижній — з XVII сторіччя, в Чорткові - з XVII сторіччя та в Яворові - також з XVII сторіччя. Все це старі пам «ятки цього віку, різноманітні й привабливі як архітектурні об «єкти.

особливою увагою відібрані пам «ятки: в с. Підгірці - з року 1720, що має блискуче поєднання традиційної форми з бездоганними пропорціями; в с. Присліп — з року 1729 через своєрідний образ з виразним і витончено елегантним силюетом; в с. Топільниця — з року 1730 за оригінальний і великий образ; в с. Ясениця Замковаз року 1760 за прославлений своїми ґалеріями архітектурний образ; в с. Бусовисько — з року 1773 за своєрідно розв «язаний і тонко вироблений у деталях, принадний для очей образ; в с. Поздяч — з року 1777, за зовсім незвичний, але гарно створений образ високої будівлі; в с. Велика Горожанка — з року 1790, за цікаву розвязку верхньої частини будівлі; в Кам «янці Струмиловій — з XVIII віку, де також, як і в Ясениці Замковій, майже ціла дзвіниця охоплена відкритими ґалеріями, які нагадують театральні ложі. Окремо ставимо дзвіницю XVIII віку в селі Ямне як блискуче розв «язання архітектурної споруди — традиційної і неповторно оригінальної з витончено мистецьким силюетом.

мистецьких скарбів.

У XIX сторіччі також з «явилися дзвіниці, досі ойні бути зачислені до першорядних пам «яток української архітектури. Серед них особливо цікаві ті, що вносять нові варіянти дзвіниць, які в основному презентують національні риси: простоту форм, добрі пропорції та виразність образу.

Вже на початку нашого століття виникла триярусна струнка й пожвавлена гарними отворами дзвіниця з напівокруглими завершеннями — більшими на другому і меншими на третьому поверсі - в селі Рожанка Вижня з 1804 року. В такому ж роді триярусна дзвіниця, але в інших пропорціях, у селі Комарники — з 1815 року, з пошуком нових форм віконних вирізів нагорі.

монументальної форми належать дзвіниці в с. Репель — з 1826 року та особливо в селі Чуква — з 1854 року. Ще до виникнення останньої, яка становить пережиток сторожової вежі, збудовано було в селі Труханів у 1830 році витонченого силюету двоповерхову дзвіницю.

Принадна не тільки своєю простотою і добрими пропорціями двоповерхова дзвіничка в селі Барбівці з XIX століття. В ній внесено нову і чудову з мистецького погляду видовжено ромбічну форму чотирьох стовпців з кожного боку другого поверху, на яких тримається невисока чотирисхильна пірамідальна покрівля.

формами пережитого вже козацького барокко.

Навіть і перечислених вище пам «яток досить, щоб признати національний фонд українських дзвіниць, у більшій або меншій мірі бойківського походження, достойним високої оцінки серед світових пам «яток архітектури в дереві […].

Щодо вибраних нами 240 чільних профілів дерев «яних церков, серед яких переважають пам «ятки більш або менш характерні для бойківського типу. То з цього числа всі зразки архітектури XVI віку і значну кількість пам «яток XVII сторіччя треба зарахувати до національного фонду.

Ковелі - року 1505 (зовсім недавно її знесено), в Улючі - року 1510 (або 1517), в Суходолах — року 1580, в Коломиї - року 1587 та в КолодномуXVI віку, — всі вони не тільки «прадіди «пізніших дерев «яних храмів на Україні, але й дуже цінні зразки мистецької композиції, в яких пролито світло на попередню зниклу вже майстерність і закладено основи розвиненої пізніше творчости. Кожна з вищеперечислених церков має зразкові пропорції, свій індивідуальний образ і нахил до характерно української мальовничости.

проявленої в розписах інтер «єру. В цій пам «ятці є ще дві риси, які вносять помітне пожвавлення в образ цілого: відкрита галерія та маленька прибудова, яка сприяє маштабному уявленню про будівлю.

Церква в Стрибарівці з 1605 року дає одне з перших поривань угору центральної вежі, яка намічає дальше формування пірамідально-ступінчастих башт.

Сміливе зіставлення трьох різнорідних форм зрубів дано в тому ж таки Дрогобичі, в церкві Здвиження з 1636 року.

В рік рішучих перемог Богдана Хмельницького за незалежність України (1654 р.) з «явилась і така оригінальна пам «ятка, як масивна двозрубна церква в с. Грабарі, з низькими, але дуже широкими банями. І таке відхилення від звичних традиційних форм має ввійти в національний фонд як пошук нового, ще мало згармонізованого образу.

дають підстави включити цю пам «ятку середини XVII віку до національного фонду української архітектури.

До того ж віку належить майже симетрично зрівноважена церква в Городку (з 1670 р.), приваблива тонко й досить оригінальне виробленими деталями, церква в Седневі (XVII ст.), яка в свій час захоплювала стрункою барочною вежею Тараса Шевченка. Обидві ці пам «ятки достойні включення їх до основного національного фонду української архітектури.

В дальшому зупинимося тільки на мистецьких пам «ятках бойківської архітектури з пірамідально-ступінчастими вежами, які мають усі дані для признання їх таким національним фондом, що ним можна гордитися серед мистецьких звершень цілого світу.

пам «ятка, яка давно вже ввійшла в скарбницю кращих зразків українського народнього мистецтва світового значення.

Цей довгий список пам «яток архітектури, показаних для включення в національний, а в певних випадках і в міжнародній фонд найвизначніших зразків українського мистецтва, можна поповнити ще пам «ятками XVIII віку: в селах Мшанець (1762), Верхній Бишкин (1772), Мошногір «я (1774), Шелестів (1777), Бусовисько (1780), Турка Долішня (1780), Шелестяни (1786), Гвоздець (1791), Яблінка Вижня (1791) — рідкісна п «ятизрубна бойківського типу, Ботелька Вижня (XVIII), Таламаш (XVIII), Будилів (XVIII) та Забереже (XVIII).

селах Тисовець (1863), Чуква (1864), Орове (1867), Камінка (1872), Смерек (1875), Погар (1−876). Розлуч (1876), Должки (1882), Явора Горішня (1812), Сукіль (1886), Хащовання (1889), Гусне Вижцє (1890), Присліп (1896), Мохнате (XIX), Орявчик (XIX), Тернавка (XIX), Студене Вижне (XIX) — з поверненням до чотиригранних ярусів і з пошуками нових співвідношень у пропорціях.

І в будівлях бойківського багатоярусного типу нашого, XX століття помітні дальші пошуки удосконалень в поєднанні українських народніх прикмет у мистецтві: ритміки з мелодійністю і досконало проявленою мальовничістю.

Кращими зразками нашого віку можуть бути будівлі в таких місцевостях: Явора Долішня (1902), Івашківці (1921), Шумляч (1928) — з чудовим перекликанням ярусних піддашшів з гілками карпатських смерек та по-новому вираженим поверненням замість багатоярусности до малого числа об «ємно зменшуваних догори поверхів і віками потвердженою пошаною до бань козацького барокко, з вишукано лагідними заокругленнями силюету завершень.

Пам «ятки світового значення найлегше було б уточнити після не наспіх, а Грунтовно підготованої вис тавки української народньої архітек тури, з бойківськими зразками на виду і обов «язково з лаконічними мистецькими поясненнями. Найціннішим | матеріялом для оцінки | пам «яток тоді будуть записи | відвідувачів і статті та рецензії мистецтвознавців.

Фрагменти праці й рисунки, що ними їх проілюстровано, подаються за виданням: Кармазин-КаковськнН В. Архітектура Бойківської церкви. — Нью-Йорк: Філядельфія, 1987.