Мотиви драматичної спадщини Миколи Куліша

Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша Миколу Куліша можна по праву вважати творцем модерної драми українського революційного відродження. Художньо довершені, гостро-конфліктні твори М. Куліша здобули визнання їх автору не тільки в Україні, а й дале-ко за її межами: вони пере-кладалися російською, англійською, німецькою мо-вами, йшли на сценах театрів багатьох міст Європи. Тема-тика його творчості надзви-чайно різноманітна та багато-гранна: це і трилогія про жит-тя українського села; це і трагічні сторінки громадян-ської війни; це і зображення складних років перших п’яти-річок, де виразно відчуває-ться тривога автора за хибні-сть визгаченого партією та урядом шляху до «світлого майбутнього». П'єси Куліша відзначалися актуальностю проблематики, емоційною напруженістю, досконалим зображенням характерів. Доб-ре знаючи життя села Куліш дуже яскраво розкрив тему, яку всі замовчували: голод, насильне вилучення церков-них коштовностей, людоїд-ство. М. Куліш створив правдиву драму «97», яка стала твором світового рівня. Перед читачем постають картини двадцятих років, кінец громадянської війни, розруха, занепад господарст-ва, невражай, а тут ще продзагони відбирають до зернини те, що вродило, xF0BExF020xF020хліб вивозився до Москви і Петрограда. Це все спричи-нило страшний голод. Кори-стуючись нагодою, більшови-ки вирішили упокорити незадоволене селянство та завдати нищівного удару по релігії, церкви. З цією метою урядом було дано вказівку під приводом закупівлі хліба для голодуючих забрати церковні коштовнасті, а саме духовенство знищити. Насправді ж церковні цінно-сті повинні були поповнити державний фонд, щоб запрацювала нова бюрокра-тична машина. Розкрити ці дії і повинна була п'єса М. Кулі-ша. Правдиво змалювавши післяреволюційне село в пері-од страшного голоду, автор не користується тільки чорною або білою фарбою. Хоч і він відчуває антипатію до персонажів багатіїв, але справа тут не в соціальному статусі, а в їх людських цін-ностях. Заможні люди в той період були завжди нагодова-ні. Багатії, які не відчувають голоду, xF0BE люди брехливі, підступні, здатні на підлі вчинки. Так, багатій Гиря за окраєць хліба купує людські.

Стор.1.

O.

Oe.

‚.

".

или злочин, але не погоджуються на само-суд. Він знає, що це провака-ція, бо якщо він відмовиться стратити людоїдів, то стратя-ть його. Мусій вибирає власну загибель, тому що не може карати хворих людей. Гідність, з якою Мусій збирався зустрічати смерть, була винагороджена. Сергій Смик привозив хліб, обміня-ний на церковні коштовності, і цим врятував життя прире-ченим. Навряд чи можна назвати такий фінал реалістчним, але разом з тим, інший на той час був не допустим. Проте й в такому, дещо підфарбованому вигляді драма «97» порушувала складні проблеми українсьо-го села в перші роки після громадянської війни, правдиво змальовувала складну ситуацію, коли голод душив селянство.

Разом з тим М. Куліш у своїх творах викриває переродження комуністів, які зайняті не побудоваю соціа-лізму, а влаштуванням власн-ого добробуту, торкається також теми міщанства, яке перекручує ідеали революції. Надзвичайно цікавою у цьо-му плані є політична комедія «Мино Мазайло». Цей блискучий твір xF0BExF020нещівна сатира на лицемірство московської політики. Крім призму дійових персонажів п'єси М. Куліш висміяв і малороса-кар'єриста Мазай-ла, який міняє своє українське прізвище на російське задля успіху на службі, і шовіністку тьотю Мотю, що керує русифікацією Мазайла; вис-міює і крайнощі уенерівсько-го (УНР) націоналізму дядька Тараса з Києва. Усі персона-жі, без винятку xF0BE комічні, вихоплені в найсуттєвіших ситуаціях. Фінал п'єси xF0BE парадоксальний-комічний, бо в той день, коли Мина нарешті досяг омріяної мети,.

Стор.2.

він дізнається про звільнення з роботи «за систематичний зловмисний опір українізац-ії». Куліш висміяв міщанина-обивателя, який здатен відріктися від рідної мови, від вікових традицій, культури, пам’яті батьків. Гірка іронія автора актуальна і сьогодні, коли зовсім не безмарно відчуваються процеси відрподження української ментальності на дійсно демократичній основі.

За десять років драматичної діяльності М. Куліш створив чотирнад-цять п'єс, хоч всі вони по черзі були заборонені в рідному краї. І все ж таки два шедеври М. Куліша xF0BE «Народний Малахій», «Мина Мазайло» xF0BE стали сходинкою на вершину режисерської майстерності Леся Курбаса і його театру «Березіль», що вивели тодішній український театр на рівень кращих театрів світу, а Миколі Кулішу при-несли світове ім'я.

Стор.3.