Пасивні форми в сучасних літературних українській та польській мовах

Пасивні форми в сучасних літературних українській та польській мовах Граматична категорія стану, як і категорія виду, охоплює всі без винятку дієслівні форми, тобто належить до загальнодієслівних. Проте вона властива не всім дієсловам, а лише перехідним та їх відповідникам з нейтральною перехідністю.

Категорія стану виражає взаємне відношення суб'єкта (виконавця) дії та об'єкта (предмет), на який спрямована ця дія.

Метою цієї роботи є порівняння функціонування категорії стану, зокрема пасивних форм, у сучасних літературних українській та польській мовах.

В обох мовах вирізняємо корелятивне зіставлення активного й пасивного стану. Їхня основна структура у польській та українській мовах збігається. В активних конструкціях логічний суб'єкт (діяч) одночасно виконує роль граматичного підмета, а об'єкт дії - прямого додатка (Студент пише роботу — Uczex0144 czyta ksіx0105×017Ckx0119). Після їх перетворення в пасивну форму об'єкт дії переходить у підмет, а суб'єкт дії виражається додатком (Робота пишеться студентом — Ksix0105×017Cka jest czytana przez ucznia).

У польській мові вирізняють ще зворотний стан [3, 81] (strona zwrotna), для якого характерна морфемася (напр.myx0107 six0119, czesax0107 six0119). Однак конструкції з цією морфемою вважаються багатозначними й тільки деяким з них дійсно властиве «зворотне» значення (тобто єдність виконавця й об'єкта). Тому в багатьох польських опрацюваннях граматичною вважається лише опозиція активний — пасивний стан.

В обох мовах існують дієслова, що перебувають поза категорією стану. Це дієслова з первинною неперехідністю, в яких умови для нейтралізації перехідності не існують (іти — ix015Bx0107, лежати — lex017Cex0107, стояти — stax0107, бігти — biec, сміятися — x015Bmiax0107 six0119).

Про пасивні форми говоримо тоді, коли вони мають здатність перетворюватись в активну конструкцію: дерево зламане вітром — вітер зламав дерево;drzewo zx0142amane przez wiatr — wiatr zx0142amax0142 drzewo. В українській мові, як і в польській, існують повні та неповні пасивні конструкції. Перші з них складаються з трьох компонентів (пасивного дієслова, іменника — об'єкта дії, іменника — виконавця дії), напр.: книга читалася студентом — ksix0105×017Cka zostax0142a przeczytana przez studenta. В неповних конструкціях виконавець дії вже не згадується: книга читалася — ksix0105×017Cka zostax0142a przeczytana. Повні конструкції відповідають особовим активним конструкціям, неповні - неозначено-особовим або безособовим.

Однак, як бачимо, в українській мові у пасивних конструкціях реальний діяч виражений іменником у формі орудного відмінка, у польській — знахідним з прийменником przez.

В українській мові взаємодіють три форми пасивного стану: 1) форми утворені за допомогою постфіксася від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми нано, -то [7,416].

У польській мові пасивний стан утворюється, в основному, аналітичним способом за допомогою пасивного дієприкметника на n-(y), -on (y), -t (y) та особової форми допоміжного дієслова byx0107 або zostax0107, напр.: byx0142 znaleziony, zostax0142 wzix0119ty.

Слід зазначити, що в українській мові не кожен додаток у пасивній конструкції, який має форму орудного відмінка, є фактичним виконавцем дії. Це означає, що після трансформації такого речення в активне, він не переходить у підмет: сік випитий дитиною — дитина випила сік й лист написаний ручкою — листа написали ручкою. У другому реченні додаток залишається незмінним, він є тільки знаряддям дії.

В українській мові, у порівнянні з польською, значно частіше використовуються форми пасивного стану, утворені постфіксомся: дім будується робітниками, земля покрилася снігом, питання обговорювалося зібраними. У вищенаведених прикладах конструкції з пасивним дієсловом вживаються в предикативній функції. Для перетворення такої конструкції в атрибутивну служить сполучник підрядності: дім, який (що, котрий) будується.

У польській мові конструкції зся можуть виконувати функцію пасивних конструкцій: szkox0142a six0119 buduje, obraz six0119 maluje, powiex015Bx0107 six0119 pisze. Всі вони відповідають неозначено-особовим активним конструкціям. Назва діяча в них можлива лише теоретично.

Для вираження пасиву використовується в обох аналізованих мовах пасивний дієприкметник. Пасивні конструкції з дієприкметником мають також ознаки трьох часів: минулого, теперішнього й майбутнього. Проте в українській мові допоміжне дієслово бути не вживається в теперішніх пасивних конструкціях: він був зосереджений, він зосереджений, він буде зосереджений. У польській мові в усіх часових формах допоміжне дієслово byx0107 або zostax0107 вживається обов’язково: meble zostax0142y przeniesione, meble sx0105 przenoszone, meble bx0119dx0105 przeniesione. Конструкції з пасивним дієприкметником можуть виконувати атрибутивну функцію. Коли теперішні конструкції входять в предикативну конструкцію, то не потребують для цього сполучників: твір, написаний мною, лежить на столі - utwor, napisany przeze mnie, lex017Cy na stole. Навпаки буває з пасивними реченнями з дієприкметником у формі минулого та майбутнього часів. Вони трансформуються у предикативні конструкції завдяки сполучникам: твір, який був написаний мною, лежить на столі - utwor, ktory zostax0142 napisany przeze mnie, lex017Cy na stole.

Варто нагадати думку польського мовознавця З. Салоні, для якого змінювані за відмінками дієприкметники не належать до дієслівних форм. Він вважає, що вони є прикметниками і тому не зачислює категорії стану у склад граматичних категорій дієслова [5,92].

Способом вираження безособових пасивних форм є предикативні утворення нано, -то. Вони походять від пасивних дієприкметників. У таких конструкціях завжди вживаються такі ж дві складові частини: віддієприкметникова нано, -то та іменник у знахідному відмінку. Вони відповідають неозначено-особовим активним конструкціям: співано пісню — співали пісню, умили підлогу — умито підлогу. Виступають, поєднуючись із формами дієслова бути, у минулому (було переказано) та майбутньому (буде переказано) часах. Форми нано, -то частіше вживаються в українській, ніж у польській мові. Їх використання збігається, зокрема, у двох ситуаціях. По-перше, вони вживаються в складнопідрядних реченнях (зі сполучниками щоб, аби), в яких головне становить безособова форма нано, -то, утворена від дієслів мовлення: сказано йому, щоб… — powiedziano mu, x017Ceby… По-друге, використовуються, коли інформується про кількість чогось проданого, виробленого тощо: продано 20 штук — sprzedano 20 sztuk.

Підсумовуючи, треба зазначити, що, в основному, структура категорії стану в обох аналізованих ними мовах збігається. Проте в українській мові пасивні форми утворюються рівноправно трьома способами, а в польській найпоширенішим способом є пасивні конструкції з дієприкметником та допоміжним дієсловом byx0107 або zostax0107.

Література Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія. — К., 1993.

Kida J. Kategorie gramatyczne a nowoczesne koncepcje ksztax0142cenia jx0119zykowego // Biuletyn Polskiego Towarzystwa Jx0119zykoznawczego, zeszyt LIV, 1998.

Nagorko A. Zarys gramatyki polskiej (ze slowotworstwem). — Warszawa, 1998.

Русанівський В.М. Категорія стану (українсько-чеські паралелі) // Зіставне дослідження української, чеської та російської мов. — К., 1987.

Saloni Z. Swidzinski М. Skladnia wspox0142czesnego jx0119zyka polskiego. — Warszawa, 1985.

Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. — К., 1969.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — К., 1997.