2Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі

2Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі

1) високий рівень динаміки міжнародної торгівлі, що випереджає зростання промислового та сільськогосподарського виробництва;

2) значне розширення номенклатури та зміна характеру продукції, що надходить до каналів міжнародної торгівлі, оновлення та часті зміни виробів, розширення асортименту. Ускладнення продукції (комплектні підприємства, суднове обладнання, літаки). Прискорення морального старіння багатьох товарів. При цьому «старіння» певних елементів часто відбувається непомітно і призводить до загибелі цілих поколінь машин та обладнання. Так, наприклад, різко знижується ефективність цілого парку машин у найважливіших галузях промисловості;

3) НТР дала поштовх подальшому розвитку МПП, спеціалізації виробництва. У результаті значно виріс обмін виробами проміжного характеру (вузлами, деталями, компонентами), що виготовлені на підприємствах різних країн. Зовнішня торгівля все більше перетворюється на зв’язуючий елемент виробничого процесу. Особливо це стосується розвинених країн: в експорті їх продукції машинобудування частка комплектуючих виробів на початку 90-х років становила близько 50%;

4) зниження енергота матеріалоємності виробництва. Для 80−90-х років характерне зменшення питомої ваги сировини та паливних товарів у загальному обсязі міжнародної торгівлі. У 1994 році на цю групу припадало близько 15% сукупного товарного експорту (29% у 1980 році);

5) зміна форм зв’язку між продавцем і покупцем. Для більшості готових виробів, особливо продукції сучасних у технічному та технологічному відношенні галузей промисловості, широкого розповсюдження набула практика довгострокового узгодження поставок між підприємствами різних країн. Насамперед, це характерно для господарських комплексів ТНК. Зауважимо, що на сьогодні ТНК — один з найважливіших суб'єктів міжнародних економічних відносин. Значна частина зовнішньоторговельних операцій ТНК здійснюються в межах однієї гігантської фірми. Хоча ці операції входять суттєвою складовою до міжнародного товарообігу, але вони здійснюються за законами, що відрізняються від традиційної торгівлі;

6) зміна характеру та масштабів зовнішньоторговельних угод. У багатьох випадках — це крупні угоди щодо економічного співробітництва, що включають не тільки поставку певних товарів, а й надання необхідних послуг щодо обслуговування, фінансування, страхування тощо (комплекс «товар плюс послуга»). Розширення практики поставок «під ключ», коли продавець бере на себе зобов’язання щодо проведення комплексу робіт з будівництва підприємства — від розробки проектної документації до введення підприємства в експлуатацію і досягнення ним запланованих показників;

7) зростання питомої ваги «невидимої торгівлі» — обміну послугами. Темпи її зростання майже втричі перевищують аналогічні показники для торгівлі товарами. Особливо слід виділити стійке абсолютне зростання в міжнародному товарообігу специфічної наукоємної продукції - патентів, ліцензій, «ноу-хау». Домінуюча роль у цьому процесі належить розвиненим країнам, на частку яких припадає близько 99% світового експорту та 85% імпорту інтелектуальної продукції. Найбільші імпортери технологій — Японія, Італія, Німеччина, Франція, Великобританія, Аргентина. Найбільший експортер — США;

8) зміни у співвідношенні сил між провідними суб'єктами міжнародної торгівлі:

— скорочення питомої ваги США у світовому експорті. Якщо наприкінці 40-х років на їх частку припадало 32% світового експорту, то у 1960 році - 17,1%, а на початку 90 — х — 12%;

— зростання значення Західної Європи та Японії. Західноєвропейські країни за відповідний період збільшили свою частку з 23 до 44%, Японія — з 0,5 до 10%.

У цілому на початку 90-х років на економічно розвинені країни припадало більше 70% світового експорту, на країни, що розвиваються «25%, на колишні соціалістичні країни «4%;

9) зростання в міжнародному товарообігу питомої ваги зустрічної торгівлі. Міжнародна зустрічна торгівля передбачає наявність у контрагентів зустрічних зобов’язань щодо відношення один до одного, тобто пов’язаність експорту із зустрічною закупівлею товарів імпортуючої фірми або країни-імпортера і навпаки. У середині 80-х років зустрічна торгівля становила близько 1/3 у загальному обсязі міжнародного товарообігу, а на початку 90-х років — перевищила 40%.

Розрізняють такі види міжнародної зустрічної торгівлі, як бартер (або торгова компенсація) та промислова компенсація.

Бартер передбачає обмін різнорідними товарами, що органічно не пов’язані між собою. У таких угодах встановлюється або кількість товарів, які взаємопоставляються, або сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товари.

Промислова компенсація передбачає обмін товарами, що органічно пов’язані між собою, наприклад, сировини — на продукти її переробки або обладнання — на продукцію, що буде на ньому вироблятися.

Зустрічна торгівля дозволяє:

1) абстрагуватися від стану платіжних балансів країн, нестачі або відсутності валютних ресурсів;

2) зменшити ризик інфляційних очікувань та нестабільності міжнародної валютно-кредитної системи;

3) розширити ринки збуту продукції;

4) посилити зацікавленість у стабільних ділових взаємовідносинах з партнерами.