Розгляд у суді спорів, пов"язаних з неукладанням договору

Розгляд у суді спорів, пов’язаних з неукладанням договору

Дискусія про можливість пред «явлення самостійних позовів про ви-знання договору неукладеним виникає внаслідок різного трактування ви-мог ст.ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) і ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК).

Зазначені норми права встановлюють умови, при яких сторони право-відносин можуть звертатися в суд з метою захисту порушених прав і охо-ронюваних законом інтересів.

Використовуючи розширене тлумачення приведених вимог, прихиль-ники можливості розгляду судом заяв із самостійними вимогами про ви-знання договорів неукладеними наполягають на тому, що суперечка про право не може бути відсутньою тільки внаслідок того, що це право не було порушено (оскільки неукладений договір не породжує прав і обов «язків).

Прихильники іншого підходу наполягають на тому, що право, підля-гаюче захисту, повинне в будь-якому випадку існувати, а також порушува-тися і/чи заперечуватися.

У сформованій ситуації, швидше за все, найбільш розумним буде ке-руватися позицією, викладеної в постанові ВСУ від 14.01.2002 р., що було прийнято в тому числі й у результаті розгляду питання про визнання дого-вору неукладеним.

У даній постанові ВСУ прийняв кілька тверджень, а саме:

 вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав;

 вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим, як установленням факту, що має юридичне значення, що може бути вста-новлений тільки під час розгляду суперечки про право;

 установлення факту неукладання договору є складовою частиною оцінки фактичних обставин справи при розгляді суперечки про право;

 вимога про визнання договору неукладеним не може бути предме-том суперечки і самостійно розглядатися в окремому виробництві.

Подібні висновки судового органа обгрунтовуються в першу чергу обмеженнями, викладеними в процесуальних законах. Наприклад, у ст. 83 ГПК установлені виключні права суду в частині ухвалення рішення по го-сподарських спорах: ч. 1 ст. 83 даного Кодексу передбачає для суду мож-ливість при ухваленні рішення визнавати договір, пов «язаний із предметом суперечки, недійсним; ч. 2 ст. 83 передбачає для суду можливість при ух-валенні рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача чи третіх осіб (але в будь-якому випадку дана норма передбачає існування порушеного права чи інтересу, що не можуть існувати за неукладеним договором).

Тобто ГПК не надає права суду виносити самостійне рішення у від-ношенні визнання договору неукладеним. У той же час ч. 3 ст. 84 ГПК пе-редбачено, що в мотивувальній частині рішення суд вказує обставини справи, установлені судом. Природно, що в даній ситуації обставини спра-ви, пов «язані з визнанням договору неукладеним, можуть відображатися в рішенні при розгляді судом суперечки по суті.

Що стосується ЦПК, то права суду при ухваленні рішення зазначені в ст. 202 ". Наприклад, ч. 3 ст. 202 «передбачено, що суд приймає рішення у відношенні правовідносин, що обумовлені існуванням встановлених об-ставин (фактів). У тексті самого рішення (з урахуванням вимог ч.ч. 6, 7 ст. 203 ЦПК) суд також повинний відобразити факти (обставини) і відповідні їм правовідносини, а також указати про наявність порушень прав, з метою захисту яких було подане звертання в суд.

Як було встановлено раніше, неукладений договір не породжує яких би то ні було правовідносин, тому суд не може прийняти самостійне рі-шення по питанню визнання договору неукладеним, однак обставини, по-в «язані з визнанням договору неукладеним, є невід «ємною частиною сукуп-них обставин справи, на підставі оцінки яких судом приймається рішення.

Тому з обліком викладеного вище можна зробити висновок, що ви-знання договору неукладеним у даний час можливо тільки в процесі розгляду суперечки про порушене право, способи захисту якого прямо передбачені (встановлені) законом. Після того як суд у передбаченому по-рядку встановить, що договір є неукладеним, сторона суперечки може зве-рнутися в суд з окремим кондиційним позовом по факту безпідставного придбання і/чи заощадження майна іншою стороною.

З усього цього можна зробити самий головний висновок — при скла-данні договору варто звертати підвищену увагу на ті моменти, що згодом можуть привести до визнання його неукладеним. Це допоможе заощадити досить багато часу, та й матеріальних ресурсів.

Який вихід із ситуації?

Припустимо, ваш контрагент, отримавши гроші за неукладеним дого-вором, не бажає добровільно їх вам повернути. У такому випадку у вас є можливість стягнути з нього ці кошти через суд, пред «явивши позов про стягнення з відповідача коштів, отриманих ним без достатніх підстав.

А як же бути зі штрафними санкціями за податковими зобов «язання-ми7 Варіанти можуть бути різні. Продемонструємо на прикладі один з них (приклад 3). Цей варіант найвірогідніше може бути реалізований за умови, що сторони договору, який визнається неукладеним, не бажали таких нас-лідків та згодні допомогти одна одній уникнути несприятливих наслідків у вигляді відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Приклад 3.

Підприємству за наслідками перевірки загрожує додаткове нараху-вання податкових зобов «язань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій на тій підставі, що воно неправомірно зменшило базу оподаткування, включивши до складу валових витрат суми коштів, пере-рахованих на підставі договору, підписаного 05.11.04 р. і згодом визнаного неукладеним.

Бажаючи уникнути відповідальності, підприємство 01.11.05 р. укладає зі своїм контрагентом новий договір замість того, який було визнано неук-ладеним. На цей раз воно погоджує всі істотні умови договору, а в розділі про строк його дії зазначає приблизно таке: «Цей договір набуває юридич-ної сили з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2005 року. Дія цього договору поширюється на правовідносини, що мали місце між сторонами з 1 листопада 2004 року» .

За таких обставин відпадає можливість кваліфікації операцій (постав-ки товару та сплати коштів) як таких, що здійснені без достатніх підстав. Адже підставою буде договір, який — як це не парадоксально в ситуації з нашого прикладу — с чинним на момент здійснення такої поставки та опла-ти.