Система регламентації обліку

Система регламентації обліку

на національному рівні 2.3.1. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ.

ДЛЯ кращого розуміння побудови різних національних систем обліку головну роль відіграє вивчення правових аспектів господарської діяльності зарубіжних компаній.

Внаслідок розбіжностей економічного, політичного та культурного розвитку правове регулювання кожної країни є дуже своєрідним. Однак взаємозв «язок та взаємний вплив різних правових систем очевидні. Достатньо згадати хоча б прийняття римського приватного права країнами континентальної Європи або зв «язок епохи великих географічних відкриттів з іспанським торговим правом, що проявився, зокрема, у сильному впливі Торгового Кодексу Іспанії на розробку подібних кодексів ряду країн Латинської Америки.

Бухгалтерія розвивалась у відповідь на економічні запити суспільства. До XV століття облік не вважався самостійною наукою, а був своєрідним додатком до торговельної діяльності. Саме в той час він був нерегульованим, тому можна уявити, яким би міг бути сьогодні облік за відсутності державного регулювання.

Системи регулювання бухгалтерського обліку в різних країнах складалися під дією різних факторів, більшість з яких були зумовлені як історичним розвитком, так і взаємним впливом. Тому, порівнюючи ці системи, можна виявити як подібні характеристики, так і суттєві відмінності.

Постановка та ведення фінансового обліку в більшості країн належить до компетенції самого підприємства. Однак, принципи і правила такого ведення обліку та складання звітності регулюються або національним законодавством, або національними загальноприйнятими стандартами, розробленими професійними організаціями бухгалтерів. Потреба регулювання зумовлена необхідністю отримання об «єктивної та змістовної інформації для прийняття обгрунтованих рішень різними групами користувачів.

Практика ведення бухгалтерського обліку в країнах визначається національними особливостями регулювання господарських процесів, які деякі країни закріплюють в самій детальній формі в спеціальних законах. У Німеччині - прийняті директивні закони, у Франції - норми, в США-Загальноприйняті принципи обліку — ЗПБО, у Великобританії - Закон про компанії, Положення зі стандартної облікової практики — ПСОП та ряд інших документів, які інколи називають Загальноприйнятою практикою обліку, в Іспанії - Торговий кодекс, Закон про акціонерні товариства, Загальний план бухгалтерського обліку, у Венесуелі - Закон про практику обліку та Комерційний кодекс тощо.

Джерелом торгового та бухгалтерського законодавства Японії виступає Торговий кодекс 1899 p., побудований за німецьким Торговим кодексом, який регламентує багато положень, пов «язаних із цінними паперами, правовим статусом юридичних осіб (торговельних товариств), організацією та веденням бухгалтерської роботи. Вплив англо-американського права проявився у Законі про довірчу власність (1923 р.), акціонерному законодавстві (1951 р.) та антитрестовому Законі Японії (1947;1953 pp.);

Застосування бухгалтерського обліку залежить від способів регулювання, які використовує та чи інша система. Історично відомі чотири способи регулювання: шляхом банкрутства; через державне «планування «(в тому числі й оподаткування); впливом на біржову діяльність і роботою банків. Жодна країна, жодна економіка не використовує виключно один спосіб регулювання, але в різні історичні періоди певні способи виступають домінуючими, тим самим визначаючи той чи інший тип бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось вище, існують два види регулювання принципів обліку та звітності в різних країнах світу: професійне самоврядування та законодавче регулювання.

Професіонали-бухгалтери іноді відіграють домінуючу роль у встановленні стандартів обліку і звітності. Це притаманне США, Великобританії та тим країнам, які повністю або частково запозичили принципи обліку і звітності однієї з цих країн. Однак, в більшості випадків, принципи обліку та фінансової звітності визначаються законодавчо. Роль законодавства є домінуючою в Континентальній Європі і більшості країн Латинської Америки, хоча ступінь і методи такого регулювання можуть бути різноманітними.

Як правило, виділяють декілька видів регулювання бухгалтерського обліку. В кожній країні встановлюється соціальне регулювання бухгалтерського обліку, яке полягає в здійсненні комплексу заходів, за допомогою яких суспільство, використовуючи свої внутрішні можливості, впливає на те чи інше явище, в даному випадку — на бухгалтерський облік. Залежно від застосовуваних способів та цілей впливу, соціальне регулювання бухгалтерського обліку поділяється на такі види: економічне, правове, морально-етичне тощо.

Економічне регулювання бухгалтерського обліку здійснюється за допомогою методичних рекомендацій, роз «яснень з порядку ведення обліку, обміну досвідом. Воно спрямовано, в першу чергу, на одержання корисної інформації для оцінки ефективності діяльності та прийняття управлінських рішень; має ненормативний характер та керується не принципом обов «язковості, а принципом доцільності.

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб «єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов «язковості дотримання правових норм. Взаємодія економічного та правового регулювання проявляється в тому, що підприємство, при здійсненні обліку, вибирає економічно доцільну для себе лінію поведінки, але при цьому змушене рахуватися з правовими нормами, порушення яких може призвести до юридичної відповідальності та, відповідно, до економічних втрат.

Не дивлячись на певні, іноді вельми суттєві розбіжності, бухгалтерське законодавство має схожі тенденції розвитку, в основу яких покладено зростання втручання держави у регулювання економічних процесів.

Регулювання господарської діяльності підприємств може проводитися державними структурами та професійними організаціями.

При класифікації систем правового регулювання бухгалтерської діяльності виділяють наступні моделі регламентації бухгалтерського обліку:

=> континентальна, з жорсткою регламентацією (країни західної Європи та колишні колонії Франції, Іспанії та Португалії);

=> англо-американська, з найменш жорсткою регламентацією (США, Канада, Великобританія, Японія, Індія та інші англійські колонії);

=> латиноамериканський, змішаний варіант — у методології переважають рішення англо-американської школи, але вони проводяться за принципами європейської систематизації;

=> колишніх соціалістичних країн, з жорсткою регламентацією. У ряді класифікацій виділяють окремо британську та американську систему регулювання обліку, а також німецько-датську модель (Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія та Швеція).

Бухгалтерський облік виконує не тільки інформаційні функції для макророзрахунків, але і є складовою частиною всієї податкової та бюджетної системи держави. Тому в багатьох країнах світу методичні вказівки з бухгалтерського обліку надає Міністерство фінансів. В деяких країнах цю функцію бере на себе парламент чи незалежні бухгалтерські організації (асоціації, комітети тощо). Правове регулювання бухгалтерського обліку, наприклад, в Німеччині, знаходить відображення в Торговому кодексі та інших законах про оподаткування, у Франції - в Комерційному кодексі, в Італії - в Цивільному кодексі. Директиви з обліку, що застосовуються Європарламентом, є обов «язковими для всіх країн, які входять до Європейського співтовариства.

Морально-етичне регулювання охоплює всі сфери суспільного життя, в тому числі і бухгалтерський облік. Низка суспільних відносин, урегульованих правом, оцінюється і з точки зору моралі. Однак, якщо норми права закріплено державою, то моральні норми та принципи існують в підсвідомості людей, в громадській думці, знаходять відображення в творах літератури, мистецтва, засобах масової інформації. В ряді країн прийняті етичні «стандарти «поведінки аудиторів та бухгалтерів, які, звичайно, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти, що носять примусовий характер. їх вплив спрямовано, передусім, на підсвідомість людей, розраховано на силу громадської думки.

Джерела владних повноважень при регулюванні бухгалтерського обліку на національному рівні можуть включати наступні документи.

1.Документи законодавчих органів. Вони можуть називатися: «Закон про діяльність компаній », «Закон про бухгалтерський облік та звітність », або, в тих країнах, де вирішальну роль відіграє податкове законодавство, що домінує над бухгалтерією, — «Закон про податки ». В деяких країнах, наприклад, у Швеції, до всіх структур, що подають бухгалтерську звітність, застосовується єдиний «Закон про бухгалтерський облік та звітність ». В інших країнах, наприклад, у США, для різних категорій суб «єктів звітності існують власні нормативні документи.

2.Документи урядових органів. В деяких країнах органи, що призначені урядом, мають право формувати та пояснювати норми бухгалтерського обліку та звітності. Наприклад, в Іспанії - це Інститут бухгалтерів та аудиторів, в США — Конгрес, що делегує владні повноваження з регулювання системи бухгалтерського обліку компаній, зареєстрованих на фондових біржах, Комісії з цінних паперів та фондових бірж, органу, що призначається урядом.

3.Документи професійних та приватних організацій. Професійні бухгалтерські організації можуть випускати звіти, що мають статус нормативних документів. В країнах англо-американської системи обліку такі документи, зазвичай, називають «стандартами », наприклад, Стандарти фінансового обліку (СФО) в США або Стандарти фінансової звітності у Великобританії, починаючи з 1991 р. (Положення зі стандартної облікової практики до 1990 p.). Нормативність таких документів може бути різною.

В деяких країнах, таких як Канада, Великобританія, США закон може однозначно вимагати від компаній, переважно великих, виконання стандартів бухгалтерського обліку і звітності.

Професійні органи, зазвичай, намагаються досягти визнання у користувачів своїх розробок. Так, в 1959 році в США партнери із 8 бухгалтерських фірм заснували Бюро розробки принципів бухгалтерського обліку та звітності. Засновники сподівалися, що якщо зможуть виробити узгоджені формулювання, які базуються на кращих зразках бухгалтерської практики, то це полегшить прийняття цих положень в їх фірмах. Друга модель вимагала, щоб члени професійного органу під загрозою дисциплінарного покарання енергійно вводили в життя його напрацювання.

Професійні вказівки можуть бути впливовими (не дивлячись на відсутність встановлених дисциплінарних санкцій) тільки тому, що їх якість дуже висока. Прикладом може служити Іспанія, де Асоціація іспанських бухгалтерів та чиновників випускає розпорядження, які потім у більшості випадків адаптуються та видаються як обов «язкові урядовим регулятивним органом — Інститутом бухгалтерів та аудиторів.

4. Розробки, зроблені за приватними ініціативами промисловості. Часто добровільні об «єднання деяких учасників, які займаються певною діяльністю, домовляються про загальні звітні стандарти, що допомагає підвищити достовірність представлених ними звітів.