Складові світового ринку

Складові світового ринку.

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку заснованих на поділі праці внутрішніх і національних ринків товарів, що вийшли за державні кордони. Він являє собою сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці, та інших факторах виробництва.

Становлення найпростішої форми внутрішнього ринку, де усе збувається виробником покупцю з рук у руки, а усе, що купується, відразу ж оплачується і забирається покупцем, відноситься до самої ранньої стадії становлення товарного виробництва, заснованого на поділі праці. З появою грошей між продавцем і покупцем встає купець, що робить послуги з продажу товарів, і змінювала, що позичає на це гроші.

Відразу після виникнення ринки почали спеціалізуватися. З «явилися національні ринки товарів, у рамках яких роздрібні ринки відокремилися від оптових, ринки праці, ринки капіталу, а частина ринку вже орієнтувалася на іноземних покупців.

З XVI до середини XVIII століття мануфактура, яка заснована на поділі праці, створювала умови для більш масштабного виробництва товарів.

Для такого виробництва міські ринки і ярмарки ставали тісними. Поступово вони розширювалися до регіональних, міждержавних і, нарешті, світових масштабів. Міжнародні ринки являли собою частину національних ринків, що була безпосередньо зв «язана з закордонними ринками. Вони виникли в Європі, на Близькому Схід, на Далекому Сході. Промисловість була тісно зв «язана з національними ринками. Товари для вивозу за рубіж являли собою готові продукти і вироблялися з місцевої сировини. Торгівля носила двосторонній характер. Великі географічні відкриття спричинили за собою активний розвиток вивозу товарів у знову відкриті землі і стали найважливішим фактором розвитку капіталізму в Європі. Швидко багатіли купці нового часу, часто разом з монархами своїх країн прагнули до нових ринків і нових джерел капіталу. Спрага золота, нових земель, заморських товарів стимулювало одне з найбільших підприємств людства — хвилю експедицій з Європи на пошуки нових земель і торгових шляхів. Експедиції Колумба, Васко да Гами, Мегеллана, Єрмака розсунули межі тодішнього світового ринку в багато разів. Господарські зв «язки між регіонами усталилися після початку масового фабричного виробництва готових виробів у XIX в. спочатку в Західній Європі, а потім у Північній Америці, Россі і Японії. Переважно це були доступні усім прості і дешеві споживчі товари; вони вироблялися як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Їхньому збуту сильно сприяли пароплави, залізниці, телеграф. Так у эпоху первісного капіталу відбулося стягування, переростання локальних центрів міждержавної торгівлі в єдиний світовий ринок. Його остаточне формування завершилося до рубежу XIX-XX століть, коли товарне виробництво у ведучих країнах досягло високого рівня розвитку. Таким чином, еволюцію ринку можна представити: внутрішній ринок — національний ринок — міжнародний ринок — світовий ринок.

Основу для виникнення світового ринку заклали міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація.