Міжнародні міграції робочої сили: причини, напрямки

3. Міжнародні міграції робочої сили: причини, напрямки

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній й ін.

Міжнародний ринок робочої сили охоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні границі. Міжнародний ринок праці поєднує національні і регіональні ринки робочої сили.

На початок 1995 р. у світі нараховувалося більш 35 млн. трудящих-мігрантів проти 3,2 млн. у 1960 р. Якщо вважати, що на кожного трудящого-мігранта приходиться 3 утриманці, то чисельність мігруючого населення в середині 90-х років перевищує 100 млн. чоловік.

Міжнародна міграція робочої сили у другій половині ХХ століття стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарчого життя. Міжнародний ринок робочої сили існує поряд з іншими світовими ринками: наприклад, товарів і послуг, капіталу. Робоча сила, переміщаючи з однієї країни в іншу, пропонує себе як товар, здійснює міжнародну трудову міграцію. Трудовий потенціал, що є найважливішим фактором виробництва, шукає свого найефективнішого використання в рамках як національної, так і міжнародної економіки. Тому цілком доречним є висновок, що міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Згідно з розробленою Міжнародною організацією Праці класифікацією, міжнародна міграція має такі види:

1)праця за контрактом, коли чітко обумовлений термін перебування у країні, що приймає.

2)професіонали, яких відрізняє високий рівень підготовки, наявність відповідної освіти та практичного рівня роботи;

3)нелегальні іммігранти, іноземці з простроченою або туристичною візою, що займаються трудовою діяльність;

4)переселенці, тобто ті, хто приїжджають на постійне місце мешкання, як правило, у розвинені країни;

5)біженці - особи, що мусять емігрувати через загрозу життю та діяльності.

Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного (політичні, національні, релігійні, расові, сімейні тощо). Причини економічного характеру полягають у різному рівні розвитку окремих країн, що спричиняє переміщення робочої сили з країн із низьким рівнем життя туди, де рівень вищий. Об «єктивно можливість міграції з «являється внаслідок національних розходжень в умовах заробітної плати.

Істотним економічним фактором, що визначає міграцію робочої сили, є наявність органічного безробіття в деяких країнах, насамперед, слабко розвинутих. Важливим фактором міжнародної трудової міграції є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій. Транснаціональні корпорації сприяють по «єднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або переміщають свій капітал у перенасичені таким ресурсом, як праця, регіони. Основу міграційних потоків становлять робітники, меншою мірою — службовці, спеціалісти та вчені.

У середині XIX століття було відзначено саме значне явище в історії сучасної міграції населення. У 40-і роки XIX сторіччя відбувся вибух еміграції з Ірландії в США, унаслідок т.зв. «картопляного голоду».

Широкомасштабна міграція на початку 80-х років XIX в. з Італії і країн Східної Європи в США була зв «язана з падінням цін на європейську пшеницю. Потік міграції різко сповільнився внаслідок погіршення економічної кон «юнктури в США і знову набрав силу в ході економічного пожвавлення.

В міру розгортання науково-технічної революції усе більш підсилюється переїзд висококваліфікованих працівників з одних країн в інші, що одержав назву «відтік умів». По всіляких причинах велике число вчених, інженерів, лікарів і інших фахівців з вищим утворенням емігрують з європейських держав за океан. Корпораціям і державним службам західних країн вигідніше здобувати вже готових фахівців з інших регіонів, чим навчати їх у себе. Для країн, що розвиваються, «відтік умів» обертається великим економічним, соціальним, політичним і моральним збитком.