Неукладений договір – наслідки та способи виходу з ситуацій

Неукладений договір — наслідки та способи виходу з ситуацій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній фо-рмі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Іншими сло-вами, щоб договір вважався укладеним, необхідно:

1) дотримання сторонами відповідної форми договору;

2) досягнення сторонами договору угоди по всіх істотних умовах.

Сторонам договору при виборі його форми (усної чи письмовий) вар-то керуватися загальними вимогами до форми угод (ст. 208 ЦКУ).

Під істотними умовами договору (ч. 1 ст. 638 ЦКУ) варто розуміти:

 умови про предмет договору;

 умови, що визначені законом як істотні чи є необхідними для дого-ворів даного виду;

 умови, у відношенні яких за заявою хоча б однієї зі сторін в обов «я-зковому порядку повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) господарський договір вважається укладеним, якщо його сторони в передбаченому законом порядку і формі дійшли згоди по всім його істотних умовах. Тому господарський договір буде вважатися укла-деним, якщо:

1) сторонами дотриманий порядок укладання господарського догово-ру, передбачений законом;

2) дотримана форма господарського договору, передбачена законом;

3) було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Порядок висновку господарських договорів викладений у ч. 1 ст. 181 ГКУ. Господарський договір за загальним правилом укладається шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печа-тками. Аналіз ч. 1 ст. 181 ГКУ дозволяє стверджувати, що форма госпо-дарського договору може бути тільки письмовою.

Істотними умовами господарського договору є (ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГКУ):

 умови про предмет договору;

 умови про ціну договору;

 умови про термін договору;

 умови, визнані істотними за законом чи необхідні для договорів да-ного виду;

 умови, у відношенні яких за вимогою однієї зі сторін повинне бути досягнуто згоди.

Виходячи з аналізу норм ГКУ і ЦКУ, напрошується узагальнюючий висновок про те, що для визнання договору укладеним необхідно у встано-влених порядку і/чи формі дійти згоди:

 щодо істотних умов незалежно від виду договору;

 щодо істотних умов, характерних для визначеного виду договору;

 щодо істотних умов, про які заявляє одна зі сторін.

Також слід зазначити, що істотні умови окремих видів договорів іноді встановлюються спеціальними законами України, наприклад, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. N 2269-XII, Законом України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. N 723/97-ВР. Тобто при розробці і підготовці проектів договорів, що перед-бачають виникнення правовідносин у сферах, регульованих такими зако-нами, крім загальних вимог у частині забезпеченості визнання договору укладеним, випливає в обов «язковому порядку забезпечити дотримання за-значених у них спеціальних вимог.

Недотримання вимог, висунутих у відношенні висновку договору, приводить до можливості визнання його неукладеним.

6.1. Коли договір визнається неукладеним.

На відміну від визнання договорів недійсними випадки визнання до-говорів неукладеними трапляються не так часто. Правовою базою для ви-знання господарських договорів неукладеними є ч. 8 ст. 181 ГК.

Про неукладений договір говорять як про договір, що не відбувся. Та-ке має місце, коли сторони підписали документ (договір в лапках), спрямо-ваний на виникнення, зміну або припинення взаємних прав та обов «язків, але він не дає можливості зрозуміти, відносно саме чого сторони дійшли згоди чи на яких конкретних умовах бажають будувати свої відносини.

Приклад 1.

Сторони уклали договір купівлі-продажу, за яким продавець зобов «я-зується передати покупцеві у власність офісні меблі фірми «Ялинка», а по-купець зобов «язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну суму коштів. Далі по тексту зазначено, що кількість, асортимент, номенк-латура та якість товару визначені у специфікації, що є невід «ємною части-ною договору. Ціну сторони встановили в договорі чітко, а от специфіка-цію до договору так і не підписали.

Висновок. Предмет договору (офісні меблі фірми «Ялинка») є насті-льки невизначеним, що не дає змоги зрозуміти, що саме розраховує отри-мати за договором покупець і планує передати продавець Такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

6.2. Чи може рахунок-фактура замінити договір?

Нерідко оплата підприємством товарів, робіт та послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур без підписання договору в зви-чайному розумінні цього слова. У принципі це не є порушенням, І оплата виставленого рахунка вважається здійсненою на підставі договору. Справа в тому, що рахунок-фактура, який містить усі необхідні реквізити і дані (істотні умови), може вважатися пропозицією укласти договір. Оплата за цим рахунком може вважатися прийняттям такої пропозиції.

Таким чином, навіть без підписання єдиного документа можна гово-рити, що договір укладено, І без побоювань його виконувати (передавати товар, сплачувати кошти тощо). Але — і на цьому слід наголоси— сказане є справедливим за умови, що рахунок-фактура містить усі необхідні дані, що дають змогу зрозуміти, яка сума, за які саме товари (роботи, послуги), у якій кількості та асортименті якої якості підлягає сплаті, а також протягом якого строку сторони можуть реалізувати свої права та виконати обов «язки відповідно до досягнутої домовленості.

Можна стверджувати, що в більшості випадків рахунки-фактури не містять таких даних. Отже оплата товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі договору, що не відбувся. Про наслідки див. далі.

Що є підставою для визнання договору неукладеним? Договір вважа-ється укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов (ч. 2 ст. 180 ГК). Аналогічне правило містить ч. 1 ст. 638 ЦК. Істотними є умови договору:

1) визначені я к такі згідно із чинним законодавством;

2) необхідні для договорів даного виду;

3) за якими на вимогу будь-якої зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Таким чином, якщо сторони не дійшли згоди хоча б щодо однієї з іс-тотних умов, договір між ними є таким, що не відбувся.

Коли може постати питання про визнання договору неукладеним?

Питання про визнання договору неукладеним постає частіше за все в процесі розгляду судом справи щодо спору відносно виконання договору або інших правових наслідків укладеного договору.

Приклад 2.

Одеський апеляційний господарський суд у справі N 17−5-22−4/01−4588 скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нове рішення, яким, зокрема, визнав неукладеним договір N 11/к від 04.11.98 р., на який посилалися позивач та відповідач на обґрунтування своїх вимог і запере-чень.

Вищим господарським судом (постанова від 27.09.01 р.) рішення апе-ляційної інстанції залишено без змін. У постанові ВГСУ зазначено, зокре-ма, що судом апеляційної інстанції чітко встановлено факт неукладення між сторонами договору N 11/к від 04.11.98 р. у зв «язку з недосягненням згоди за такими істотними умовами, як асортимент, кількість і строки по-ставки матеріальних ресурсів відповідачу, як того вимагає п. 2.2 договору.

Якими є юридичні наслідки визнання договору неукладеним?

Неукладений договір не тягне за собою жодних юридичних наслідків для сторін. Таким чином, якщо ви оплатили товар за договором, який зго-дом визнано неукладеним, ви не можете вимагати передачі оплаченого ва-ми товару або ж повернення коштів, посилаючись на умови договору, оскільки його юридично немає.

Сказане не означає, що у вас немає можливості захистити власні пра-ва. Кошти ви все ж можете повернути. Але підставою для повернення гро-шей буде вже не факт порушення договору, а отримання вашим контраген-том грошей без достатніх правових підстав (ці відносини врегульовані статтями 1212 -1215 ЦК).

Зверніть увагу і на таке: якщо ви оплатили товари за «неіснуючим» договором, то сплачені кошти будуть вважатися безпідставно перерахова-ними (немає договору, отже, немає підстави для оплати), а отримані товари будуть вважатися безоплатно наданими згідно з п. 1.23 ст. 1 Закону про прибуток. А якщо ще до визнання договору неукладеним ви зменшили ба-зу обкладення податком на прибуток, включивши вартість таких товарів до складу валових витрат, цілком імовірно, що вам загрожують штрафні сан-кції. Визнання договору неукладеним вплине і на розмір податкового кре-диту з ПДВ (п. 4.5 Закону про ПДВ).

6.3. Правові наслідки визнання договорів неукладеними.

Про що може свідчити неукладання договору? Насамперед про відсу-тність правовідносин між сторонами договору, тобто про відсутність прав і обов «язків сторін договору. У даному випадку з «являється можли-вість стверджувати, що договір узагалі не існував.

З погляду особи, непосвяченого в юридичні тонкості договірних від-носин, ситуація виглядає парадоксально. Адже є один чи кілька аркушів папера з текстом, що у свій час був погоджений сторонами договору, а от-же, були погоджені взаємні права й обов «язки; на цих аркушах папера є підпису сторін і навіть печатки; є також дата укладання договору і визна-чений порядок його вступу в силу, можливо, навіть були проведені якісь дії у виконання умов договору. І в той же час це не має ніякого значення, ніякої юридичної сили. Більш того, договір визнається неукладеним са-ме з моменту його підписання сторонами.

От чому особливо важливо вже при складанні договору прийняти всі заходи для дотримання описаних вище вимог з метою запобігання застосу-вання наслідків визнання договору неукладеним.

Піднімаючи питання про неукладання договору, варто розрізняти на-самперед два види наслідків:

 неможливість застосування до правовідносин, що виникли за даним договором, установлених способів захисту порушених прав;

 можливість застосування до правовідносин, що виникли за даним договором, спеціальних способів захисту порушених прав.

Наслідки першого виду обумовлені існуванням ст. 631 ЦКУ, відпові-дно до якої договір набирає сили і породжує суб «єктивні права й обов «язки з моменту його укладання. Отже, результатом визнання договору неукла-деним буде відсутність наступних правових можливостей:

 по-перше, сторони договору будуть позбавлені можливості взаєм-ного спонукання до виконання умов договору, що визнаний неукладе-ним;

 по-друге, неукладений договір не може бути доповнений, змінений чи розірваний, оскільки подібні дії можливі тільки у відношенні укла-деного договору;

 по-третє, визнання договору неукладеним позбавляє потерпілу сто-рону можливості вимоги від винної сторони стягнення грошової забор-гованості, повернення втраченого майна і т.п. на підставі норм права, що регулюють договірні відносини, оскільки договірних відносин у да-ному випадку не існує;

 по-четверте, у результаті визнання договору неукладеним потерпіла сторона позбавляється можливості стягнення встановлених договором або нормативно-правовим актом штрафу, пені, відсотків і т.п. унаслідок відсутності порушення зобов «язань за неукладеним договором;

 по-п «яте, по визнаному неукладеним договору не існує можливості вимоги відшкодування збитків з винної сторони, пов «язаних з невико-нанням чи неналежним виконанням договору, у силу того, що неукла-дений договір не може установити обов «язку виконання умов договору, що, у свою чергу, позбавляє можливості залучення винної сторони до відповідальності за невиконання договору.

Наслідки другого виду обумовлені існуванням вимог глави 83 ЦКУ, що регламентує правові наслідки безпідставного збагачення. Унаслідок визнання договору неукладеним постраждала сторона буде мати правові підстави використання спеціальних способів захисту порушених прав.

Факт придбання чи заощадження майна (цінностей) без відповідних правових основ одним суб «єктом правовідносин за рахунок іншого суб «єкта правовідносин припускає виникнення зобов «язань особливого виду, які на-зиваються кондиційними. Кондиційні зобов «язання відносяться до числа позадоговірних зобов «язань. Основна мета кондиційних зобов «язань — від-новлення майнового положення того суб «єкта, за рахунок якого інший суб «єкт безпідставно збагатився.

Змістом кондиційного зобов «язання є дії, спрямовані на повернення втраченого, а також дії, пов «язані з відшкодуванням збитків, що виникли в зв «язку з безпідставним збагаченням. Причому особливістю виникнення кондиційного зобов «язання є та обставина, що можливість застосування вимог глави 83 ЦКУ не залежить від того, чи було безпідставне збагачення результатом поводження набувача майна, потерпілої сторони чи третіх осіб, чи ж безпідставне збагачення стало результатом події (незалежно від волі зацікавлених осіб).

У відповідності зі ст. 1213 ЦКУ одержувач майна зобов «язаний пове-рнути придбане потерпілому у натурі. У випадку неможливості повернен-ня майна в натурі провадиться повернення вартості майна, розмір якого може бути визначений у момент розгляду справи про повернення май-на судом.

Іншими словами, передбачається можливість визначення розміру вар-тості необґрунтовано придбаного майна під час судового розгляду справи про повернення втраченого (під час окремого виробництва по кондиційно-му позову).

Особливої уваги заслуговують положення ст. 1214 ЦКУ, що передба-чають можливість витребування з користувача майна доходів, що були їм отримані чи могли бути їм отримані з того моменту, коли йому стало відо-мо про необґрунтоване одержання майна. Також користувач майна має зо-бов «язання у відношенні відшкодування витрат за псування майна, що зна-ходиться в нього необґрунтовано. До того ж, якщо безпідставно отримані і зберігаються кошти, потерпілий має право витребування від користувача відсотків за використання коштів відповідно до положень ст. 536 ЦКУ.

У той же час користувач безпідставно отриманого майна має право вимагати відшкодування витрат, здійснених у відношенні майна, але тіль-ки з часу виникнення зобов «язань повернення доходів від необґрунтованого використання майна, вже отриманих чи передбачуваних.

Виходячи з цього можна узагальнити можливі випадки виникнення правовідносин при безпідставному збагаченні і розділити їх на дві части-ни:

1) безпідставне придбання майна (цінностей), що супроводжується вибуттям майна з правомірного володіння одного суб «єкта і переходом у неправомірне володіння іншого суб «єкта;

2) безпідставне заощадження майна (цінностей), що супроводжуєть-ся відсутністю правової підстави користування майном іншого суб «єкта чи неправомірним придбанням результатів робіт, послуг, зроблених іншим суб «єктом, результатом чого стає відсутність можливості одержання іншим суб «єктом доходів від користування своїм майном чи наявність витрат, по-несених іншим суб «єктом у процесі провадження робіт, послуг.

З огляду на можливі правові наслідки визнання договору неукладе-ним, суб «єкт правовідносин може планувати своє подальше поводження в суді.