Індія

Індія

Клімат — тропічно-мусонний. Є чотири кліматичних періоди — зи-мовий (січень — лютий), коли температура повітря в більшості внутрішніх районів країни складає від +5 С (вночі) до +25 С (вдень); літній (березень-травень), з температурою повітря від +25 С (вночі) до +45 С (вдень); сезон дощів (мусонів) (червень-вересень) з рясними, звичайно нетривалими до-щами, максимальною температурою повітря +30−35 С і відносною вологіс-тю більше 90%; післямусонний період (жовтень-грудень), коли вологість знижується, а максимальна температура не перевищує +35 С. Клімат узбе-режжя (Бомбей, Мадрас, Калькутта) відрізняється від клімату внутрішніх районів країни і характеризується більш стабільною температурою повітря на протязі всього року (25−35 С) і високою вологістю. В предгір`ї Гімалаїв клімат більш прохолодний і максимальна температура складає влітку +30 С, взимку-+10 С. Індія має багатий тваринний та рослинний світ, однак процес урбанізації негативно відбивається на проблемах його збереження.

Населення Індії - більше 800 млн. чоловік. Середня щільність — близько 220 чол. На кв. км. Щорічний приріст — 2.2%. Грамотність — 36.2%. Близько 80% населення проживає в сільській місцевості. Середня тривалість життя — 58 років.

Індія — федеративна республіка, багатонаціональна держава. Най-більш поширеними мовами є хінді, урду, бенгалі, маратхі, телугу, таміл та інші. Державні мови — хінді та англійська, яка має, на відміну від хінді, за-стосування в усіх районах країни. 83% населення сповідують індуїзм, 11 — іслам, є християни (2.5%), сікхи (2.%), буддисти (0.7%) та інші.

Вищій орган законодавчої влади в Індії - парламент, що склада-ється з двох палат: верхньої - Ради штатів (244 місця) та нижньої - Народ-ної палати (542). Вибори в парламент проводяться раз в 5 років на основі за-гального виборчого права.

В адміністративному відношенні Індія поділена на 25 штатів та 7 союзних територій, які, в свою чергу, поділені на більше ніж 400 районів (дистриктів). Столиця — Делі (7.5 млн. чол.). В країні налічується більше 15 міст з населенням понад 1 млн. чол. Найбільші міста — Калькутта (10 млн. чол.), Бомбей (10 млн. чол.), Мадрас (5.3 млн. чол.).

За загальним об'ємом валового національного продукту (ВНП) Ін-дія входить до числа провідних країн світу, займає перше місце серед країн, що розвиваються, за видобутком вугілля, виробництвом мінеральних доб-рив, бавовняних тканин, тваринної та рослинної олії, рису, молока, чаю; друге — по виробництву електроенергії та видобутку залізної руди, вироб-ництву цукру; третє - по виплавці сталі та видобутку марганцевої руди.

В той же час об'єм ВНП Індії у розрахунку на душу населення не перевищує 300 доларів США, що є одним з самих низьких показників в сві-ті. Близько 40% населення живе нижче офіційного рівня бідності: ці люди не є споживачами продукції сучасної промисловості і задовольняються за-безпеченням самих елементарних життєвих потреб. За існуючими даними, постійний попит на предмети споживання фабричного виготовлення, а та-кож на житло та різні види послуг пред’являють не більше 100−150 млн. чол., що різко обмежує розміри внутрішнього ринку та можливості розвитку сучасних галузей промисловості.

Незавершеність земельних реформ стримує можливості росту сільськогосподарського виробництва, від якого залежить життя близько 80% населення країни. Сільське господарство продовжує вважатися неперс-пективною сферою вкладання капіталу, а процес його механізації обмеже-ний кількома найбільш розвинутими районами, де не вистачає найманої ро-бітничої сили. Створені практично всі галузі сучасної промисловості, однак доля промисловості в виробництві ВВП Індії не перевищує 25%, а в загаль-ній зайнятості населення вона складає трохи більше 11%.

В країні налічується близько 100 тис. підприємств, основна части-на яких представляє з себе дрібні майстерні та фабрики. На підприємства з числом зайнятих менше 50 чол., що утворюють так званий дрібномасштаб-ний сектор, припадає понад ¾ загальної кількості підприємств та 45% зага-льного об'єму випуску продукції індійської промисловості.

В останні роки відбулися суттєві здвиги в розвитку паливно-енергетичних галузей — електроенергетики, нафтової та вугільної промисло-вості. Нарівні з цим велике значення в планах економічного росту Індії від-водиться розширенню і модернізації машинобудівної бази промисловості країни. На основі ліцензій та технологій компаній Заходу індійське маши-нобудування освоїло виробництво великовантажних грузовиків та легкових автомобілей, практично всієї номенклатури електротехнічної промисловос-ті, обладнання для металургійної, нафтової, вугільної, хімічної, цементної промисловості, дизельних моторів та газогенераторів, гаражного та контор-ського обладнання, обладнання для легкої та харчової промисловості, нау-ково-вимірювальних приборів та інструментів, різних споживчих товарів.

Особлива увага в останні роки приділяється розвитку найсучасні-ших галузей і виробництв, в першу чергу електронної промисловості. В наш час виробляється широкий спектр електронного обладнання та споживчих товарів, включаючи персональні комп’ютери, телета відеоапаратуру, мік-росхеми та електронні компоненти.

Суттєвого розвитку в Індії набули й такі галузі сучасної промисло-вості, як хімічна, фармацевтична, резинотехнічна, целюлозно-паперова, тек-стильна та харчова, виробництво виробів з металу та косметики, взуття та одягу.

Відносно невелика роль сучасних галузей економіки в забезпечен-ні зайнятості населення і збереженні високих темпів росту населення при-зводять до значного збільшення армії безробітних, число яких становить понад 30 млн. Однак офіційно зареєстровані безробітні складають лише ча-стину загальної армії безробітних країни, оскільки для Індії, як для більшос-ті країн, що розвиваються, характерна значне «приховане» безробіття, а також неповна зайнятість населення. Розмір «прихованого» безробіття, осо-бливо в сільській місцевості, достатньо великий та постійно збільшується.

На всіх етапах економічного розвитку незалежної Індії іноземна фінансова допомога та імпорт капітального обладнання відігравали велику роль в забезпеченні потреб народного господарства фінансовими та матері-альними ресурсами. Індія — один з найбільших серед країн, що розвивають-ся, одержувач іноземної фінансової допомоги; в загальному об'ємі остан-ньої більше 90% припадає на займи, що надаються країнами Заходу та між-народними фінансовими організаціями.

Ще в 80-х роках значно розширились торгово-економічні зв’язки Індії з провідними країнами Заходу, в першу чергу з США, Великобритані-єю, Японією, Німеччиною, Францією. Одним з каналів поширення експорту машинно-технічної продукції є створені індійськими приватними компанія-ми спільні підприємства за кордоном. В цих промислово розвинутих країнах ці підприємства представлені в основному в готельному господарстві, сус-пільному харчуванні, торговій сфері. В країнах, що розвиваються, вони зо-середжені в тих галузях, де індійські компанії мають певний технічний до-свід та досягнення в целюлозно-паперовій, харчовій, текстильній, хімічній та фармацевтичній промисловості. Однак в цілому створення спільних під-приємств за кордоном виявилось малоефективним з точки зору збільшення об'ємів експорту продукції машинобудування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

1.Индия/Под ред. А. Е. Борисова. — М.: Международные отношения, 1990.

2.Економічна та соціальна географія світу/ Б. П. Яценко. — К.: АртЕк, 1997.

3. INTERNET.