Сценарій дня Перемоги

Сценарій дня Перемоги.

.

.

— Школа рівняйсь! Струнко!

— Урочисту лінійку з нагоди святкування 60-ї річниці перемоги українського народу у Великій Вітчизняній війні оголошено відкритою!

Гімн України.

1-й ведучий.

Весна іде, і переможним кроком В тюльпановому вічному вогні.

Йде травень крізь хвилини, дні і роки, Несе нащадкам спогади свої.

2-га ведуча.

Весна іде квітчасто, гордо, юно, Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула В історії своїх жахливих днів?

1-й ведучий.

Із року в рік часопис віддаляє.

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,.

Як із життя ішли його сини.

2-га ведуча.

Буяють мирно квіти на могилах, До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила, Священним вічним сном в могилах сплять.

1-ий ведучий. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941;1945рр. Не щезне в пам «яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу — його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

1-ий учень.

Ніхто не забутий; на попіл Ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах.

пливуть.

І доки є пам «ять в людей і живуть матері,.

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі,.

живуть.

Їх прийняла війна, лишивши списки Загиблих у праведнім бою, Застигли в тузі обеліски, В гранітнім каміннім строю.

Пам «ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм, Квітами устелим їх тернистий шлях.

2-га ведуча. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях — сивина. Але вони пам «ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав «язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам «ять, світла пам «ять про незабутніх героїв.

1-ий ведучий. Мільйонам людей назавжди врізався в пам «ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

2-й учень.

Спинись, проклятий супостате, На світ ввостаннє подивись:

За тіло матері розп «яте Сини на пару піднялись!

У бій за наші ниви, За ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий, За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,.

Під прапором свободи, За наші ясні зорі,.

За наші тихі води.

3-й учень.

Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля:

Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди, Всюди гриміла війна, Падали скошені люди.

Їх не щадила війна.

4-й учень.

Бій розгортався лютий, Кулі, наче град.

Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.

Впав у траву солдат.

Вдарило хлопця в груди, Вибухнув поруч снаряд.

Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.

Вмер молодий солдат.

Мати довіку буде Сина свого виглядать.

Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.

Син її - той солдат.

Нам тих розлук не забути, Мир нам повік врятувать.

Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.

Спить під зорею солдат.

Поки сонце ясне угріє,.

Й коли життя дає нам воно, Біль нам вічний, він не постаріє.

Не кажіть: була війна давно!

2-га ведуча. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієї людини — це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Доповідь вчителя історії.

1-й ведучий. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони — святиня нашої пам «яті.

5-й учень.

До обеліска я в задумі стану, До сивини своєї на путі.

Скажу «спасибі» тихо ветерану, Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги -.

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском, Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько, Усім хто не прийшов з війни!

2-га ведуча. У війни не жіноче обличчя… Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

1-й учень.

Дівчина в сірій шинелі,.

В куцих, простих чобітках Йшла, де взривались шрапнелі,.

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,.

З калюж умивались дощем,.

Їм бачились коси дівочі.

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,.

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали, Землю обнявши свою.

1-й ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв «язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

2-га ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче — життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

2-й учень.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,.

Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу матір.

3-й учень.

Перед трагічною хвилиною мовчання Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше там розкаже, Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні.

Дізнались ми, не вимовить словами, А тільки серцем можна це сказати, Але воно, нажаль, не має мови, Лиш має біль. І тому я прошу Солдатів пам «ять вшанувати мовчанням.

4-й учень.

У тиші урочистій до Пам «яті йдем, Що в серці відлунює грізно.

У святому мовчанні над вічним вогнем.

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою, Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою, Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно, Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим, Це потрібно живим.

1-й ведучий. На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум «я вічного вогнища, вічна пам «ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі.

2-га ведуча. Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

.

.

_.

.