Супутній нафтовий газ
Одним з найбільш важливих процесів переробки попутних і аналогічних газів є процес вилучення з них компонентів газового бензину і компонентів рідких горючих газів. Цей процес називається відбензинуванням нафтових газів. Він складається з двох послідовних операцій: одержання сирого нестабільного бензину і вилучення із сирого бензину стабільного, звільненого від легких компонентів газового бензину… Читати ще >
Супутній нафтовий газ (реферат, курсова, диплом, контрольна)
РЕФЕРАТ на тему:
Супутній нафтовий газ Усі попутні гази належать до жирних газів, тому що в їхньому складі, крім метану, міститься значна кількість етану, пропану, бутану й ін.
Склад попутних газів залежить від природи нафти, у якій вони укладені в природних підземних резервуарах, а також від прийнятої схеми відділення газу від нафти при виході з свердловини. Застосування чотири ступінчатої системи сепарації дозволяє в значній мірі звільнитися від більш важких газоподібних гомологів метану й одержати попутний газ, близький за складом до природного. Застосування менш опрацьованих схем сепарації і поганий режим їхньої роботи приводить до одержання жирних попутним газом, тобто газів, багатих гомологами метану — пропаном, бутаном.
Тип нафти і природа розчинених у ній чи газів, що залягають разом з нею, також впливає на склад одержуваних попутних газів.
Попутні гази, отримані з газових шапок нафтового покладу, як правило, будуть містити менше важких вуглеводневих газів, ніж гази, отримані з чисто нафтових родовищ, де вони були цілком розчинені в нафті.
Багато попутних газів є цінною сировиною для одержання зріджених газів і для хімічної переробки. Густина побіжних газів, як і всіх вуглеводневих газів, зменшується з підвищенням вмісту метану. Теплота згоряння попутних газів значно вище ніж газів з чисто газових родовищ і коливається від 39 до 58 МДж/м3.
Найбільшу цінність для одержання рідких вуглеводневих газів мають попутні нафтові гази. Нафта на виході сепараторів, у залежності від режиму сепарації, також містить значну кількість розчинених у ній важких вуглеводневих газів. Гази, які виділяються з нафти, після сепараторів, містять близько 30% пропану, 30−35% бутану і близько 30% газового бензину. Ці гази, тобто гази, отримані в результаті стабілізації нафти, є цінними для виробництва зріджених газів, що звичайно і вилучаються на газобензинових заводах.
Штучні, заводські нафтові гази, тобто гази, отримані при деструктивній, термічній і термокаталітичній переробці нафти, різко відрізняються за своїм складом від природних газів, як від попутних, так і від природних.
Це розходження полягає в тому, що штучні нафтові гази містять значну кількість ненасичених олефінових вуглеводнів, що є дуже цінною сировиною для безлічі всіляких реакцій органічного синтезу.
Отже, основними джерелами для одержання паливних рідких вуглеводневих газів (пропан, бутан) повинні служити попутні гази, гази газоконденсатних родовищ, штучні нафтові гази і гази деструктивної гідрогенізації твердого і рідкого палива. Однак варто вказати, що гази термічної і термокаталітичної переробки нафти і нафтопродуктів які містять значну кількість реакційно-здатних неграничних вуглеводнів, насамперед, повинні піддаватися відповідній переробці для їхнього фракціонування з наступним використанням у різних синтезах. У зв’язку з викладеним, процеси одержання рідких вуглеводневих газів будуть нижче розглянуті стосовно до попутних і інших аналогічних газів.
Одним з найбільш важливих процесів переробки попутних і аналогічних газів є процес вилучення з них компонентів газового бензину і компонентів рідких горючих газів. Цей процес називається відбензинуванням нафтових газів. Він складається з двох послідовних операцій: одержання сирого нестабільного бензину і вилучення із сирого бензину стабільного, звільненого від легких компонентів газового бензину.
Перша операція, тобто одержання сирого нестабільного бензину, здійснюється методом компресії, чи адсорбції. Друга операція, тобто одержання стабільного бензину, зовсім вільного від пропану і більш легких вуглеводнів і утримуючого бутан в обмежених кількостях, здійснюється методом чіткої ректифікації.
Для безперебійної і надійної роботи установок відбензинування нафтових газів потрібно, щоб газ-сировина не містив механічних домішок і води. Тому одержання рідких газів починається з очищення вихідного продукту від механічних домішок і води.
Переробка попутних нафтових жирних газів В схемах перегонки нафти вторинної перегонки бензинової фракції на інших установках відгоняють головну фракцію НК-65 яка вміщує (у середньому) СН4−6%, С2−5,4%, С3−19,7%, С4−66%, С5−1,4%, крім того, компоненти бензину С5-С6. подібні газові фракції С1-С4 відділяються в бензинових газосепараторах. Такі фракції скраплюють під тиском 1−3МПа, але значна їх кількість залишається у вигляді газу, який називають жирним газом. Він вміщує С1- 12%, С2 -10%, С3−25%, С4−52%. Це основні компоненти, крім них жирний газ вміщує вуглеводні С5-С6 (в меншій кількості).
Для відбензинювання жирних газів використовують абсорбційний методза допомогою неполярного абсорбента-бензинової фракції при температурах 30−40чи нижче 0з використанням холодних установок. Таким чином зменшується кількість газу-головна фракція-до 10% від сировини (нафти), сухий газ-1−2%. Процес деетанізації-відділення газів С2-С3 чи дебутанізаці С1-С4 проводять у фракционіруючому абсорбері.
На ОНПЗ на деетанізаціюспрямовують вуглеводвеві гази та фракції НК-62з атмосферної перегонки нафти, вуглеводневих газів та фракція НК-62 з установки каталітичного ріформінгу. Здобувають сухий газ-23,5%, фракція С3 18,5%, фракція н-С4 16,9%, фракція ізо-С4 11,1%, фракція С5 30%.
ЛIТЕРАТУРА.
1.Химия нефти и газа: Учебн. пособие для вузов / А. И. Богомолов, А. А. Гайле, В. В. Громова и др./Под ред. В. А. Проскурякова, А. Е. Драбкина — Л.: Химия, 1989. — 424 с.
2.Гуревич И. Л. Технология переработки нефти и газа.Ч.1.-М.:Химия, 1975.
3.Смидович Е. В. Технология переработки нефти.Ч.2.-М.:Химия, 1980.-328с.
4.Справочник нефтепеработчика. В 2-х томах./Под ред. С. К. Огородникова. -Л.:Химия, 1978.