Особиста гігієна людей і гігієна пркці підлітків та жінок, гігієнічні основи до облаштування та утримання промислових підприємств, гігієнічні основи режиму

РЕФЕРАТ на тему:

" Особиста гігієна людей і гігієна пркці підлітків та жінок, гігієнічні основи до облаштування та утримання промислових підприємств, гігієнічні основи режиму для навчальних закладів" .

ПЛАН.

1. Гігієна праці підлітків та жінок.

2. Гігієнічні основи режиму для навчальних закладів.

3. Облаштування та утримання промислових підприємств, робочих місць Використана література.

1. Гігієна праці підлітків та жінок Предметом гігієни праці є:

1. Вивчення трудових процесів і фізіологічних змін, що ними зумовлені й виникають в організмі особи, яка працюєвивчення працездатності людини і розробка фізіологічних основ раціонального режиму праці та відпочинку.

2. Вивчення впливу фізичних та хімічних факторів виробничого середовища, а також виробничих процесів, устаткування і матеріалів на організм працівників з метою розробки гігієнічних заходів щодо усунення несприятливих наслідків на стан здоров’я.

3. Вивчення стану здоров’я і захворюваності працівників, які в умовах своєї професійно-виробничої діяльності зустрічаються з різними несприятливими факторами, для профілактики професійних захворювань.

На основі вивчення особливостей виробничого середовища і його впливу на організм працівників гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до раціонального використання обладнання, гігієнічні норми і правила в галузі оздоровлення умов праці, будови та утримання промислових підприємствзаходи особистої гігієнипропозиції щодо раціональної організації умов праці та відпочинку.

Відповідно до завдань, гігієна праці використовує різноманітні методи дослідження:

— фізичні й хімічні методи — для дослідження умов праці на виробництві та оцінки ефективності оздоровчих заходів;

— фізіологічні методи — для дослідження змін в організмі, які виникають під впливом умов і характеру праці;

— клініко-статистичні та санітарно-статистичні методи — для вивчення стану здоров’я та захворюваності працівників.

Застосовують також експериментальні фізичні, хімічні, біохімічні, патоморфологічні, токсикологічні, психологічні та інші методи дослідження.

Підготовка трудових резервів для промисловості здійснюється у плановому порядку. Для навчання підлітків робітничим професіям існують професійно-технічні училища (міські та сільські), у які підлітків приймають у віці 15−16 років. Навчання може відбуватися і безпосередньо на виробництві індивідуально-бригадним методом.

Отже, на промислових підприємствах проходять практику підлітки-учні, можуть бути і підлітки-робітники. Державним зако­нодавством установлена тривалість робочого дня для підлітків: у віці 14−16 років підлітки можуть працювати до 4 год, від 16 до 18 — до 6 год. Праця дітей до 14 років заборонена.

Умови праці визначаються характером виробництва, різно­манітністю трудових процесів, ступенем енергетичних витрат під час роботи, режимом праці і відпочинку, впливом на організм нав­колишнього і виробничого середовища. До робіт, що відносяться до важких і шкідливих, підлітки не допускаються.

Чим молодший організм, тим сильнішим буде на нього вплив несприятливих умов праці як під час фізичної, так і розумової робо­ти. Згідно з існуючим законодавством, підлітки у процесі виробни­чої практики і навчання можуть знаходитися у приміщеннях з ви­робничими шкідливостями не більше 3 год протягом робочого дня. Але є низка професій, де підлітки, що працюють нетривалий час, можуть підлягати сильному впливу негативних чинників, наслідком якого є важкі, незворотні патологічні порушення або їх наслідки. Це відбувається за наявності радіоактивних речовин, інфікованого матеріалу або отруйних хімічних речовин у більшості професій кольорової металургії і гірничої промисло­вості. Тому нормування тільки тривалості перебування підлітків, з точки зору охорони здоров’я, у робочій атмосфері недостатньо. Так, у разі впливу на організм підлітків виробничого шуму, рівень якого не перевищує гранично допустимого для дорослих, у них зни­жується слух, з’являються зміни з боку серцево-судинної і централь­ної нервової системи.

Найвираженішими є несприятливі фізіологічні зрушення, що спостерігаються вже в перші години перебування підлітків у цехах з підвищеним рівнем шуму, з боку слухової і вібраційної чутливості.

Досліджуючи терморегуляцію та інші фізіологічні системи ор­ганізму підлітків, які працюють в умовах низької температури на будівництві, була установлена різниця в чутливості до холодового чинника у підлітків порівняно з дорослими. За температури -20 °С і швидкості руху повітря 3 м/с вона становить приблизно 4−5 °С. У разі впливу високої температури повітря у підлітків також спостеріга­ються вираженіші, порівняно з дорослими, фізіологічні зміни.

Дані гігієнічних і клінічних спостережень, за допомогою яких установили підвищену чутливість організму підлітків до впливу не­сприятливих чинників виробничого середовища, порівняно з до­рослими, стали підґрунтям для нормування умов виробничого сере­довища з урахуванням віку працівників. У зв’язку з меншими фізичною силою і витривалістю, а також підвищеною втомлю­ваністю підлітків, порівняно з дорослими, в існуючі нормативи фізичних навантажень для підлітків внесено корективи.

Дослідження з нормування перенесення вантажів підлітками на виробництві дали змогу фізіологічно обґрунтовано запропонувати такі норми, які відповідають функціональним можливостям ор­ганізму підлітків: для 14 років — не більше ніж 6 кг, 15 — не більше ніж 8,2 кг, 16 — не більше ніж 12 кг, для 17 — не більше ніж 16,4 кг.

Заходи щодо профілактики впливу професійних шкідливостей на організм підлітків, які зайняті у виробництві, ураховують їх швидку втомлюваність через відносну слабкість кістково-м'язової системи і зв’язкового апарату. Щоб запобігти розвитку порушень з боку органів опору і руху, а також органів кровообігу, важливо за­безпечити для підлітків у виробничих умовах правильну робочу позу: пряме і стійке положення корпусу, симетричне розташування правої і лівої половини тіла з однаковим їх навантаженням, незнач­ний нахил голови і тулуба, рівномірну участь у роботі різних груп м’язів без тиску на органи грудної і черевної порожнини.

Під час праці великий вплив на організм підлітка здійснює нав­колишнє середовище. Так, на працездатність підлітка сприятливо впливає просторе, чисте і світле приміщення, що створює «зовнішній стереотип» (І.Л.Павлов). Фарбування стін у світлі тони, широкі вікна з парками, садами, вулицями і площами у перспективі сприятливо впливають на нервову систему підлітків. Добра організація робочого місця, достатнє освітлення і чистота приміщень створюють умови для вищої продуктивності праці підлітків.

Неправильне положення тіла підлітків і тривале перебування у положенні сидячи може викликати втому і певні порушення в ор­ганізмі: зміну кровообігу, порушення травлення, викривлення хреб­та тощо. Тому час від часу слід змінювати робочу позу, періодично виконувати рухи на місці - розпростовувати спину, випрямляти плечі, витягувати ноги, відводити назад голову (це забезпечить пра­вильний кровообіг).

До загальних заходів, спрямованих на оздоровлення підлітків, відносяться механізація та автоматизація технологічного процесу, нала­годження технологічного процесу з дистанційним управлінням, герме­тизація процесів і обладнання, створення у гарячих цехах на робочих місцях особливих зон для підлітків, забезпечення їх. санітарно-побутови­ми приміщеннями, систематичний контроль за станом їх здоров’я за до­помогою медичних оглядів і наступної диспансеризації.

Масовими оздоровчими заходами серед підлітків є створення і підтримка гігієнічних умов побуту і фізичного виховання, коригу­ючої і лікувальної фізкультури, опромінення ультрафіолетовими променями у фотаріях, а також перебування у літніх оздоровчих та­борах і будинках відпочинку.

Згідно з трудовим законодавством, не дозволяється використо­вувати працю підлітків на важких і підземних роботах, а також на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці. Осіб, яким не виповнилося 18 років, забороняється також залучати до нічних і понаднормових робіт.

Законодавство про працю встановлює рівні права жінки і чоло­віка у трудових відносинах (при прийомі на роботу, в оплаті пра­ці), але, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, соціальну роль матері, передбачає пільги для працюючих жінок.

Законом «Про охорону праці» забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних фізичних роботах, а також залучати жінок до піднімання і переміщення вантажів, ма­са яких перевищує встановлені граничні норми.

Багато пільг надає держава вагітним жінкам і жінкам, які мають неповнолітніх дітей. Так, забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні, направляти їх у відрядження.

Враховуючи фізичні, фізіологічні, психологічні особливості, властиві неповнолітнім, Закон надає їм додаткові гарантії у сфе­рі трудової діяльності.

Закон забороняє застосування праці неповнолітніх на важ­ких роботах і на роботах у шкідливих або небезпечних умовах праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і про­фесійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з ци­ми роботами, визначено у відповідному Положенні, затвердже­ному Держнаглядохоронпраці.

Забороняється також залучати неповнолітніх до піднімання і пере­міщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Законодавством про працю неповнолітні у трудових правовід­носинах прирівнюються до повнолітніх. Це означає, що вони ма­ють право самостійно укладати трудові договори, розпоряджати­ся заробітною платою, звертатися до судових та інших органів за захистом своїх прав та інтересів тощо.

Законодавство забороняє також залучати осіб, молодших 18 ро­ків, до нічних та надурочних робіт, праці у вихідні дні.

Для неповнолітніх норми виробітку встановлюються так са­мо, як і для дорослих робітників, пропорційно скороченому робочому часу.

Для молодих робітників, які приходять на підприємство після закінчення школи, ПТУ, курсів, а також для тих, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві, можуть затверджуватися знижені норми виробітку.

Заробітна плата неповнолітнім при скороченні тривалості робочого дня виплачується у тому ж розмірі, як і робітникам від­повідних категорій за повний робочий день.

Щорічні відпустки працівникам, яким не виповнилося 18 ро­ків, надаються у літній період або за їх бажанням у будь-яку пору року.

2. Гігієнічні основи режиму для навчальних закладів Однією з головних умов забезпечення високої розумової пра­цездатності є міцне здоров’я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні.

Ще видатний фізіолог М.Є. Введенський вважав, що при вміло­му розподілі розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний тонус організму. Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко.

Необхідно пам’ятати, що найголовнішою умовою забезпечен­ня високої продуктивності розумової діяльності є поступовість входження, у процес її виконання. Встановлено, що незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин діяль­ності ступінь ефективності виконання розумової праці значно ниж­чий, ніж протягом другого і третього проміжків часу такої ж трива­лості. Тому недоцільно на першому уроці починати виконувати зав­дання з найскладніших предметів, адже організм ніби поступово мобілізує та налагоджує відповідні системи на високу функціональ­ну готовність, яка забезпечує наростання інтенсивності інтелекту­альної діяльності. Триває цей період, як правило, 40−50 хвилин.

Ще однією обов’язковою умовою забезпечення високої продук­тивності праці є рівномірність та ритмічність розумової роботи. Таким чином, реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом усього часу. Саме постійний ритм зумов­лює досягнення високого рівня продуктивності праці. Підтримувати високу працездатність неможливо і без правильного чергування праці й відпочинку, а також заміни одних форм діяльності іншими.

Розумова діяльність неможлива без напруження уваги, що, з одного боку, передбачає її зосередження на певних предметах, з іншого — її відхилення на численні суміжні об'єкти, це, у свою чер­гу, дозволяє одержати додаткові відомості. Отже, дана подвійність процесу уваги породжує відносно швидку втомлюваність. Швид­кості втомлюваності протистоїть усвідомлення мети, Інтересу, ко­ристі та необхідності роботи, яка виконується, це збуджує й активі­зує увагу та пам’ять.

Пам’ять людини покликана зберігати одержану інформацію, без чого неможливі подальше розширення та поглиблення уявлень про предмети та явища. Для раціональної організації розумової праці важливо визначити, який тип пам’яті властивий дитині. Виділяють зорову, слухову, моторну та змішану пам’ять.

Зорова пам’ять є найпоширенішим типом і зустрічається у 75−80% дітей. При наявності саме такої пам’яті у дитини слід мати на увазі такі моменти:

1) у разі сприймання інформації на слух почуте слід коротко фіксувати на папері;

2) вивчаючи навчальний матеріал, треба читати його самому;

3) намагатися використовувати книжки і посібники, що мають ілюстрації, це допоможе краще засвоювати тему;

4) працюючи над особистими записами, необхідно підкреслю­вати потрібні місця кольоровими олівцями.

Слухова пам’ять є менш потужною. Людям, яким вона при­таманна, рекомендується для більшого її розвитку:

1) частіше слухати читання навчального матеріалу іншими;

2) читати текст вголос;

3) розмовляти і міркувати вголос;

4) частіше відвідувати театр, концерти тощо.

Моторна пам’ять полягає в тому, що людина краще запам’я­товує тоді, коли виконує ті чи інші рухи.

При такому типі пам’яті необхідно:

1) завжди працювати з олівцем, записувати, підкреслювати окремі місця, складати тези та конспекти;

2) цифри, які треба запам’ятати, слід виписувати або оформ­лювати у вигляді таблиць, діаграм, графіків;

3) засвоювати практичні навички в кабінетах, лабораторіях та майстернях.

Гігієнічні основи режиму дня Режим дня — це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхід­не передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров’я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.

Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей та підлітків.

Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової І фізичної праці, організацію підготовки до­машніх завдань тощо (табл 10.3).

Розподіл уроків протягом тижня повинен узгоджуватися з-особ­ливостями динаміки змін працездатності учнів. Так, найбільший рівень працездатності спостерігається в школярів у вівторок, сере­ду та четвер, в ці дні й необхідно давати найбільше навчальне на­вантаження, значно менший — у понеділок, п’ятницю та суботу. Першими уроками повинні бути предмети, які не вимагають вели­кого розумового навантаження та напруження (література, історія, географія). Такі предмети, як математика та іноземна мова, що є найбільш важкими, належить планувати на 2−3-4-у уроках. 5-й і 6-й уроки, коли рівень працездатності суттєво знижується, слід відво­дити для предметів, які характеризуються середнім і незначним рівнем розумового напруження (біологія, валеологія, малювання), та уроків праці та фізичного виховання.

Перерви між уроками є необхідним і дуже ефективним видом активного відпочинку, що забезпечує збільшення рухової активності учнів під час перерви, перебування їх на відкритому повітрі, організоване приймання їжі тощо. Тривалість звичайних перерв у школі повинна становити 10 хвилин, великих — 20−30 хвилин.

Оптимальна тривалість щоденних домашніх занять для учнів 1−4-х класів становить — 1−1,5 години, для учнів 5−6 класів — 2 години, для учнів 7−8 класів — 2,5 години, для учнів 9−11 класів — не більше ніж 3 години. У процесі підготовки домашніх завдань через кожні 40−50 хвилин слід робити 10-хвилинні перерви, головним змістом яких є активний відпочинок.

Серед підходів щодо впорядкування позаурочної діяльності учнів найбільш адекватним, доцільним та простим є запровадження у повсякденне життя школярів комплексної системи оптимізації вільно­го часу, складовими частинами якої є наукові принципи раціональ­ної організації позанавчальної роботи (підвищення рухової активності у вільний час до гігієнічно обгрунтованих величинурахуван­ня стану здоров’я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик, а також тенденцій формування психофізіологічних функцій організму), концептуальної моделі ефективного викорис­тання вільного часу (впровадження оптимального рухового режи­му, застосування традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання, а також психофізіологічного впливу на організм, прове­дення самостійних занять у вільний час), методів та засобів ціле­спрямованого впливу на функціональний стан організму (психо­фізичне тренування, психотехнічні Ігри тощо).

Розглядаючи особливості канікулярного відпочинку дітей та підлітків, зокрема гігієнічні аспекти забезпечення ефективної діяль­ності літніх оздоровчих таборів, слід відзначити, найбільш раціо­нальною є павільйонна система їх забудови з розміщенням в окре­мих будинках-павільйонах таких приміщень, як спальні павільйони (кожна спальна кімната повинна бути розрахована не більше ніж на 10 чоловік), блок харчування, клубні та адміністративно-госпо­дарські приміщення, медичний пункт з аптекою, процедурною та ізолятором. У павільйонах для сну на відкритому повітрі бажано мати веранди або криті тераси, надвірні умивальні з устаткуванням для миття ніг тощо. Для школярів старшого віку допустимим є розміщення спалень оздоровчих таборів у наметах табірного типу, місткість яких не перевищує 10 чоловіку" .

3. Облаштування та утримання промислових підприємств, робочих місць Гігієнічна характеристика виробничого мікроклімату Особливості метеорологічних умов приземного шару повітря невеликих ділянок земної поверхні або виробничих і побутових приміщень називають мікрокліматом.

Поняття «клімат» і «мікроклімат» не. досить раціональні при вивченні умов закритих приміщень, де з метою гігієнічної оцінки мікро­клімату необхідно дати фізіологічний, чітко визначений критерій. Ось чому під поняттям <<мікроклімат" виробничих приміщень слід розумі­ти сукупність факторів, що впливають на певні фізіологічні функції: терморегуляцію організму і теплообмін із зовнішнім середовищем.

Гігієністи вивчають самостійно цілий комплекс кліматичних факторів і не враховують спільну дію з іншими факторами (освіт­лення, барометричний тиск тощо). Деяких мікрокліматичних фак­торів взагалі немає в умовах закритих приміщень (атмосферні опа­ди, географічний рельєф тощо). Отже, на терморегуляцію організ­му впливають такі фактори: температура повітря та оточуючих предметів, вологість, рух повітря.

На мікроклімат виробничих приміщень впливає технологічний процес. Виробничі приміщення поділяються на холодні, з нормаль­ною температурою, гарячі.

При низькій температурі проводиться робота в холодильни­ках, складських приміщеннях, елеваторах, холодильних цехах тощо. До гарячих виробничих приміщень належать доменні, сталепла­вильні, прокатні цехи металургійної промисловості, ливарні маши­нобудівної промисловості, фарбувальні й сушильні відділи текстильної промисловості, вугільні шахти тощо. Технологічний процес може •впливати також і на вологість повітря виробничих приміщень.

Джерелами підвищення вологості повітря можуть бути галь­ванічні ванни, фарбувальні апарати тощо. Відносна вологість по­вітря у таких цехах досягає 80−90% і навіть 100%. Рідше у вироб­ничих цехах може бути знижена вологість повітря. Тоді вологість досягає 20−30%. Повітря із зниженою вологістю викликає відчуття сухості слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Основні причини руху повітря у виробничих приміщеннях:

— конвекційні потоки повітря внаслідок різної температури по­верхонь технологічного устаткування;

— струмені повітря з отворів вентиляційних пристроїв;

— повітряні потоки, створені рухом машин, людей.

Через відкриті вікна та двері (в зимовий період) повітря прони­кає у виробниче приміщення з великою швидкістю, що створює протяги. Швидкість руху повітря на робочому місці змінюється в межах 0,09−5,00 м/с.

Несприятлива дія виробничого мікроклімату проявляється на­самперед в порушенні процесів терморегуляції, функції різних органів та систем.

Незважаючи на значні коливання температури, вологості та руху повітря у виробничих умовах, організм справляється з ними завдяки терморегуляційному апарату.

Але при тривалій дії особливо несприятливого мікроклімату тер­морегуляційні властивості організму стають недостатніми, порушується тепловий баланс, виникають порушення в стані всього організму.

Висока температура повітря в поєднанні з тепловим випромі­нюванням і фізичним навантаженням негативно впливає на серце­во-судинну систему (табл. 9.2), водно-сольовий обмін, дихання. Спо­стерігаються зниження артеріального тиску, згущення крові.

Механізація виробничих процесів, насамперед пов’язаних з, важкою фізичною працею, є одним з радикальних засобів боротьби з перегріванням організму. Має значення також перехід на нові технологічні процеси, при яких не буде потреби працювати в умовах високої температури та інтенсивного теплового випромінювання.

У виробничих приміщеннях слід забезпечити безперебійне ви­далення нагрітого повітря через отвори у верхній зоні приміщення.

Використана література:

1. 1.Гігієна з основами екологія / За ред. Литвинової Г. О. — К., 1999.

2. 2.Основи гігієни / За ред. Кондратюк Є.П. — К., 2003.

3. 3.Охорона праці. — К., 2003.