Земельні ресурси Землі

До відновлюваних ресурсів належить і грунт із рослинним і тваринним світом, що безпосередньо залежать від нього.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства, основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з чисельним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія).

Комплексний підхід до планування та раціонального використання земельних ресурсів є предметом розгляду в рамках глави 10 Порядку денного на ХХI століття, присвяченій міжсекторальним питанням прийняття рішень в галузі раціонального використання і розвитку природних ресурсів, включаючи грунту, корисні копалини ібіоту Землі. Цей широкомасштабний комплексний підхід до використання земельних ресурсів, необхідних для збереження цілісності систем підтримки життя і продуктивних можливостей навколишнього середовища, лежить в основі Порядку денного на ХХI століття і підходу Комісії сталого розвитку до розгляду питань землекористування.

Зростання людських потреб і розширення економічної діяльності надають дедалі більше навантаження на земельні ресурси, породжуючи конкуренцію і конфлікти, і ведуть до нераціонального використання ресурсів. Комплексне вивчення всіх видів землекористування дозволяє звести до мінімуму можливість конфліктів, знайти найбільш ефективні компромісні рішення і пов’язати соціально-економічний розвиток з охороною і поліпшенням стану навколишнього середовища, тим самим сприяючи досягненню цілей сталого розвитку (Порядок денний на ХХI століття, пункт 10.1). Продовольча і сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (ФАО) є координатором діяльності в рамках здійснення положень глави 10 Порядку денного на ХХI століття.

Земельні ресурси включені в якості однієї з тем у третій цикл здійснення рішень КСР-16/17, поряд з питаннями розвитку сільського господарства, сільських районів, боротьби з посухою і опустелюванням, а також діяльності в Африці.

Секторальні блоки питань, що відносяться до землекористування, опустелювання, лісах і біорізноманіттю, а також гірським районам (глави 10−13 і 15 Порядку денного на ХХI століття), були розглянуті в рамках КСР-3 в 1995 році і повторно в рамках п’ятирічного огляду в 1997 році. У відповідності зі своєю багаторічною програмою роботи КСР-8 2000 року провела огляд питань комплексного планування та використання земельних ресурсів в якості своєї секторальної теми. Багато з розглянутих питань також пов’язані з підвищеною увагою, яке КСР-8 приділяє сільському господарству як сектору економіки, а також з підготовкою документації для сесії по сільському господарству, також має відношення до питання використання землі.

У своєму рішенні 8/3 з питань комплексного підходу до планування та використання земельних ресурсів Комісія зі сталого розвитку зазначила велике значення вирішення проблем сталого розвитку на основі цілісної концепції, яка передбачає раціональне використання можливостей екосистем, з метою вирішення пріоритетних завдань у галузі боротьби з опустелюванням і засухою, сталого розвитку гірських районів, запобігання та пом’якшення наслідків деградації земель, розвитку прибережних зон, зникнення лісів, зміни клімату, використання земель для цілей міського і сільського розвитку, зростання масштабів урбанізації та збереження біологічного різноманіття. Такий підхід повинен передбачати аналіз джерел існування малозабезпеченого населення, що проживає в сільських районах.

Комісія визначила шість пріоритетних напрямків подальшої роботи, включаючи:

запобігання та/або пом’якшення наслідків деградації земель;

доступ до землі і гарантії прав на землю;

найважливіші галузі і питання (такі, як біологічне різноманіття, посушливі райони, відновлення районів, де проводилася розробка родовищ, сильно зволожені землі і прибережні зони, коралові рифи, стихійні лиха та взаємозв'язок між питаннями управління міськими і сільськими поселеннями і земельними ресурсами);

доступ до інформації та участь зацікавлених сторін;

міжнародне співробітництво, у тому числі спрямоване на нарощування потенціалу, обмін інформацією та передачу технології;

ресурси мінеральної сировини, металів і відновлення земель, деградованих в результаті видобутку корисних копалин, в контексті сталого розвитку.

Державам було настійно рекомендовано сприяти здійсненню низки важливих міжнародних угод, включаючи Конвенцію ООН по боротьбі з опустелюванням (КБО), Конвенцію ООН про біологічне різноманіття (КБР), Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (РКООНІК) і Кіотський протокол до неї, а також Порядок денний Хабітат, прийняту Конференцією ООН по населених пунктах в 1996 році.