Природні передумови розміщення рослинницького комплексу світу

Природні умови й ресурси істотно впливають на особливості й засади територіальної організації рослинницького комплексу.

Природні ресурси — це елементи й сили природи, які можуть використовуватись у виробничій і невиробничій діяльності людини. Вони поділяються на: мінеральні; земельні; водні; біологічні; ресурси Світового океану; рекреаційні; кліматичні й космічні.

Природні умови, що до них зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва (с/г в Сахарі або на Крайній Півночі) та вважатись несприятливими, а в іншому — створювати додаткові умови для прогресу: нормальне зволоження, достатня річна сума додатних температур, родючість рівнинного ґрунту. Наявність або брак якихось природних умов або ресурсів до певної міри диктує розміщення продуктивних сил на території. У випадку рослинництва — природні умови мають вирішальне значення. Вони мають великий вплив на технологію проведення всіх сільськогосподарських робіт, на методи боротьби зі шкідниками і з хворобами рослин, на меліоративні заходи.

Рослинництво найбільше залежить від агрокліматичних та земельних (особливості рельєфу, типи ґрунтів та ін.) природних ресурсів. Агрокліматичні ресурси — це вид кліматичних ресурсів, що впливають на вирощування с/г культур та їхню природну продуктивність (світло-, теплой вологозабезпеченість певної території). Це передусім тривалість дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кількість опадів, тривалість вегетаційного періоду. Особливості рельєфу та кліматичних умов зумовлюють певну структуру і тип ґрунтового покриву. Це впливає на спеціалізацію с/г. Територіальні відмінності ґрунтового покриву зумовлюють особливості розміщення окремих сільськогосподарських культур і формування зональності в розвиткові АПК (наприклад, функціонування буряко-цукрового підкомплексу).

Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу, 2010 р.^*:

^*[4. — с. 69].