Шляхи введення. 
Токсикологічні та фармакологічні дослідження лікарських засобів

У дрібних лабораторних тварин токсичність фармакологічної речовини зазвичай досліджують при декількох шляхах введення, причому обов’язково використовувати той шлях, при якому була показана терапевтична активність фармакологічного речовини, і шлях, який передбачається для клінічного вивчення. Фармакологічні речовини, призначені для системного введення, вводять всередину і парентерально (внутрішньочеревно, якщо вони не розчиняються у воді, внутрішньовенно і підшкірно, якщо вони розчинні). Слід враховувати, що при визначенні токсичності має значення концентрація і обсяг введеного фармакологічного речовини, а при внутрішньовенних ін'єкціях також швидкість введення. Фармакологічні речовини, пропоновані для місцевого застосування, завдають чи вводять у відповідну область згідно способу, пропонованого для клініки. Крім того, додатково вивчають їх токсичність при системному застосуванні.

Обсяг введеного препарату при внутрішньовенному введенні на 1 кг маси тварини не повинен перевищувати: для мишей — 25 мл, для щурів і морських свиней — 15 мл, для кроликів — 10 мл. Максимальні обсяги повинні вводитися мишам протягом 5 сек, щурам і морським свинкам — протягом 10 сек, кроликам — протягом 20 сек.

Фармакологічні речовини, пропоновані для прийому всередину, слід вводити через зонд, закладати на корінь язика, виключення можуть скласти полімери, які можна давати з їжею. Фармакологічні речовини, рекомендовані для інгаляції, вивчають, поміщаючи дрібних лабораторних тварин в затравочні камери, забезпечені спеціальними затравочними пристроями.

Порівняння параметрів токсичності при різних шляхах введення може дати орієнтовні дані про швидкість і ступінь всмоктування фармакологічного речовини, а зіставлення прямих, що відображають залежність величини токсичного ефекту від дози, дозволяє судити про подібність або відмінність в механізмах, що викликають летальний результат при різних шляхах введення.

Найбільш використовувані шляху введення препаратів при визначенні гострої токсичності:

внутрішньошлунково;

внутрішньом'язово;

внутрішньовенно;

в черевну порожнину;

підшкірно.

Стандартні операційні процедури та бланки були розроблені за наступними токсикологічними показниками згідно ОЕСР:

гостра токсичність методом внутрішньочеревного введення ЛЗ;

гостре подразнення ока;

гостре подразнення шкіри;

гостра інгаляційна токсичність;

місцева дія після імплантації в підшкірну тканину;

гостра токсичність при внутрішньошлунковому введенні, метод фіксованих доз (кластерний метод, «доза-відповідь»).