Характеристика основних видів робіт в НСМЕП. 
Взаєморозрахунки в системі

У системі існують такі основні види робіт:

• 1) вступ банку до системи;
• 2) замовлення та виготовлення карток;
• 3) ініціалізація карток;
• 4) системна персоналізація карток;
• 5) банківська персоналізація карток;
• 6) персоніфікація карток;
• 7) операція з картками;
• 8) спеціальні операції.

Вступ банку до системи поділяється на три етапи:

• 1. Отримання дозволу від розрахункового банку (НБУ) на участь у системі та отримання уніфікаційного коду, а також відкриття в розрахунковому банку відповідного рахунку.
• 2. Занесення інформації, а отже, і її підготовка, про нового учасника в базу даних головного процесингового центру системи.

3. Включення банку в систему.

Замовлення та виготовлення карток полягає у поданні заявки банку на замовлення в ГПЦ і їх виготовлення за укладеним із виробником договором.

Ініціалізація карток виконується модулем безпеки центру системної ініціалізації і полягає у знятті (за допомогою транспортного ключа) блокування карток, які надходять від виробника;

Системна персоналізація карток виконується в центрі системної персоналізації (централізовано) і полягає в занесенні в картку шести версій системних ключів: для платежу, для завантаження картки і для виконання прямого платежу в режимі прямого доступу.

Банківська персоналізація карток (виконується в банку) і полягає в завантаженні шести версій банківських ключів: платежу, завантаження, прямого платежу, поновлення параметрів картки її роз-блокування та розблокування ПІНів, а також запису в картку, унікальних банківських номерів платіжних інструментів (ЕГ, ЕЧ), дати банківської персоналізації та активізації платіжних інструментів.

Персоніфікація карток виконується в банку й зводиться по суті до їх прив’язування до поточних карткових рахунків і видачі клієнтам.

Операції з картками такі:

• 1) завантаження карток;
• 2) платіж і видача готівки ЕЧ в режимі непрямого доступу;
• 3) платіж та отримання готівки ЕГ в режимі непрямого доступу;
• 4) платіж і видача готівки за допомогою карток у режимі «он-лайн». У цьому випадку фінансові операції проводяться з авторизацією до банку-емітента і з технічною копією поточного рахунку, яка міститься в базі даних банку.

Спеціальні операції такі:

• 1) відновлення незавершеного платежу;
• 2) блокування платіжної картки;
• 3) банківські нефінансові (спеціальні) операції зміни терміну дії та лімітів платіжного інструмента і розблокування його ПІНів.

Взаєморозрахунки в системі

Для проведення розрахунків кожен банк має отримати інформацію про здійснені операції. Ця інформація в системі нагромаджується двома способами: для операцій прямого платежу — безпосередньо під час самої операції, а для всіх інших — у процесі її збору.

Дані про трансакції з терміналів збирають за допомогою:

• * трансфертних карток (лише для платіжних терміналів у торгівців);
• * по комутованих лініях для платіжних терміналів, по комутованих або виділених лініях для банківських терміналів, банкома-тів для операцій, які виконуються у режимі «он-лайн».

Під час збору інформації термінал пересилає: всі платіжні трансакції, здійснені ЕЧ; дані про стан накопичень платежів ЕГ (окремо щодо кожного банку); журнали карток та модуля безпеки.

Збір платіжної інформації та взаєморозрахунки у системі як міжбанківські, так і внутрішньобанківські проводяться щоденно (у банківські дні).

Платежі за вступ до системи, за обладнання та ін. проводяться окремо.

Взаєморозрахунки в системі між її учасниками здійснюються за кліринговою схемою. Тобто після завершення сеансів поточного дня РПЦ розраховують нетто-позиції кожного банку з свого регіону та передають їх до ГПЦ. Головний процесинговий центр формує остаточні нетто-позиції учасників системи окремо стосовно ЕГ і ЕЧ та за комісійними. Ці дані передаються до розрахункового банку (установи НБУ), який:

• 1) дебетує установи, які мають заплатити за операціями даного дня;
• 2) кредитує установи, які мають отримати гроші. У банках виконуються такі операції:
• 1) відповідно до трансакцій перераховуються кошти з рахунків клієнтів на транзитний рахунок;
• 2) відповідно до нетто-позиції із транзитного рахунку виплачуються або на нього перераховуються кошти із розрахункового банку;
• 3) відповідно до трансакцій перераховуються кошти із транзитного рахунку на рахунок торгівців.

Така схема взаєморозрахунків дає змогу мінімізувати платежі між банками і виконувати всі клієнтські платежі без залучення додаткових коштів.