Охорона праці. 
Особливість функціонування електронного уряду

Охорона здоров’я працівників та їх гарантії.

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.

Закон України «Про охорону праці» передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров’я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Основи законодавства України про охорону здоров’я розглядають охорону здоров’я як загальний обов’язок усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які зобов’язані забезпечити пріоритетність охорони здоров’я у власній діяльності (ст. 5 Основ). З метою забезпечення сприятливих для здоров’я умов праці, високого рівня працездатності встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов’язаних з діяльністю людей. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов’язані забезпечити виконання техніки безпеки, виробничої санітарії, інших вимог охорони праці, не допускати шкідливого впливу на здоров’я людей (ст. 28 Основ). При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, про можливі наслідки їх впливу на здоров’я і про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я. Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. З ст. 38, ст. 44 КЗпП).

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи.

Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Гарантійною нормою є й те, що на власника покладається обов’язок безкоштовної видачі працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих і знешкоджуючих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, — компенсувати йому витрати.

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров’я під час праці особливо необхідно виділити обов’язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Охорона здоров’я робітників, забезпечення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і усунення виробничого травматизму складають постійну турботу держави.

Електробезпека.

Основними причинами високих показників електротравматизму є: невиконання вимог про вибір типу електроустаткуванні відповідно до умов роботи і навколишнього середовища; порушення правил технічної експлуатації електроустаткуванні.

До основних чинників, що впливають на тяжкість поразки електрострумом, відносяться: сила струму, напруга, прикладена до людини в ланцюзі поразки, електричний опір тіла людини, час протікання струму, рід струму, частота струму, шлях струму, умови зовні середовища і організація робочого місця, психофізіологічне полягання людини у момент травми від електроструму. Існує чотири категорії приміщень відносно небезпеки поразки людей електричним струмом: без підвищеної небезпеки, коли в приміщенні відсутні ознаки підвищеної і особливої небезпеки; з підвищеною небезпекою (характеризуються наявністю в приміщенні одного з небезпечних чинників); особливо небезпечні (характеризуються наявністю в приміщенні однієї з ознак: особлива вогкість, коли відносна вогкість повітря близька до 100%; хімічно активне середовище, коли постійно або в перебігу довгого часу містяться агресивні пари; одночасно два або більш ознаки підвищеної небезпеки).

Електричні травми — місцеві поразки тканин організму, які виявляються у вигляді електричних опіків, електричних знаків, механічних пошкоджень і металізації шкіри.

Електроудар — загальна поразка, що представляє найбільшу небезпеку, це така дія на організм людини, в результаті якої м’язи тіла починають судорожно скорочуватися.

До захисних заходів від поразки струмом відносяться захисне заземлення, занулення, мала напруга, захисне відключення.

Освітлення.

Система освітлення повинна відповідати таким вимогам: освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи, який визначається трьома параметрами: об'єктом розрізнення — найменшим розміром об'єкта, що розглядається на моніторі ПК; фоном, який характеризується коефіцієнтом відбиття; контрастом об'єкта і фону; необхідно забезпечити достатньо рівномірне розподілення яскравості на робочій поверхні монітора, а також в межах навколишнього простору; на робочій поверхні повинні бути відсутні різкі тіні; в полі зору не повинно бути відблисків (підвищеної яскравості поверхонь, які світяться та викликають осліплення); величина освітленості повинна бути постійною під час роботи; слід обирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний склад світла.

Пожежна безпека.

Пожежогасіння — комплекс заходів і дій, направлених на ліквідацію виниклої пожежі. Пожежогасінню можна забезпечити ізоляцією вогнища горіння від повітря або зниженням змісту кисню в повітрі, яке досягається розбавленням повітря негорючими газами до концентрації кисню, при якій горіння неможливе, охолоджуванням вогнища горіння до певних температур, інтенсивним гальмуванням швидкості хімічних реакцій в полум'ї, механічним зривом в полум'ї сильним струменем газу або води.

Вогнегасником називається переносний або пересувний пристрій для гасіння багать пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасного речовини.

Пожежна безпека об'єкту повинна забезпечуватися системами запобігання пожежі і протипожежного захисту. Небезпечними чинниками пожежі, що впливають на людей і матеріальні цінності, є: полум’я і іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння і термічного розкладання, дим, знижена концентрація кисню.