Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується значним зростанням техногенного тиску на природні процеси. Вперше за всю історію людства цивілізація руйнує основний ресурс природи, що знаходить вияв у вичерпанні не відтворюваних енергетичних і сировинних джерел, деградації орних земель, масовій вирубці і випаленні лісних масивів, наростанні дефіциту кисню і води, вимиранні різних видів фауни та флори.

Все це ставить під загрозу перспективи цивілізаційного розвитку і навіть саме існування людського роду. Відтак стає нагальною потреба розробки і впровадження екологічної політики, спрямованої на охорону природних ресурсів, раціонального вирішення енергетичних, продовольчих та інших проблем в системі «людина — природа — суспільство», що має своєю передумовою переосмислення головних морально-етичних засад розвитку суспільства, насамперед зменшення розриву між перетворюючою діяльністю людини та її ціннісними орієнтирами. Важливою складовою виваженої екологічної політики є формування екоцентричного типу екологічної культури суспільства загалом, кожної людини зокрема.

Шляхи формування екоцентричного типу екологічної культури особистості досліджуються у працях як зарубіжних (К. Боулдінга, Б. Келлікотта, О. Леопольда, Б. Моллісона, А. Швейцера), так і вітчизняних вчених (В. Борейка, М. Костицького, С. Кравченка, В. Крисаченка, Г. Марушевського, О. Явоненка.).

Оскільки на процес формування екологічної культури впливають конкретні соціокультурні умови через застосування системи виховних впливів, то назріла потреба в науковому обґрунтуванні засад соціалізації учнівської молоді та формування у неї екологічної культури шляхом оптимізації соціально-педагогічного середовища, що включає поєднання традицій місцевої спільноти, системної діяльності держави в галузі молодіжної та освітньої політики за допомогою спеціальних (екологічних) програм.

Попри наявність значного масиву досліджень, присвячених різним аспектам екологічної освіти та виховання: концептуальним положенням екологічної освіти і виховання (В. Бровдій, А. Волкова, А. Захлєбний, О. Матвієнко, І. Суравегіна); використанню нових педагогічних технологій в практиці екологічного навчання (Т. Белофастова, І. Зверєва, В. Каленська, О. Король, Н. Суртаєва); питанням екологічної підготовки студентів вищих навчальних закладів, формуванню в них екологічної культури (Н. Грейда, О. Пруцакова, С. Совгіра, М. Шаповал, М. Швед, Н. Ясінська); краєзнавчо-туристичній діяльності (О. Колотуха, М. Костриця, В. Обозний, О. Останець-Свєшніков, М. Скрипник, К. Строєв); позашкільній екологічній освіті та вихованню (О. Гончар, Л. Зуб, Г. Карпова, О. Мартиненко), — поставлена в дисертації проблема ще не знайшла свого теоретичного і методичного розв’язання.

Цим і зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження: «Соціально-педагогічні засади формування екологічної культури учнівської молоді» .

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах державної комплексної програми «Культура. Просвітництво. Дозвілля», є складовою комплексної наукової теми кафедри прикладної культурології Київського національного університету культури і мистецтв «Інноваційні педагогічні і рекреаційні технології в галузі дозвілля» (протокол № 1 від 28.08.1999 р.) і затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 25.09.2007р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці ефективності соціально-педагогічних технологій формування екологічної культури учнівської молоді.

Завдання дослідження:

• — здійснити аналіз наукової літератури з означеної проблеми та сформулювати основні теоретичні положення, суттєві для розробки соціально-педагогічної методики формування екологічної культури учнівської молоді;
• — уточнити понятійно-категоріальний апарат щодо досліджуваної теми, з’ясувати співвідношення між поняттями «екологічна культура», «екологічна освіта», «екологічне виховання», «природоохоронна діяльність», «еколого-освітні програми», «екологічна свідомість», «екологічна етика» ;
• — розкрити зміст, шляхи і методи формування екологічної культури учнівської молоді;
• — обґрунтувати педагогічні умови розробки і реалізації еколого-освітніх програм з формування екологічної культури для учнівської молоді.
• — розробити та експериментально перевірити педагогічну модель формування екологічної культури учнівської молоді.

Об'єкт дослідження — формування екологічної культури учнівської молоді як соціально-педагогічний процес.

Предмет дослідження — соціально-педагогічна модель формування екологічної культури учнівської молоді.

Методологічною основою дослідження стали: філософські концепції взаємодії суспільства і природи; положення про діяльнісний підхід до формування екологічної культури, необхідність екологізації всіх сфер буття людини; психолого-педагогічні положення про особливості формування екологічної свідомості; концепція екологічної освіти в Україні.

У ході дослідження було використано комплекс взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих методів, зокрема: теоретичних — аналіз проблеми на основі вивчення філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, наукової літератури, узагальнення прикладних дидактичних підходів у вітчизняній та зарубіжній педагогіці з проблем екологічного виховання; емпіричних — анкетування, бесіда, спостереження, педагогічний консиліум, аналіз продуктів творчої діяльності учнів, методи статистичного опрацювання результатів дослідження, методи експертного оцінювання та опитування. Основним методом був педагогічний експеримент. Крім того, для аналізу діагностичної інформації були використані метод класифікації, метод порівняльного аналізу особливостей формування екокультури для шкільної та студентської молоді, метод кореляції, експертні методи, ранжування альтернатив.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом 1997 — 2003 рр. на базі загальноосвітніх шкіл Білоцерківського та Сквирського районів Київської області, Ружинського і Попільнянського районів Житомирської області, Козятинського району Вінницької області.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у ньому вперше:

• — розроблено пріоритетні напрями природоохоронної діяльності для реалізації програм з формування екологічної культури учнівської молоді;
• — уточнено та конкретизовано поняття «екологічна культура», «екологічна освіта», «екологічне виховання», «природоохоронна діяльність», «еколого-освітні програми», «екологічна свідомість», «екологічна етика» ;
• — визначено критерії адекватності змісту екологічної освіти, форм і методів екологічного виховання вимогам проектування еколого-освітніх програм;
• — опрацьовано діагностичний інструментарій експериментального дослідження ефективності реалізації місцевих екологічних програм;
• — теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено технологію створення соціально-освітніх екологічних програм.

Практичне значення дослідження: розроблено моделі варіативних підходів до формування екологічної культури учнівської молоді, на їх основі визначено пріоритетні напрями природоохоронної діяльності в структурі навчальної і позанавчальної роботи середньої школи.

Запропоновано інструментарій педагогічної технології соціалізації молодого покоління засобами туризму, що включає: розробку туристичних маршрутів, спеціальних дозвіллєвих програм для різних категорій населення; еколого-освітню діяльність у природно-заповідних установах, зокрема в дендрологічних парках; організацію і проведення краєзнавчих екскурсій; проведення комплексних природоохоронних кампаній і акцій під час навчальної практики. Матеріали даного дослідження можуть бути використані фахівцями, що вивчають теоретичні і практичні проблеми формування екологічної культури учнівської молоді.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом публікацій матеріалів, виступів автора на всеукраїнських і міжвузівських науково-практичних конференціях, таких як: «Українська національна ідея: витоки і сьогодення» (Умань, 1999), «Інформування, освіта, комунікація, участь громадськості щодо ліквідації непридатних пестицидів» (Київ, 2000), «Змістовна екологічна освіта та метод активних цінностей» (Біла Церква, 2000), «Доля Землі в руках людини» (Біла Церква, 2005), «Екологія.

ХХІ століття. Досвід, проблеми, перспективи" (Біла Церква, 2006), звітних науково-практичних конференціях Київського національного університету культури і мистецтв. Експериментальну педагогічну технологію обговорено на педагогічній раді школи, на засіданнях районного методичного об'єднання вчителів біології й хімії, міжрайонному семінарі вчителів біології та географії з організації позаурочного екологічного виховання учнівської молоді, україно-шведському семінарі з питань природоохоронної освіти дітей і підлітків, республіканському семінарі директорів шкіл. Результати дослідження і практичні рекомендації використовувалися під час викладання природничих дисциплін та в позанавчальній екологічній діяльності учнівської молоді.

Публікації. Результати дослідження викладено в шести одноосібних публікаціях, п’ять з яких надруковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (258 найменувань). Рукопис дисертації містить 180 сторінок основного тексту, 4 таблиці, 3 рисунки, 3 діаграми, 1 графік, 16 додатків.