Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи країни

Загальні показники економічного розвитку

Три чверті всіх виробничих потужностей Португалії зосереджені в двох промислових районах: Лісабон-Сетубал на півдні і Порто-брага-авейру на півночі країни. У районі Лісабон-Сетубаль діють підприємства нафтопереробної, хімічної, сталеливарної, автомобілебудівної, електронної,.

целюлозно-паперової, харчової промисловості, з виробництва будматеріалів. На півночі переважає легка промисловість: Порто виробляє текстиль, взуття, меблі, вино, Авейру — целюлозно-паперові вироби і вироби з дерева, Брага — одяг, електроніку, споживчі товари. Третя промислова область розташована за 140 км. на південь від Лісабона в місті-порту Синіше — тут зосереджені паливні електростанції.

Після вступу країни в ЄС ситуація в національній промисловості змінилася. Державі належать підприємства гірничовидобувної і важкої індустрії, приватному капіталу — підприємства легкої промисловості, філіали транснаціональних корпорацій — підприємства з високим рівнем нових технологій: електроніка, автомобілебудування, фармацевтична промисловість.

Третина Португалії вкрита лісами. Більшість лісів — пробкові, евкаліптові і соснові дерева. Ціни на деревину такого типу на світових ринках дуже високі. Уряд заохочує розвиток лісового господарства в тихих районах країни, де через бідність грунтів ведення рослинництва неможливе або малоприбуткове.

Довга берегова лінія Португалії і багатство рибних ресурсів біля прибережних вод сприяли розвитку рибальства. Біля берегів країни здійснюється вилов сардин, анчоусів, тунця, а в Північній Атлантиці - тріски. Головні риболовецькі міста — Матозіньюш, Сетубал, Портіман. Але навіть при такому значному розвитку рибного промислу, країна змушена імпортувати рибу з Ісландії (в'ялена риба), Норвегії (сушена тріска) і Росії (сардини).

Промисловість Португалії значною мірою залежить від імпорту нафти і нафтопродуктів. Вугілля, виробництво якого збільшилося з середини 1980;х років, йде на електростанції. Третину електроенергії, яка виробляється в Португалії, отримують на гідроелектростанціях.

Ведеться комерційний видобуток вольфраму, олова, хрому, причому вольфрам у значних обсягах експортується. Вугілля, що видобувається в Монкорво, постачається на сталеливарний завод. Видобуток міді здійснюється в Невес-корво. Сільське господарство Португалії за показниками відстає від аналогічних секторів країн ЄС. Існує кілька причин: низький рівень інвестицій, слабка механізація ферм, обмежене застосування родючих земель.

Головні сільськогосподарські культури: пшениця, ячмінь, кукурудза, рис, картопля, виноград, маслини, томати.

Португалія — провідний експортер вин і томатної пасти. Доходи, отримані від продажу цих продуктів на світових ринках, відшкодовують вартість імпортованого м’яса і пшениці.

На півночі країни переважають невеликі ферми, дуже різноманітні і віддалені одна від одної, тому не йдеться про об'єднання земель і розподіл ресурсів. На півдні розширена система латифундій (великих землеволодінь). Тут розвиток агропромислового комплексу гальмувався екстенсивним типом господарювання: через великі площі, зайняті під зернові і виноград власники не були зацікавлені в інвестуванні коштів і технологій.

Зовнішня торгівля

Склад експорту: одяг і продовольство, машини, продукція хімічної і целюлозно-паперової промисловості, шкіряні вироби.

Географія експорту: країни ЄС — 81% (Німеччина — 20%, Іспанія — 15%, Франція — 14%, Великобританія — 12%, Нідерланди — 5%, Бельгія-Люксембург — 5%, Італія — 4%), США — 5%.

Склад імпорту: машини і транспорт, нафтопродукти, продукція хімічної промисловості, текстиль, продовольство.

Географія імпорту: країни ЄС — 76% (Іспанія — 24%, Німеччина — 15%, Франція — 11%, Італія — 8%, Великобританія — 7%, Нідерланди — 5%), США — 3%, Японія — 2%.

Економіка Португалії(2010 р.)

З початку 2010 року міжнародні експерти розглядають Португалію як можливого кандидата на повторення так званого «грецького сценарію», внаслідок досить негативних показників стану державних фінансів. Зокрема, дефіцит державного бюджету у 2009 р. сягнув 9,4% ВВП, а державний борг (в сумі 128 млрд. євро) — 76,6% ВВП. На цьому фоні негативний вплив на розвиток економічної активності мала дефляція (в розмірі 0,9%) та високий рівень безробіття (9,8%), що призвело до падіння ВВП на 2,6% (до 168 млрд. євро).

Соціально-економічна ситуація почала набирати політичної гостроти після того, як 4 лютого 2010 року в найбільших містах Португалії відбувся загальнонаціональний страйк працівників державного сектору з вимогою підвищення заробітної плати. Досягнення в квітні-травні ц.р. політичного компромісу стосовно програми дій уряду в галузі економіки дещо знизило гостроту політичної ситуації в країні. Проте, зміни, що відбулися в літній період, зрештою, не сприяли подальший стабілізації.

За вісім місяців поточного року в країні збанкрутілі 3530 компаній, що на 51% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Кожного дня в середньому 310 осіб втрачали роботу, а рівень безробіття в серпні сягнув 10,8%. Продовжувалося також погіршення загальної фінансової ситуації. За даними Банку Португалії, протягом першої половини поточного року пересічні португальці не змогли вчасно повернути банківські кредити на суму в 4,1 млрд. євро. Ще 5,5 млрд. євро (4,7% усіх кредитів) не повернули корпоративні позичальники.

На цьому тлі уряд країни прийняв рішення повернутися до запровадження жорстких заходів економії державних коштів. Політичне протистояння між правлячою Соціалістичною партією та основною опозиційною силою Соціал-демократичною партією настільки загострилося, що Прем'єр-міністр Португалії Ж. Сократеш публічно заявив про готовність піти у відставку в разі, якщо урядовий проект закону про Державний бюджет на 2011 рік не буде прийнято парламентом.

Проект Закону про державний бюджет 2011 року став своєрідним «каменем зіткнення» основних політичних сил країни в Асамблеї Республіки і хоча документ був остаточно ухвалений всередині листопада, палка дискусія навколо його статей дала привід навіть Президенту республіки визнати, що країна знаходиться на грані політичної кризи.

Втім, реальний розвиток економіки Португалії наступного року значною мірою залежатиме від того, чи зможе уряд скоротити бюджетний дефіцит і впоратися з обслуговуванням державного зовнішнього боргу. Наразі, міністр фінансів Португалії заявив, що уряд не планує звертатися за фінансовою допомогою ЄС або інших міжнародних організацій. Однак, він визнав «небезпеку фінансової інфекції», з чого фінансові аналітики зробили висновок: «Португалія не хоче просити допомогу, але не виключає її необхідність». Такий песимізм ґрунтується на тому, що бюджетний дефіцит Португалії продовжує зростати (за 9 місяців — на 2,3% у порівняні з аналогічним періодом минулого року), в той час, як, в Іспанії він знизився на 40%, а в Греції - на 30%. Крім того, Португалія має найгірший стан поточного платіжного балансу серед країн єврозони: він перевищує позначку у 12 відсотків, в той час, як середній показник для цієї групи країн складає всього 1 відсоток.

Експерти Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в прогнозах щодо розвитку соціально-економічної ситуації в Португалії на наступний рік менш оптимістичні, у порівняні з урядовими експертами: якщо уряд розраховує на помірковане економічне зростання на рівні 0,2%, то експерти ОЕСР передбачають падіння ВВП на 0,2%. Прогноз Міжнародного валютного фонду (МВФ) також вказує на те, що наступного року в економіці Португалії відбуватиметься стагнація. При цьому, за оцінками міжнародних експертів, безробіття в країні продовжить зростати до 10,9% (МВФ) або, навіть, до 11,4% (ОЕСР), в той час, як при розрахунку положень бюджету на 2011 рік уряд керувався показником 10,8%. Це — достатньо високий показник, якщо врахувати, що для 16 країн єврозони середній рівень безробіття прогнозується на рівні 9, 6%, а в цілому для країн ОЕСР — 8,1%. Що стосується інфляції, то її рівень в 2011 році експерти МВФ оцінюють на рівні 1,2%.