Оцінка інвестиційної привабливості виробництва

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Курсова робота з курсу

«Економіка підприємства»

Оцінка інвестиційної привабливості виробництва Виконав ст. гр. МО 06а Божко Т.Є.

Горлівка 2009

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 41 сторінка, 34 таблиці, 6 джерел.

Об'єктом курсової роботи є діяльність підприємства.

Ціллю курсової роботи є придбання практичних навичок проведення економічних розрахунків основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства і розробки пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

У курсовій роботі виконано розрахунок потреби щодо інвестиційних складень, необхідних для організації виробництва, складені калькуляції виробу, визначена сума прибутку і показники ефективності діяльності планованого підприємства.

ПІДПРИЄМСТВО, Оргструктура керування, КАДРИ ПІДПРИЄМСТВА, ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, ОСНОВНІ ФОНДИ, ОБОРОТНІ КОШТИ, КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ, ПРИБУТОК, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ.

Вступ

Підприємство — це відособлена цілісна система технологічних, соціальних і економічних відносин, що виступає як господарська одиниця — виробник продаваних споживачу продуктів чи послуг. Це історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил, первинна ланка суспільного поділу праці. Підприємство на свій ризик здійснює самостійну діяльність, спрямовану на систематичний витяг прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт чи надання послуг. Кожне підприємство є юридичною особою і створюється у зазначеному законом порядку.

Таким чином, підприємство — це:

— комплекс засобів виробництва, що володіють технологічною єдністю, пристосований для виготовлення визначеного продукту чи надання послуг;

— колектив людей, зв’язаний визначеними соціально-економічними відносинами й інтересами;

— цілісна мікроекономічна система з завершеним відтворювальним процесом на основі відокремлення ресурсів і їх повному самостійному обороті.

Дуже важливим для підприємства є інвестування — процес вкладення різних видів майнових або інтелектуальних цінностей у підприємницьку чи інші види діяльності з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Підприємство може здійснювати інвестиції у виробничу сферу, у сферу звертання, а також у фінансову сферу.

Основною метою здійснення інвестицій є одержання доходу та вигоди. При цьому під вигодою необхідно розуміти не тільки одержання підприємством додаткового прибутку, але і збереження досягнутого рівня рентабельності, зниження можливих збитків, розширення кола споживачів продукції, розширення наявних і завоювання нових ринків збуту продукції.

Загальним для усіх варіантів інвестування є порівняння витрат, оцінка ефективності інвестицій. Цей процес здійснюється безупинно на всіх стадіях інвестування: на стадії техніко-економічного обґрунтування доцільності здійснення вкладень, у ході інвестування, після закінчення інвестування.

На всіх стадіях інвестування підприємство веде постійну аналітичну роботу, спрямовану на здійснення ефективної інвестиційної політики:

1. ретельний збір основної і периферійної інформації;

2. прогнозування перспектив ринкової кон’юнктури по об'єктах;

3. здійснення гнучкої поточної коректировки інвестиційної політики, а іноді і стратегії.

Як правило, вибір найбільш ефективного варіанта інвестування здійснюється на основі альтернативних варіантів.

Щоб вибрати найкращий варіант інвестування необхідно:

— сформулювати головну мету інвестування;

— визначити коло задач для досягнення поставлених цілей і на цій основі розробити докладну програму дій підприємства;

— оцінити приступності й альтернативності використовуваних ресурсів;

— оцінити й обґрунтувати витрати (прибуток, вигоди) на всіх стадіях і етапах інвестування;

— визначити загальну ефективність проекту, у тому числі по стадіях всього інвестиційного циклу.

У ході роботи визначаємо необхідний обсяг інвестованого капіталу, для цього розраховані основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності, що також дозволяють зробити висновки про роботу підприємства на сьогоднішній день і прогнозувати перспективи розвитку на майбутнє, визначити наскільки конкурентоспроможним є підприємство на ринку, які показники слід підвищити чи зменшити, враховуючи результати діяльності умовного підприємства-конкурента.

1. Характеристика планованого підприємства

Планування — одна з функцій керування підприємством. В умовах ринкової економіки для підприємців планування є способом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, воно є необхідним для приведення господарчої діяльності підприємства до відповідності з вимогою ринку.

У вітчизняній економічній науці неодноразово дискутувалося питання про необхідність планування господарчої діяльності. Особливо заперечувалось планування в ринкових умовах господарювання. «План» та «ринок» вважалися несумісними. «Ринок» сам відрегулює та вирішить всі проблеми.

З переходом до повної господарчої та юридичної самостійності підприємств та з формуванням ринкової економіки, безумовно, змінився зміст планування, призначення планів підприємств.

Спираючись на завдання курсової роботи, наше підприємство випускає три види продукції, для виробництва якої нам знадобляться такі верстати як: токарський, фрезерний, шліфувальний і зубофрезерний. Дані для розрахунку необхідної кількості устаткування наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 — Вихідні дані для розрахунку необхідної кількості устаткування.

Також треба буде визначити потребу підприємства в основних і допоміжних робітниках. Визначення потреби в допоміжних робітниках здійснюється по нормах обслуговування, наведених в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 — Норма обслуговування, верстатів у зміну.

Вихідні дані для розрахунку потреби в оборотних коштах наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 — Вихідні дані для розрахунку потреби в оборотних коштах

Наше підприємство виготовляє вироби згідно норм витрат, які наведені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 — Норми витрат

Для визначення витрат на ремонт, нам знадобиться коефіцієнт ремонтної складності поданий у таблиці1.5.

Таблиця 1.5 — Вихідні дані щодо потужності та ремонтної складності

2.

3. Визначення потреби в устаткуванні і кількості працюючих

2.1Розрахунок дійсного фонду часу роботи устаткування і робітників Для визначення потреби в устаткуванні і чисельності працюючих необхідно розрахувати дійсний фонд часу роботи устаткування з урахуванням простоїв його в планових ремонтах і фонду часу роботи робітників з урахуванням планованих невиходів.

Фонд часу роботи устаткування розраховується за формулою 2.1.

(2.1)

де N_дн — кількість робочих днів за режимом підприємства;

Т_см — тривалість зміни (8 годин);

t_сокр — скорочення часу роботи в передсвяткові години (1 година);

N_пр.пр — кількість передсвяткових днів;

К_см — коефіцієнт змінності; К_см=2;

А — коефіцієнт, враховуючий простої в планово-попереджувальних ремонтах; А=0,1

Fоб = (251 * 8 — 1 * 4) * 2 * (1 — 0,1) = 3607,2 год Таблиця 2.1. — Розрахунок фонду часу роботи одного робітника.

Визначаємо коефіцієнт облікового складу за формулою 2.2.

(2.2.)

де К_сс — коефіцієнт приведення з’явочної чисельності до списочної;

Д_н — номінальне число днів роботи підприємства;

Д_ф — фактична кількість днів роботи підприємства.

К_сс = 251 / 217 = 1,16

2.2 Розрахунок необхідної кількості устаткування і коефіцієнтів завантаження Визначення кількості потрібного устаткування проводиться на основі прогнозованих обсягів продажу, трудомісткості обробки виробу на і-й операції і фонду часу роботи устаткування.

Розрахункова кількість устаткування визначається за кожної операції за формулою 2.3.

(2.3)

де t_i — трудомісткість виготовлення і-го виду виробів, н-ч;

Q_i — виробнича програма і-го виду виробів, шт.;

Fоб — фонд часу роботи одиниці устаткування, ч;

Квн — коефіцієнт виконання норм; Квн=1,1.

Кількість верстатів повинна виражатися цілим числом. Тому визначається прийнята кількість устаткування. Коефіцієнт завантаження визначається як відношення потрібної кількості устаткування до прийнятої.

Таблиця 2.2. — Визначення коефіцієнта завантаження

2.3 Розрахунок необхідної кількості основних і допоміжних робітників Потреба в основних робітниках визначається по трудомісткості і виробничій програмі за формулою 2.4.

(2.4)

Де Fеф — ефективний фонд часу роботи 1-го робітника, год.

Визначення потреби в основних виробниках здійснюється для кожної операції:

Визначення потреби в допоміжних робітниках здійснюється по нормах обслуговування за формулою 2.5.

(2.5)

Де С — кількість одиниць устаткування, що обслуговується, шт.;

Ксм — коефіцієнт змінності;

Но — норма обслуговування;

Ксс — коефіцієнт облікового складу.

2.4 Обґрунтування організаційної структури керування Оргструктура керування Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом господарювання — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. В організаційній структурі управління тим чи тим суб'єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв’язки з іншими елементами. Лінійна організаційна структура управління — це така структура, між елементами якої існують лише одно канальні взаємодії. За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурному підрозділі. Перевагами організаційної структури управління лінійного типу є: чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, надійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококваліфікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні й поточні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів (ланок).

3. Визначення інвестиційних і поточних витрат.

3.1Визначення вартості основних засобів і суми амортизаційних відрахувань Вартість технологічного устаткування визначається на підставі даних таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Розрахунок вартості технологічного устаткування

Вартість інших елементів основних фондів визначається укрупнено, виходячи зі структури, поданої в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 — Структура основних фондів

Для визначення суми амортизаційних відрахувань основні фонди підрозділяються на 4 групи відповідно до закону про оподаткування прибутку. Розрахунки проведемо поквартально.

Таблиця 3.3. Розрахунок суми амортизаційних відрахувань за 1 квартал.

Таблиця 3.4. -Розрахунок суми амортизаційних відрахувань за 2 квартал.

Таблиця 3.5. -Розрахунок суми амортизаційних відрахувань за 3 квартал.

Таблиця 3.6. -Розрахунок суми амортизаційних відрахувань за 4 квартал.

Таблиця 3.7 -Сума амортизаційних відрахувань за рік

Визначимо вартість активної і пасивної частини основних фондів.

До активної частини основних фондів відносять технологічне устаткування, інструмент, вимірювальні прибори й пристрої:

Активна частина = 1 257 460,986 грн Пасивна частина = 1 479 124,390 грн Питома вага активної частини Фондоозброєність (ФО) — відношення вартості основних фондів до загальної чисельності робітників (основних та допоміжних):

ФО = 2 736 585,366/395 = 6928,065грн

3.2 Визначення потреби в оборотних коштах Визначаємо потребу в коштах для фінансування виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції і дебіторської заборгованості.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначаємо за формулою 3.21.

(3.1)

де Qм — витрата матеріалів за виробничий період, грн. Приймаємо рівною підсумковій сумі матеріальних витрат із кошторису витрат на виробництво за відрахуванням витрат на енергію.

Fкал — тривалість періоду, дні

Тз — норма запасу, у днях Страховий запас визначаємо як суму витрат часу на транспортування, на складування, на підготовку до виробництва та Ѕ і ј інтервалу між поставками.

Тз = 3+1+2+½*19+¼*19=20,25

Fпз= грн Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається за формулою 3.22.

(3.2)

Де Qi — обсяг виробництва за календарний період (Fкал, дн) виробу і-го виду, шт.

Тці - тривалість циклу виробництва виробу і-го виду, дн.

См, Сп — вартість матеріалів і виробнича собівартість продукції, грн

Fнзп = (89 448/365*4*(5,98+1,65+6,9+33,522)/2) + (65 342/365*4* *(5,72+0,3+4,6+30,52)/2)+(36 873/365*4*(5,46+8,7+6,9+39,593)/2)=50 536,300грн Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції визначаємо за формулою 3.23.

(3.3)

де Sпр — середньодобове відвантаження товарної продукції по виробничій собівартості в планованому періоді.

(3.4)

Де Спі - виробнича собівартість одиниці виробу і-го виду, грн.

Тподг — час, необхідний на підготування і відвантаження продукції.

Sпр = (2 998 492,908+1 994 297,084+149 927,899)/365=17 678,679

Fгп = 17 678,679*4=70 714,717 грн Потреба в коштах для фінансування дебіторської заборгованості визначається за формулою 3.25.

(3.5)

де Sповн — повна собівартість реалізованої продукції з відстрочкою сплати, грн.

Sповн=?Qi*Cповні, (3.6)

Де Сповн і - повна собівартість одиниці виробу і-го виду, грн.

То — тривалість відстрочки платежу.

Sповн = 1 532 924,294+2 094 011,938+3 148 417,554=6 775 353,786 грн

Fдз = 6 775 353,786/365*3 = 55 687,839 грн

3.3 Обґрунтування системи організації заробітної плати і матеріального стимулювання. Розрахунок фонду заробітної плати У практиці існує дві форми оплати праці: відрядна та погодинна. Перша заснована на визначенні відрядних розцінок з урахуванням розряду роботи, що виконується та тарифної ставки. Відрядна заробітна плата робітників заснована на оплаті праці в прямій залежності від її результатів, що виражаються у виробленій продукції або у виконаних операціях.

При погодинній формі оплати праці заробітна плата залежить від розряду робітника та кількості відпрацьованих годин. Застосування погодинної оплати праці може стимулювати високоефективну працю тільки при наявності нормованих завдань, тобто вона виплачується за умови виконання встановленого обсягу робіт чи при випуску певної кількості продукції високої якості.

Звичайно чисто відрядна чи чисто погодинна форма оплати праці не застосовується, у курсовій роботі методі оплати праці засновані на обох системах, при цьому використовуються різні системи преміювання. Показниками преміювання, як правило на практиці, є досягнення чи перевищення денної норми виробітки, обслуговування, сумісництво різних видів діяльності, рівень кваліфікації, а також умови праці.

Розраховуємо заробітну плату для всіх категорій працюючих.

Розрахунок фонду основної заробітної плати основних робітників наведений у таблицях 3.8 та 3.9.

Розрахунок відрядної розцінки здійснюється за формулою:

Рс = t * Чс (3.7)

Де t — трудомісткість виробу, н-г;

Чс — годинна тарифна ставка, грн/г.

Таблиця 3.8 — Розрахунок фонду основної зарплати основних робітників

Таблиця 3.9 — Розрахунок фонду основної зарплати допоміжних робітників

Після визначення фонду основної зарплати розраховуємо доплати до годинного, денного і річного фондів. Результати наведені у таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 — Розрахунок фонду зарплати робітників

Розраховуючи доплати за роботу в нічний час, спираємося на статтю 54 КЗоТа, у якій нічним вважається час із 10 годин вечора до 6 годин ранку. Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час. Доплати за роботу в нічний час визначаємо за формулою 3.8.

(3.8)

де ФОЗП — фонд основної зарплати, грн;

Ксм — коефіцієнт змінності, Ксм = 2;

Тсм — тривалість зміни, Тсм = 8ч;

Тнв — тривалість роботи в нічний час у плині доби, г.

%Днв — відсоток доплат за роботу в нічні години, %.

грн Доплати незвільненим бригадирам за керівництво бригадою розраховуються, виходячи з кількості людей в бригаді. Для цього необхідно робітників кожної професії розділити на бригади.

Загальна кількість робітників складає 395, приймемо кількість бригад рівну 27. Чисельність робітників у бригади обчислюємо з тим розрахунком, щоб у всіх бригадах була потрібна кількість фахівців. Таким чином у кожній бригаді у середньому працює 3 токарі, 3 фрезерувальника, 2 шліфувальника, 2 зубофрезерувальника, 1 наладчик, 1 електрик, 2 мастильника та 2 ремонтних слюсаря.

Доплати бригадирам визначаємо за формулою 3.9.

(3.9)

Де Чобщ — чисельність робітників (основних і допоміжних);

Чб — чисельність бригадирів;

%Дб — процент доплат бригадирам, %.

У бригаді більш, ніж 10 чоловік, тому доплата встановлюється в розмірі 15%.

грн Пільговою вважається 1 година для підлітків. Вона оплачується в розмірі тарифної ставки погодинника 1-го розряду (0,5 грн/г). Доплати підліткам за пільгові години визначаємо за формулою 3.10.

(3.10)

де Кп — кількість підлітків (дорівнює номеру варіанту, Кп=2);

Дф — фактична кількість днів роботи підприємства;

Чсп — годинна тарифна ставка погодинника першого розряду, грн/г, Чсп=0,5 грн/г.

Дп = 2 * 217 * 0,5 = 217 грн Оплата відпусток розраховується за формулою 3.11.

(3.11)

Де ФДЗП — фонд денної зарплати, грн.

До — тривалість відпустки робітників, дні. До = 24.

грн Розрахунок середньої зарплати здійснюється по формулам:

(3.12)

(3.13)

(3.14)

де Чобщ — чисельність робітників (основних і допоміжних);

Fеф — ефективний фонд часу роботи 1-го робітника, г;

ФЧЗП, ФДЗП, ФГЗП — фонд годинної, денної і річної зарплати відповідно, грн.

грн

грн

грн За даними таблиці 3.11 визначаємо відсоток додаткової зарплати до основної (%ДЗП) за формулою 3.15.

(3.15)

де ГФЗП — річний фонд зарплати, грн.

ФОЗП — фонд основної зарплати, грн.

%

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців визначаємо на основі штатного розкладу, посадових окладів і персональних надвишок за формою таблиці 3.12.

Таблиця 3.12 — Розрахунок фонду заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців.

3.4 Склад кошторису витрат на зміст та експлуатацію устаткування, кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

Кошторис витрат на утримання і експлуатацію устаткування складається по статтях витрат, наведених у таблиці 3.13, кошторис загальновиробничих витрат — по статтях витрат, поданих у таблиці 3.14, загальногосподарських витрат — по статтях витрат, поданих у таблиці 3.15.

Основна і додаткова зарплата робітників із відрахуваннями визначається за формулою 3.16.

ЗПО = ЗПосн*(1+%ДЗП)*(1+%О) (3.16)

де ЗПО — сума основної і додаткової зарплати і відрахувань, грн;

ЗПосн — основна зарплата, грн;

%ДПЗ — відсоток додаткової зарплати, за формулою 3.15, %;

%О — відсоток відрахувань із зарплати, %;(%О=38,74).

ЗПОнал = 47 190,07(1+0,567)(1+0,3874)= 102 593,85

ЗПОел = 33 529,79(1+0,567)(1+0,3874)= 72 895,63

ЗПОмаст = 48 868,38(1+0,567)(1+0,3874)= 106 242,58

ЗПОрем = 48 868,38 (1+0,567)(1+0,3874)= 106 242,58

ЗПОкер.цех.= (5250+12 960)(1+0,567)(1+0,3874)= 39 589,56

ЗПОкер = (376 110-(5250+12 960))(1+0,567)(1+0,3874)= 778 094,57

Таблиця 3.13 — Кошторис витрат на утримання й експлуатацію устаткування.

Таблиця 3.14 — Кошторис загальновиробничих витрат

Таблиця 3.15 — Кошторис загальногосподарських витрат

3.5 Розподіл непрямих витрат Для того, щоб скласти калькуляцію собівартості, необхідно розподілити непрямі витрати між виробами. До непрямих відносяться витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загально виробничі і загальногосподарські витрати.

Розрахунок розміру витрат на утримання й експлуатацію устаткування, що включається в собівартість одиниці продукції (виробу), здійснюється таким чином:

1) Необхідно згрупувати устаткування з урахуванням його технологічного призначення і розміру витрат на утримання й експлуатацію за годину роботи. Устаткування розділяється на 4 групи: токарська, фрезерна, шліфувальна і зубофрезерна.

2) Визначається нормативний розмір витрат за годину на утримання й експлуатацію одиниці устаткування для кожної групи. Нормативний розмір витрат складається із суми амортизаційних відрахувань, витрат енергії і витрат на ремонт, у розрахунку на одну годину роботи.

Розмір амортизаційних відрахувань, що приходяться на одну годину роботи, визначається за формулою 3.17.

(3.17)

де Цоб — вартість одиниці устаткування, грн.

На — норма амортизації 3 групи устаткування, %.

Fоб — фонд часу роботи устаткування, г.

Кз — коефіцієнт завантаження.

Витрати енергії визначаються за формулою 3.8

Е = М * Це * Кс, (3.18)

де М — установлена потужність устаткування, кВт;

Це — вартість одного кВт/г (Це = 0,2436 грн);

Кс — коефіцієнт попиту, під яким розуміють відношення максимальної потужності, споживаної устаткуванням, до встановленої потужності. Кс = 0,8.

Е^ток = 10,5*0,2436*0,8=2,046

Е^фрез = 12*0,2436*0,8=2,339

Е^шлиф = 9*0,2436*0,8=1,754

Е^зубофр = 13,5*0,2436*0,8=2,631

Витрати на ремонт визначаємо за формулою 3.19.

(3.19)

де Крс — коефіцієнт ремонтної складності;

Зрс — середній розмір витрат на одиницю ремонтної складності, Зрс = 1000 грн.

Fоб — фонд часу роботи устаткування, г.

Кз — коефіцієнт завантаження.

3)Визначаємо коефіцієнти приведення витрат на експлуатацію відповідної групи устаткування. Коефіцієнт приведення для j-ї групи устаткування (Кnpj), визначаємо за формулою 3.20.

(3.20)

де Зj — нормативний розмір витрат на годину роботи устаткування j-ї групи;

Зм — максимальний нормативний розмір витрат на годину роботи одиниці устаткування.

З^ток = 0,659+2,046+11,15=13,869

З^фрез = 0,799+2,339+6,94=10,077

З^шлиф = 0,528+1,754+8,25=10,532

З^зубофр = 0,457+2,631+13,67=16,703

4)За допомогою отриманих коефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на 1 виріб (tnp).

(3.21)

де tnp_i — загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування, необхідних для виробництва і-го виду виробів;

t_ij — трудомісткість опрацювання продукції на j-й групі устаткування і-го виробу.

tпр₁ = 0,63*0,83+0,94*0,603+0,47*0,631+0,334*1=1,717

tпр₂ = 0,78*0,83+0,85*0,603+0,31*0,631+0,48*1=1,836

tпр₃ = 0,62*0,83+0,62*0,6039+0,48*0,631+0,54*1=1,723

5)Визначається планова собівартість одної приведеної машино-години.

(3.22)

де Рсео — сума витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

Qi — обсяг виробництва і-го виду виробів, шт.

6) Визначається розмір витрат на утримання й експлуатацію устаткування, що включається в собівартість відповідних виробів за формулою 3.23

Рсэо_і = S*tnp_i, (3.23)

Рсэо₁ = 2,220*1,717=3,811

Рсэо₂ = 2,220*1,836=4,076

Рсэо₃ = 2,220*1,732=3,845

Загально виробничі і загальногосподарські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі основної зарплати основних робітників і витрат на утримання устаткування.

(3.24)

(3.25)

де Ропі, Рохі - загально виробничі і загальногосподарські витрати, що включаються в собівартість одиниці продукції і-го виду;

Роп, Рох — загальна сума загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

3.6 Складання калькуляції собівартості продукції і кошторису витрат на виробництво Складаємо калькуляції одиниці виробу і всього обсягу виробництва.

Розрахуємо норми витрат електроенергії на технологічні цілі на основі потужності устаткування за формулою 3.20

(3.26)

Де Нэі - норма витрати електроенергії для виробництва одиниці виробу і-го виду, кВт;

Мj — потужність устаткування на j-й операції, кВт/ч;

t_ij — трудомісткість обробки виробу і-го виду на j-й операції, н-ч.

Кс — коефіцієнт попиту, Кс = 0,8.

Нє1 = (10,5*0,63+12*0,94+9*0,47+13,5*0,334)*0,8=21,264 кВт/ч Нє2 = (10,5*0,78+12*0,85+9*0,31+13,5*0,48)*0,8=22,128 кВт/ч Нє3 = (10,5*0,62+12*0,62+9*0,48+13,5*0,54)*0,8=20,448 кВт/ч Позавиробничі витрати вважаємо рівними 5% від виробничої собівартості.

Таблиця 3.16 — Калькуляція собівартості 1-го виробу.

Таблиця 3.17 — Калькуляція собівартості 2-го виробу.

Таблиця 3.18 — Калькуляція собівартості 3-го виробу.

Кошторис витрат на виробництво складається по економічним елементам і за статтями калькуляції. Він включає усі витрати, що знадобляться для випуску заданої кількості виробів.

Таблиця 3.19 — Кошторис витрат на виробництво

4. Визначення основних техніко-економічних показників роботи і висновки по ефективності роботи підприємства

Для розрахунків приймаємо виручку від реалізації рівною добутку повної собівартості та коефіцієнту 1.2.

Виручка від реалізації = 6 775 353,786*1,2=8 130 424,543грн.

Постійними вважаються витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські і позавиробничі витрати, інші статті калькуляції вважаємо перемінними.

4.1 Визначення беззбиткового обсягу виробництва і запасу тривкості

Беззбитковий обсяг виробництва визначається за формулою :

(4.1)

де С — сума постійних витрат, грн (С = 2 090 573,079грн) Кпокр — коефіцієнт покриття

(4.2)

де В — виручка від реалізації, грн Пер — загальні перемінні витрати, грн (Пер = 4 684 780,707грн) грн Запас тривкості визначаємо за формулою 4.3:

(4.3)

4.2 Визначення суми прибутку Таблиця 4. 1 — Звіт про фінансові результати

4.3 Визначення основних техніко-економічних показників

· Виробнича діяльність Таблиця 4.2 — Виробничі результати

Таблиця 4.3 — Ефективність виробничої діяльності

Таблиця 4.4 — Показники, що характеризують організаційно-технічний рівень

· Комерційна діяльність Таблиця 4.5 — Результати комерційної діяльності

Таблиця 4.6 — Ефективність комерційної діяльності

Таблиця 4.7 — Ефективність використання фондів обігу

· Виробничо-комерційна діяльність Таблиця 4.8 — Ефективність виробничо-комерційної діяльності

· Інвестиційна діяльність Таблиця 4.9 — Показники, що характеризують інвестиційну діяльність

Висновки

В ході курсової роботи були розраховані основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства, порівнявши отримані результати з результатами, отриманими підприємством-конкурентом, робимо наступні висновки:

1. Виробнича діяльність Товарної продукції реалізовано на суму 8 130 424,543 грн, що більше ніж у конкурента на 40,18%, при цьому собівартість продукції склала 6 775 353,786 грн, що на 37,431% більше ніж у конкурента. Тобто результат виробничої діяльності перевищує показники конкуренти здебільшого із-за більшого обсягу виробництва, тому підприємству потрібно вжити заходи по зменшенню собівартості продукції.

Ефективність виробничої діяльності складає 0,83, що менше ніж у конкурента на 1,96%

Після розрахунку показників, що характеризують організаційно-технічний рівень маємо наступні результати:

Фондовіддача на підприємстві майже дорівнює аналогічному показнику у конкурента і складає 2,97 грн. товарної продукції на 1 грн. вартості основних фондів.

Фондоємкість більш, ніж у конкурента, лише на 2% і складає 0,337 грн. вартості основних фондів у 1 грн. вартості товарної продукції.

Фондоозброєність майже у 13 разів перевищує аналогічний показник у конкурента, тобто на 1 робітника приходиться 6894,67 грн. вартості основних виробничих фондів.

Коефіцієнт оборотності оборотних фондів на 11,28% вищий, ніж у конкурента, що зумовлює зниження тривалості обороту оборотних фондів на 9,89%; тривалість обороту виробничих запасів вища на 9,3%.

Продуктивність праці складає 20 583 грн, що перевищує показник конкурента на 2,9%, при цьому витрати на оплату праці у вартості товарної продукції складають 26%, відсотків, що перевищує конкурента на 54,1%.

Таким чином, виробничу діяльність можна характеризувати, як успішну, але потрібно зменшити собівартість продукції, щоб підтримувати позицію на ринку в майбутньому.

2. Комерційна діяльність Виручка від реалізації є більшою, ніж у конкурента, тому відповідно більшим є і прибуток — він складає 13 550 707,57 грн і перевищує прибуток конкурента на 33,51%, але рентабельність продажу, тобто відношення суми прибутку до суми виручки складає 16,7%, що менше показнику конкурента майже на 2%

Розглянемо ефективність використання фондів обігу:

Тривалість обороту фонду обігу складає 5,7, що на 62,169% менше, ніж у конкурента та позитивно характеризує діяльність підприємства; середній період інкасації дебіторської заборгованості менший на 64,286% і складає 2,5.

3. Виробничо-комерційна діяльність Показники виробничо-комерційної діяльності несуттєво відрізняються від показників конкурента, що свідчить про майже про рівні позиції на сучасний момент на ринку товарів.

4. Інвестиційна діяльність Термін окупності дорівнює 2 роки та 1 місяць.

Рентабельність інвестицій складає 44,1%.

В цілому показники характеризують діяльність підприємства як успішну та певною мірою конкурентоспроможну. Потрібно збільшити рентабельність продажів. Для цього існує 2 шляхи — збільшення ціни або зменшення собівартості продукції, що випускається. Другий варіант є кращим, бо збільшення ціни реалізації продукції може негативно вплинути на стан підприємства на ринку товарів у порівнянні з конкурентом.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Грузинов В. П. Экономика предприятия: Учебник для ВУЗов.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.-535с.

2. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник. — М.:ИНФРА-М, 1998.-336с.

3. Экономика предприятия. Учеб для ВУЗов / В. Я. Горфинкель та др. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-367с.

4. Экономика предприятия. Учеб. для ВУЗов/Под ред. проф.О. И. Волкова.-М.:ИНФРА-М, 1998.-416с.

5. Экономика предприятия: Учебник для вузов под ред. В. М. Семёнова СПб., 2005 г., Изд: Питер, 383 стр.

6. http://econpredpr.narod.ru/