Місце та значення фінансового обліку в управлінні діяльністю підприємства

Фінансовий облік — це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та фінансового стану відповідно до вимог законодавчих актів і страдартів бухгалтерського облыку.

В Україні ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх підприємств.

Призначенням фінансового обліку є відображення інформації про активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у фінансовій звітності. Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному капіталі та зобов’язаннях підприємства за минулий історичний період: місяць, квартал, рік.

Основною метою фінансового обліку є складання форм звітності, передбачених національними стандартами України для інформування про економічні показники й фінансові результати власних менеджерів і зовнішніх осіб, які зацікавлені у діяльності підприємства. Такі показники є обов’язковими для опублікування в пресі й не становлять комерційної таємниці.

Лише на основі даних фінансового обліку можна скласти баланс, який служить для аналізу структури активів, зобов’язань та власного капіталу, визначення наявності власних оборотних коштів (робочого капіталу), прибутковості, платоспроможності та інших показників.

Отже, фінансовий облік є важливою складовою загальної інформаційної системи підприємства, яка дає можливість визначати його фінансовий стан, позитивні чи негативні сторони діяльності в цілому.

Фінансовий облік розробляє методологію облікового процесу, визначає процедури обробки даних, починаючи від первинних документів і закінчуючи показниками фінансової звітності.

Фінансовий облік визнається державою у якості інформаційної системи для управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його зобов’язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форм господарювання. У міру розвитку суспільства та змін у соціальній, політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги, тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

Перехід України до ринкової економіки зумовив зміну системи обліку. Якщо протягом 1917;1991 рр. розвивалася єдина система бухгалтерського обліку, що обслуговувала єдиного власника — державу, то в умовах появи багатьох власників облік повинен адаптуватися до нових вимог. Так, конкуренція зумовлює поділ єдиної системи обліку на дві підсистеми:

• 1) фінансовий облік, який є відкритим для всіх зацікавлених його інформацією;
• 2) управлінський, який забезпечує конфіденційну інформацію про витрати, доходи і прибуток за окремими видами продукції.

Фінансовий облік є обов’язковим, регламентованим, а управлінський організовується в необхідному аспекті для задоволення інформаційних потріб менеджерів підприємства.

Методологічне регулювання бухгалтерським обліком в країні здійснюється Міністерством фінансів України., яке розробляє і затверджує план рахeyків і інші нормативні документи по організаціїї бухгалтерського обліку, які обов’язкові для всіх підприемств на територїї України.

При Міністерстві фінансів, як дорадчий орган діє методологічна рада з бухгалтерського обліку. Вона займається удосконаленням організованих форм і методів бухгалтерського обліку в Україні, розробкою рекомендацій методологічним забеспеченням, впровадженням сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації.

Міністерства і відомства, в сферу керування яких входить підприємства і організації загальнодержавної форми власності розробляють методичні рекомендації по обліку окремих видів майна і джерел його формування, дотримуючись єдиних методологічних принципів. До метдологічного забеспечення слід віднести Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення (стандарти) бух. обліку» і інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов’язань і господарських підприємств і організацій.

До інформаціцногого забезпеченя слід віднести існуючі видавництва; журнали, газети та інші періодичні видання, які займаються питаннями бухгалтерського обліку. Серед видавництв: Универсал-Бизнес («ГлавБух»); журнали «Дебет-Кредит», Бух. учёт и аудит", «Бухгалтер», «Всё о бухгалтерском учёте» та інші. Газета «Плюс Минус», «Галицькі контракти» та ін. До технічног забеспечення слід віднести суцільне впровадження компьютерів для обліку, а також використання комп`ютерних программ (1:С Бухгалтерія, Парус, Галактика, Бест та ін.).

Завданням фінансового обліку України є досягнення максимальної інформованості, для чого існують усі передумови: формування ринкового середовища, наявність наукового та кадрового потенціалу, порозуміння більшості науковців щодо поділу системи обліку на дні підсистеми, інтеграція в світове економічне співтовариство, функціонування економіки за законами капіталістичного ладу (від слова «капітал», а не в розумінні марксизму-ленінізму про суспільство, яке неминуче загине), усвідомлення необхідності інтернаціоналізації обліку. Проте трансформація суспільства здійснюється дуже повільно, що об’сктннно стримує економічні перетворення.

Проблема пошуку шляхів адаптації існуючої системи обліку України до міжнародної залишається актуальною й нині. Одним із таких шляхів є визначення меж фінансового обліку з метою відокремлення його від управлінського та окреслення тих проблем, які вимагають вирішення в найближчий час.

Визначення межі фінансового обліку має не лише теоретичне, а й практичне значення, зокрема для проектування облікових підсистем в умовах автоматизації, виділення основних об'єктів та розробки способів збору даних, удосконалення існуючого плану рахунків та ін.

Питання про межі має надзвичайно важливе значення для теорії бухгалтерського обліку, оскільки тісно переплітається з визначенням предмета. Зрозуміло, що чисто логічний аналіз предмета обліку не дає чіткої відповіді на поставлене питання про його зміст, тому цілком закономірно, що навколо нього ведуться дискусії починаючи з кінця 20-х років XX ст. і до наших днів. Якщо у 30-ті роки предметом обліку вважали процес розширеного відтворення, то у 50-ті - кругообіг господарських засобів, власність та її рух, витрати праці в процесі розширеного відтворення, господарські засоби та процеси, які здійснюються на підприємстві. В наступні роки у багатьох теоретичних дослідженнях питання визначення предмета уточнюється та поглиблюється.

Програма реформування бухгалтерського обліку в Україні передбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку і створення умов для еволюційного його розвитку без руйнування накопиченого досвіду його ведення в народному господарстві. У 2000 році сталися принципові зміни в організації і веденні бухгалтерського обліку в Україні, які випливають із вимог міжнародних стандартів.

Здійснено перехід підприємств і організацій на нову методологію бухгалтерського обліку господарських операцій, доходів, витрат і фінансових результатів та на нову систему бухгалтерського обліку. Цей перехід вимагає від бухгалтерських служб підприємств і організацій грунтовної самостійної професійної перепідготовки бухгалтерів та пристосування бухгалтерських регістрів до вимог нової системи бухгалтерського обліку.

Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій практиці регулюються національними положеннями (стандартами), які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Новий План рахунків разом з Інструкцією про його застосування встановлюють загальний концептуальний підхід до побудови системи бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пріоритетною є оцінка активів за їх історичною (фактичною) собівартістю, яка визначається на підставі витрат на їх виробництво або придбання.

Закон надає підприємствам право самостійно визначати облікову політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій (п. 5 ст. 8). Отже, держава встановила правила й процедури обробки економічної інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, новий План рахунків та Інструкція про його застосування спрямовані на організацію фінансового обліку та фінансової звітності.

Управлінський облік підприємства мають розробляти самостійно та застосовувати з врахуванням конкретних умов діяльності підприємства з метою одержання необхідної обліково-економічної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень. У новій системі бухгалтерського обліку доцільно застосовувати відпрацьовані способи обліку окремих господарських операцій, які виправдали себе в практиці бухгалтерської роботи, але не суперечать національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, або з внесенням до них відповідних змін.

При контируванні первинних бухгалтерських документів на здійснені господарські операції, тобто при записі на них кореспонденції рахунків (бухгалтерських проведень, контирувань), зазначається щонайменше код синтетичного рахунка. Якщо при контируванні документів необхідно та можливо визначити субрахунок, у контируванні зазначається тризначний код субрахунка.

Що стосується аналітичного обліку доходів, витрат та фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства тощо, то з метою спрощення записів в аналітичному обліку доцільно після коду синтетичного рахунка або субрахунка зазначати в контируванні на первинному документі через дефіс і порядковий номер аналітичного рахунка (статті), наприклад 701−1, 901−1, 791−2. У робочому плані рахунків, який застосовується на підприємстві залежно від специфіки його діяльності, субрахунки використовуються з урахуванням потреб управління, контролю, аналізу та звітності, а також можуть доповнюватися введенням нових субрахунків, але зі збереженням кодів субрахунків за Планом рахунків.