Розвиток системи вищої освіти
Що до влади 1979 р. консервативне уряд почав проводити тактику зближення двох секторів вищої освіти, вирівнювання правової основи діяльності всіх вищих навчальних закладів незалежно від їх статусу. Основні заходи цього періоду були направлені на заохочення діяльності вищих навчальних закладів щодо вдосконалення механізмів управління і фінансування з метою задоволення соціально-економічних потреб… Читати ще >
Розвиток системи вищої освіти (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Вища освіта у Великобританії представлена університетами та коледжами політехнічними. До 60-х рр. воно здійснювалося виключно в університетах. Але в 50−60-х рр. у Великобританії починають різко загострюватися протиріччя між можливостями системи освіти на всіх її рівнях і суспільних потреб соціально-економічного характеру. Реформи освіти у Великобританії почалися з вищої школи. На початку 60-х років в країні став відчуватися гострий дефіцит висококваліфікованих кадрів. 60-і роки знаменуються бурхливим зростанням університетської освіти. За цей період в країні було створено 23 університету або половина існуючих в даний час.
У 1964;1977 рр. був створений новий тип вищого навчального закладу для Великобританії - технологічний університет. Технологічними університетами стали 10 колишніх 'коледжів передової технології.
У 1969 р. був створений перший у світі університет дистантного навчання — Відкритий університет. За період 60−70-х років чисельність студентів університетів більш ніж подвоїлася (у 1970 р. в університетах Великобританії навчалося 259 тис. студентів), а загальна кількість університетів зросла до 45.
Паралельно розвитку університетської освіти відбувається становлення і розширення громадського сектору вищої освіти, професійно-орієнтованого і розрахованого на задоволення місцевих потреб. Його основу склали 30 політехнічних коледжів, створених в 1969;1970 рр. в результаті злиття ряду технічних, комерційних коледжів і коледжів мистецтв. Значення альтернативного сектору вищої освіти безперервно зростає.
Таким чином, у 60-ті - на початку 70-х років у Великобританії формується бінарна система вищої освіти, представлена, з одного боку, університетами, з іншого — політехнічними коледжами та іншими навчальними закладами громадського сектору вищої освіти.
Що до влади 1979 р. консервативне уряд почав проводити тактику зближення двох секторів вищої освіти, вирівнювання правової основи діяльності всіх вищих навчальних закладів незалежно від їх статусу. Основні заходи цього періоду були направлені на заохочення діяльності вищих навчальних закладів щодо вдосконалення механізмів управління і фінансування з метою задоволення соціально-економічних потреб країни.
Основним важелем впливу на систему вищої освіти стало фінансування. На початку 1980;х рр. уряд проводить ряд заходів щодо скорочення витрат на університетську освіту з метою більш раціонального їх використання. В основному розвиваються природничі й інженерно-технічні напрями підготовки, заохочується комерційна діяльність університетів, розширення їх контактів з промисловими та комерційними сферами. Автономія університетів різко обмежується, оскільки уряд вимагає звітності по видатковій частині бюджету, що було новим в університетському житті, а також вводить контроль за регулюванням чисельності та розподілом їх за напрямками підготовки студентів, формуванням змісту навчання, напрямів наукових досліджень. Здійснюється і прямий контроль за діяльністю університетів з боку Королівської інспекції. У першу чергу це відноситься до постановки педагогічної освіти в університетах.
Якщо для університетів основною проблемою стала професіоналізація освіти, то для політехнічних коледжів — посилення загальнонаукової і общепрофессіональной підготовки. Останні з самого початку мали міцні зв’язки з промисловими та комерційними підприємствами, фірмами. Однак вони значною мірою залежали від місцевих органів освіти як у фінансовому, адміністративному, так і навчальному відношенні. Тому основним завданням цих коледжів стало обмеження «дріб'язкової» опіки місцевої влади і перехід під юрисдикцію центральних органів освіти. У цьому відношенні мети університетів і політехнічних коледжів мали протилежний характер.
Також потрібно відзначити, що за структурою університети поділяються на колегіальні і унітарні. Найбільш яскравий приклад колегіальних університетів — Оксфордський і Кембріджський, до складу яких, відповідно, входять 39 і 29 коледжів. До складу унітарних університетів входять факультети та навчальні відділення.
Діяльність університетів регулюється їх королівськими хартіями чи статутами.
Формально університет очолює канцлер, який призначається королевою і що є, як правило, церемоніальною фігурою. Реально главою адміністрації університету є віце-канцлер або ректор. Керівні органи університетів — рада і сенат. Рада — вищий адміністративний орган, який формує викладацький і допоміжний склад, вирішує фінансові питання. Сенат — академічний орган. Головою ради і сенату є віце-канцлер, який вибирається. Склад органів управління також обирається. До органів управління останнім часом стали входити на паритетних засадах представники професорсько-викладацького складу, студентів і зовнішніх організацій, зацікавлених у підготовці фахівців.
Навчальний рік у ВНЗ Великої Британії починається в жовтні і ділиться, як правило, на триместри по 8−10 тижнів кожен. Тривалість літніх канікул чотири місяці - з 1 червня по 30 вересня. Система іспитів в університетах визначається хартіями, проте в більшості випадків проводиться два основних іспиту — в кінці 1-го і 3-го років навчання; за результатами іспитів зазвичай встановлюється вид і рівень присваиваемой ступеня. Випускникам вищих навчальних закладів присвоюються академічні ступеня; університетські та Ради з національним академічним кваліфікацій.
Реформа вищої освіти, що проводиться в даний час у Великобританії відповідно до Закону про подальше і вищу освіту, передбачає:
Створення єдиної структури фінансування університетів, політехнічних інститутів і коледжів системи вищої освіти;
Подальше вдосконалення якості підготовки фахівців і з цією метою організацію зовнішнього контролю за якістю підготовки за допомогою загальнонаціонального аудиторського органу, створеного вузами;
Встановлення більш тісних зв’язків вузів з промисловими підприємствами та комерційними структурами для подальшого економічного розвитку країни;
Розширення доступу до вищої освіти дорослого населення країни.
Таким чином, вдосконалення системи освіти Великої Британії в останні десятиліття є одним з помітних процесів суспільного і культурного життя країни, надійним інструментом вирішення соціально-економічних проблем держави.