Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Анотація. 
Роль аудіювання у формуванні комунікативної компетенції студентів немовних спеціальностей (на прикладі німецької мови)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняні та зарубіжні науковці-методисти І.Л. Бім, О.І. Вишневський, Н. Д. Гальскова, Н.І. Гез, А. А. Деркач, М.Я. Дем’яненко, Ю. О. Жлуктенко, Н.В. Єлухіна, К. А. Лазаренко, М. В. Ляховицький, Ф. М. Рабинович, Т. В. Рогова, Т. Е. Сахарова, Є.І. Пассов та інші розглядають аудіювання як компонент та метод навчання німецької мови. Однак багато практичних… Читати ще >

Анотація. Роль аудіювання у формуванні комунікативної компетенції студентів немовних спеціальностей (на прикладі німецької мови) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

РОЛЬ АУДІЮВАННЯ У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (НА ПРИКЛАДІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ) Котченко Т. Е., Київський національний університет культури і мистецтв.

У статті розглядаються особливості аудіювання як одного із видів мовленнєвої діяльності студентів. Проаналізовано вплив аудіювання на розвиток комунікативних навичок студентів які вивчають німецьку мову як другу іноземну мову. Аудіювання розглядається як дія, яка входить до складу комунікативної діяльності та використовується в усному спілкуванні, яке підпорядковане виробничим особистісним або суспільним потребам. Підкреслюється, що навички аудіювання формуються тільки в процесі сприйняття на слух. Наголошено, що основним засобом навчанню аудіюванню є аудіотекст.

Ключові слова: аудіювання, слухання, говоріння, вид мовленнєвої діяльності, слухомовленнєві феномени, письмові навички, усне спілкування.

Вступ

Постановка проблеми. Тема дослідження обумовлена важливістю аудіювання як одного із засобів навчання іноземної мови. Аудіювання — складний рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що реалізується як одночасне сприйняття та розуміння мови на слух. Окрім того, як самостійний вид діяльності, аудіювання передбачає наявність власних цілей та завдань. Це складне вміння, яке неможливо автоматизувати повністю, а лише частково — на рівні впізнавання фонем, слів й граматичних конструкцій. Протягом певного періоду часу в історії розвитку методики викладання аудіювання не розглядалося як самостійний вид мовленнєвої діяльності. На думку таких дослідників як Н.Д. Гальскової та Н.І. Гез, аудіювання постає як побічний продукт говоріння. Однак в подальшому вченими було доведено, що аудіювання є активним процесом, під час якого відбувається напружена робота всіх психічних і розумових процесів; звукова форма сприйнятої інформації оброблюється та звіряється з еталонами, що зберігаються в довготривалій пам’яті студентів [1, с. 19].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аудіювання має багато спільного із іншими видами мовленнєвої діяльності. Так, і аудіювання і читання націлені на сприйняття інформації та її смислову обробку. Аудіювання й говоріння — дві сторони одного процесу — усного мовлення. Проте, аудіювання — єдиний вид мовленнєвої діяльності, під час якої від слухача майже нічого не залежить, бо і мовна форма й зміст вже задані ззовні мовцем; сприйняття на слух не таке всеосяжне як зорове. Як наслідок — слухова пам’ять розвинена гірше, ніж зорова, при тривалому слуханні ми швидше втомлюємось, швидше забуваємо почуте [3, с. 32].

Необхідність навчання аудіюванню як окремого самостійного виду мовленнєвої діяльності обумовлюється наступними факторами:

  • 1. Сприйняття на слух забезпечує надходження до довготривалої пам’яті еталонних зразків іноземної мови.
  • 2. Слухомовленнєві та слухомоторні феномени реалізуються всіма видами мовленнєвої діяльності. Відповідно, не можна навчити іншим видам мовленнєвої діяльності, не розвиваючи слуховий аналізатор.
  • 3. У студента розвивається слуховий контроль, який характерний для всіх видів мовленнєвої діяльності, тобто, під час говоріння/читання відбувається самоконтроль.
  • 4. розвивається слухова пам’ять, без якої неможливе успішне оволодіння іноземною мовою. Отже, необхідність спеціального, цілеспрямованого навчання аудіюванню як самостійного виду мовленнєвої діяльності - очевидна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняні та зарубіжні науковці-методисти І.Л. Бім, О.І. Вишневський, Н. Д. Гальскова, Н.І. Гез, А. А. Деркач, М.Я. Дем’яненко, Ю. О. Жлуктенко, Н.В. Єлухіна, К. А. Лазаренко, М. В. Ляховицький, Ф. М. Рабинович, Т. В. Рогова, Т. Е. Сахарова, Є.І. Пассов та інші розглядають аудіювання як компонент та метод навчання німецької мови. Однак багато практичних та теоретичних проблем залишається ще не вирішеними: вивчення цього виду мовної діяльності в сучасній методиці недостатньо вивчено.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є прагнення проаналізувати практичні аспекти використання аудіювання як одного із найважливіших чинників розвитку комунікативних навичок студентів немовних спеціальностей.

Об'єктом дослідження у даній статті розглядається аудіювання як вид мовленнєвої діяльності, що входить до складу усної комунікації, використовується в будь-якому усному спілкуванні, підпорядкованому виробничим, суспільним чи особистим потребам.

Предметом даного дослідження є аудіювання як окремий вид вмотивованої комунікативної діяльності.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою