Алгоритм навчання учнів техніки читання на основі вербально-зображальної наочності

Етапи навчання техніки читання

Показником сформованості навичок техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів зі звуковими образами, що зберігаються у довготривалій пам’яті читача. Техніка читання потрібна для читання вголос і читання мовчки (зрілого читання), вона є першоосновою читання як виду мовленнєвої діяльності.

Для визначення послідовності навчання техніки читання слід враховувати труднощі, які можуть виникнути під час читання англійською мовою:

1. Труднощі, пов’язані з розбіжностями між звуковою і графемною системами мови (внутрішньомовна інтерференція). Це стосується впізнавання графічних знаків та їхнього озвучування (артикуляції).

Наприклад, в англійській мові 26 літер і 44 звуки, тобто одна літера може передавати залежно від її позиції в слові три і навіть чотири звуки: тор — note — born; plan — plane — arm. І навпаки, один і той самий звук можна передати на письмі різними буквами або буквосполученнями.

• 2. Труднощі, пов’язані з читанням уголос слів (наголос у різних типах слів): англ. re’cord (v.) — 'record (п.); 'concrete (бетон) — соп’crete (тверднути).
• 3. Труднощі, пов’язані із читанням речень (інтонація, членування на синтагми, логічний наголос).

Причина труднощів, пов’язаних із читанням уголос слів і читанням речень, полягає у невідповідності правил словесного наголосу і порядку слів у реченні між рідною та іноземною мовами (міжмовна інтерференція). На основі цих труднощів визначають такі етапи навчання техніки читання:

• 1) засвоєння конфігурації літер іншомовного алфавіту в рецептивному та продуктивному планах, тобто зорове сприймання і розпізнавання літери, написання літери в усіх варіантах (велика і мала; друкована і рукописна). Учні 2 класу засвоюють, як правило, літери алфавіту поступово, на одному уроці можна вводити 1−2 літери. Учні 5 класу, які вивчають другу іноземну мову, ознайомлюються одразу з усім алфавітом або 5−6 літерами на кожному уроці;
• 2) оволодіння звуко-буквеними і букво-звуковими відповідностями (зв'язками), оскільки знання тількиназви букви не допомагає під час читання. Послідовність уведення букв і буквосполучень визначає потреба фіксації на письмі і в читанні спочатку окремих односкладових слів, а потім — засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків;
• 3) читання вголос ізольованих слів із поступовим засвоєнням основних правил читання комбінацій голосних та приголосних букв. Саме на цьому етапі вчитель звертає увагу учнів на словесний наголос, навчає їх сприймати ціле слово швидко і читати (озвучувати) його правильно, чітко і голосно;
• 4) читання вголос засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків, спочатку найкоротших, потім розгорнутих;
• 5) читання вголос зв’язних коротких текстів. У початковій школі тексти для читання вголос містять лише відомий мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні.