Форми педагогічного контролю

Систему контролю утворюють іспити, заліки, усний опит (співбесіда), письмові контрольні, реферати, колоквіуми, семінари, курсові, лабораторні контрольні роботи, проектні роботи, щоденникові записи, журнали спостережень.

Кожна з форм має свої особливості.

Під час усного опиту контролюються не тільки знання, але тренується усна мова, розвивається педагогічне спілкування. Письмові роботи дозволяють документально встановити рівень знання матеріалу, але вимагають від викладача великих витрат часу. Іспити створюють додаткове навантаження на психіку студента. Курсові і дипломні роботи сприяють формуванню творчої особи майбутнього фахівця. Уміле поєднання різних видів контролю — показник рівня постановки учбового процесу у вузі і один з важливих показників педагогічної кваліфікації викладача.

За часом педагогічний контроль ділиться на поточний, тематичний, рубіж, підсумковий, завершальний.

Поточний контроль допомагає диференціювати студентів на успішних і неуспішних, мотивує навчання (опит, контрольні, завдання, перевірка даних самоконтролю).

Тематичний контроль — це оцінка результатів певної теми або розділу програми.

Контроль рубежу — перевірка учбових досягнень кожного студента перед тим, як викладач переходить до наступної частини учбового матеріалу, засвоєння якого неможливе без засвоєння попередньої частини.

Підсумковий контроль — екзамен з курсу. Це підсумок вивчення пройденої дисципліни, на якому виявляється здібність студента до подальшого навчання. Підсумковим контролем може бути і оцінка результатів науково-дослідної практики.

Завершальний контроль — госэкзамены, захист дипломної роботи або дипломного проекту, привласнення кваліфікації Державною екзаменаційною комісією.