Методична розробка виховної години «Любов, сім» я, моя родина і Україна – єдині!

Виховання орієнтовних цінностей у студентів на виховних годинах — це одна з найважливіших задач керівника групи. Допомогти студентам визначити що є першочерговим, а що другорядним, визначити задачі максимум і мінімум, визначити перевагу духовних якостей над матеріальними.

Сім'я є однією з основних умов щастя людини, яке характеризується станом повноцінного фізичного, духовного, сексуального та соціального благополуччя. Щаслива сім'я дає можливість пристосовуватися до мінливих умов навколишнього середовища, пережити проблеми й різноманітні труднощі, мати захищеність і позитивний склад розуму.

Метою створення методичної розробки виховної години є виховання у студентів любові до Батьківщини, своїх Батьків, своєї родини, один до одного, до себе; розуміння ролі сім'ї в суспільстві, особистому житті: прагнення, у майбутньому, створити власну щасливу сім'ю; розуміння того, що немає більшого щастя, як робити інших людей щасливими, творити добро, дарувати людям радість, щастя, які необхідні їм для майбутнього щасливого життя та процвітання Української держави.

Л.О. Цибульник любов батькивщина студент виховання.

«Любов, сім'я, моя родина і Україна — єдині!»

Оформлення кабінету (зали): виставка родоводів студентів, які оформлені фотографіями своєї родини, сім'ї, квіти. Студенти сидять за столами (партами) групами по 4−5. Столи стоять півколом, вбрані святково, хлопці та дівчата в українських костюмах, (Звучить пісня «Україна — це ми!»).

• 1 В. Добрий день, шановні викладачі, студенті, гості! Запрошуємо вас на відкриту виховну годину «Любов, сім'я, моя родина і Україна — єдині!»
• 2 В. Вступне слово надається керівнику групи Ф-10 Цибульник Л.О.

Цибульник Л.О. — Добрий день, шановні друзі! Сьогодні ми зібралися, щоб з’ясувати, що таке щастя, родина, сім'я, єдність, любов. Чи може все це існувати само пособі? Що нас єднає? В чому сила і краса людського роду? Давайте з’ясуємо!

• 1 В. Щасливі ми, що народились і живемо на чудовій, зеленій, багатій і славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут корінь роду українського.
• 2 В. Рід — це низка поколінь, які походять від одного предка.
• 1 В. Родовід — це історія поколінь певного роду, перелік, запис, що виявляють й ілюструють походження, послідовність поколінь.
• 2 В. Родина — це середовище життя і розвитку дитини, у якому закладаються основи особистості.
• 1 В. -Сім'я є однією з основних умов щастя людини, яке характеризується станом повноцінного фізичного, духовного, сексуального та соціального благополуччя. Щаслива сім'я дає можливість пристосовуватися до мінливих умов навколишнього середовища, пережити проблеми й різноманітні труднощі, мати захищеність і позитивний склад розуму.
• 2 В. Девізом нашого заходу будуть ці слова:

Ми засіваємо життєве поле.

І не на день минулий — на віки.

Бо наша кров пульсує в їхній долі,.

Батьки і діти, діти і батьки.

1 В.Метою виховної години є:

виховання любові до всього, що оточує людину, плекання грамотної, культурної, народно зорієнтованої та духовно розвиненої особистості;

2 В.виховання любові до родини, сім'ї, рідної Землі, неньки — України;

виховання любові та поваги до старшого покоління;

виховання орієнтовних цінностей у студентів;

1 В.розуміння ролі сім'ї в суспільстві, особистому житті;

виховання прагнення, у майбутньому, створити власну щасливу сім'ю;

• 2 В.виховання розуміння того, що немає більшого щастя, як робити інших людей щасливими, творити добро, дарувати людям радість, щастя, які необхідні їм для майбутнього щасливого життя та процвітання Української держави.
• 1 В. Закликаю вас, люди, любити

І ще раз любити, любити Землю, країну, людей і наших дітей!

Наше з вами майбутнє,.

Наші цілі і наші мрії.

І берегти наші сім'ї, родини Від байдужості і нелюбові.

2 В. Від зайнятості і нехватки часу Бути багатими завжди На ніжність, ласку, турботу.

І на люблячу доброту!

Закликаю вас люди Любити!

І ще раз любити, любити, любити!

Землю, країну, людей і наших дітей!

• 1 Учасник: «О Если я говорю на языках людей и ангелов, а любви не имею, то я стал звенящей медью или бряцающим кимвалом.
• 2 Учасник: И если я имею дар пророчествовать, владею всеми священными тайнами и всем знанием, если имею всю веру, чтобы переставлять горы, но не имею любви, то я — ничто.
• 3 Учасник: И если я раздам всё своё имущество, чтобы накормить других», и отдам своё тело, чтобы похвалиться, а любви не имею, то нет мне никакой пользы.
• 4 Учасник: Но что же такое любов?
• — Любовь долготерпелива и добра.

Любовь не ревнива, не хвастлива, она не превозносится,.

• 5 Учасник:
  • — не ведёт себя неприлично, не ищет своего, не раздражается,

не ведёт счёт обидам, не радуется неправедности, а радуется истине, всё переносит, всему верит, на всё надеется, всё стойко претерпевает.

• 1 Учасник: Любовь никогда не проходит. А если есть дар пророчествовать — он упразднится, если есть языки — они прекратятся, если есть знание — оно упразднится"… Теперь же пребывают вера, надежда, любовь — эти три, но наибольшая из них — любовь. (Біблія.1 коринф.13гл.)
• 2 Учасник: Ліна Костенко

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,.

і не приспи, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,.

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою.

і дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

3 Учасник:

Тогда человек сказал: «Вот наконец кость от моих костей и плоть от моей плоти. Она будет называться Женщиной, так как взята от мужчины».

Поэтому мужчина оставит отца и мать и прилепится к своей жене, и они станут одной плотью". — І так зародилася перша сім'я!

• 4 Учасник: Що собою являє сім'я сьогодні? Основою соціального здоров’я суспільства є сім'я! Здорова родина, створена чоловіком і жінкою, об'єднаними глибоким інтимним почуттям — коханням. Це почуття зближує молоду пару духовно і фізично, об'єднує в шлюбі та вихованні дітей, надаючи подружжю відчуття комфорту і щастя в родинному житті, і таким чином допомагає формуванню повноцінної особистості, а також її самоствердженню не тільки в сім'ї, але й у суспільстві. Проте часто через необізнаність у сфері родинно-шлюбних взаємин у молодих людей ще до прийняття шлюбу та в процесі подружнього життя виникає чимало неприємностей, які призводять до небажаних наслідків.
• 5 Учасник: Мета нашого суспільства — щастя людини, й однією з важливих його складових є здорова, міцна сім'я. Саме вона вирощує та виховує повноцінне майбутнє покоління. Така сім'я не формується сама собою, вона створюється зусиллями обох членів подружжя, об'єднаних спільним почуттям і прагненням. Для щасливого родинного життя кожний із подружжя має бути носієм певних духовних цінностей — кохання, вірності, відповідальності, почуття власної повноцінності, терпимості, з повагою ставитися до членів своєї сім'ї, бути завжди готовим допомогти у складній життєвій ситуації.
• 1 студент

Сім'я — це дерево родинне, З широким листям на гілках, Це роздоріжжя, де з дитинства, Життєвий починаєм шлях.

Сім'я — це те гніздо, з якого, Всі пташенята у політ летять, Але до гілля того, Вертаються, крізь далеч літ.

Щоб знову, у гніздечку тому, Ще побувати, хоч на мить.

Бо що ще є рідніше дому?

То ж сім'ї ваші бережіть.

2 студент Не обминайте добрим словом, Увагою не обходіть, Зігрійте ласкою й любов’ю, Або й сльозами окропіть.

Так дерево сильнішим стане,.

І буйним цвітом зацвіте Огорне ніжно вас гілками, Й корінням глибше проросте.

• (Звучить пісня Станіслав Городинський — Сім'я і родина)
• 1Учасник: «Без сім'ї немає щастя на землі», — твердить народне українське прислів'я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити.

Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього?

2 Учасник: Яких би життєвих перипетій не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала — завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім'ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім'я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.

3 студент Семья — это счастье, любовь и удача, Семья — это летом поездки на дачу.

Семья — это праздник, семейные даты, Подарки, покупки, приятные траты.

Рождение детей, первый шаг, первый лепет, Мечты о хорошем, волнение и трепет.

4 студент Семья — это труд, друг о друге забота, Семья — это много домашней работы.

Семья — это важно!

Семья — это сложно!

Но счастливо жить одному невозможно!

Всегда будьте вместе, любовь берегите, Обиды и ссоры подальше гоните, Хочу, чтоб про нас говорили друзья:

Какая хорошая Ваша семья!

• 3 — Учасник: Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.
• 1 Студент

Родина — це таке маленьке слово, А скільки ж в нумо сенсу, доброти.

Це — мами перша колискова, Це — батьків прояв теплоти.

Це все. Що може бути краще За рідних й дорогих людей?

Не покидай ти їх нізащо, Бо це все рідне, це твоє.

Родина — це не просто термін, Який у словнику знайдеш.

Родина — тихий серця шепіт, З яким ти по життю ідеш.

Нехай усе біжить, минає,.

Та ти не будеш в самоті.

Родина — щось насправді справжнє.

З того, що маєш у житті.

Звучить пісня Віолетта Тимофієва ''Батькам''.

1 Ведучий:

Жінка — мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім'ї. Мама, матуся, ненька — скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 — завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

2 Студент Мамо моя рідна і єдина, Ластівко добра і теплоти, Я для тебе був і є дитина,.

І для мене найдорожча ти.

Доки в грудях буде серце битись, Втратити тебе я так боюсь.

Я на тебе хочу надивитись, За здоров’я Богу помолюсь.

Скільки ти зазнала горя й муки У своєму нелегкім житті!

Я цілую ці дбайливі руки, Мозолисті, вмілі, золоті.

Хай поля-лани зерняться житом.

І вруняться колосом без меж, Скільки я на світі буду жити, Ти в моєму серці не помреш!

Доки в грудях буде серце битись, Втратити тебе я так боюсь.

Я на тебе хочу надивитись,.

І чомусь ніяк не надивлюсь.

3 Студент У черешневий цвіт тебе вдягли роки, Моя матусенько, моя голубко сива,.

І на чолі поорані стежки, Й на личку доля слід свій залишила.

В очах твоїх небесна голубінь.

І доброти у них безмежне море, Хоч дарувала доленька тобі.

Струмочок радості і ріки горя.

В своєму серці не тримаєш зла, Воно любов’ю, радістю рясніє,.

Не раз ти скривджена в житті була, Та кривду нам завжди прощати вмієш.

• 2 Ведучий — Студентка гр. Ф-10 Коваленко Валерія заспіває пісню «Два кольори»
• 1 Ведучий: Студентка гр. Ф-13 Антоненко Дар’я прочитає вірш «Я хочу дякую сказати»

Я хочу дякую сказати, за те що є у мене ти.

Бо найсвятіше слово Мати і хай буде так завжди.

Я хочу руки цілувати, що пахнуть хлібом і теплом, Я хочу дякую сказати за все те зроблене добром.

І хочу в Бога попросити, щоб довго-довго ти жила,.

І щоб мої ще діти отримали твого тепла.

Я хочу дякую сказати, за те що поруч ти завжди, Мамо я все зумію подолати, лише б зі мною була ти!

2Ведучий: Грає на скрипці студенка гр. ф-10 Соляник Кристина Рідна мати моя, ти ночей недоспала,.

І водила мене у поля край села,.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,.

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,.

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,.

І зелені луги, й солов'їні гаї,.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,.

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,.

І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, Постелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

1 Ведучий:

З образом матері пов’язаний образ рідної неньки — України, мальовничої і прекрасної, страдницької, але невмирущої, оспіваної тисячами жіночих материнських сердець.

4 Студент Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, Оці степи, це небо, ці ліси, Усе так гарно, чисто, незрадливо, Усе як є - дорога, явори, Усе моє, все зветься Україна.

• 2 Ведучий: Студентка гр. Ф-13 Дев’ятко Катерина прочитає вірш «Чудовий світ»
• 1 Студент

Україно, рідно моя, мила, Хто тебе так лагідно назвав?

Хто, зібравши серця свого сили, Душу ніжну в назву твою вклав?

Може, сонні трави нашептали Предковічне лагідне ім'я?

Може, в тебе зорі закохались У колисці вічного буття?

2 Студент Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,.

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях.

І жити, і вмерти з тобою,.

І прапори рідні в кривавих боях.

Ніколи не вкрити ганьбою!

• 1 Ведучий: — Студентка гр Ф-13 Ачкасова Марина прочитає вірш «Кохали, вірили, чекали»
• 3 Студент

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,.

Той долі не знайде в житті!

5 Учасник Литвиненко До тебе, Господи, взиваю.

І сподівання щирі маю ;

Що Україна вільна буде Від лицемірства і облуди, Від бездуховності й зневіри Людців, душею зачерствілих, Від злої долі та безправ’я,.

І тих, які завжди лукавлять, Від нетерпимості і зради, Ярма грошей, полону влади, Від фарисейства лже-героїв.

І збайдужілості людської,.

Від тих, хто дух вкраїнський нищить, Забувши все святе та вище,.

І наче круків хижа зграя Вкраїну навпіл розривають,.

Розбрату сіючи в нас зерна…

Від всього зла, всієї скверни Зціли, Всевишній нас Владико, Щоб вільним став народ великий!

• 2 Ведучий: — Студентка гр. Ф-10 Коваленко Валерія прочитає свій власний вірш …
• 4 Студент

Зацвітає калина, Зеленіє ліщина.

Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна, Це моя Батьківщина, Що, як тато і мама, одна!

1 Ведучий:

Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.

2 Ведучий:

Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять — це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу!

1 Ведучий: А тепер переходимо до презентації сучасної української сім'ї, яку представлять:

Коваленко Валерія, Монастирна Інна.

(Звучить пісня «Це моя Україна»).

Студент 1.

Вклоняємось всім вам доземно, Як батьківській хаті з далеких доріг, Як хлібу, що матінка чемно Кладе на вкраїнський рушник!

Студент 2.

Бо ж нашому роду — нема переводу!

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду На довгії роки, на вічні віки!

Керівник групи:

Лунає пісня ;