Розділ 1. Аналіз літератури з проблеми важких підлітків

Особливості підліткового віку

Психологічна характеристика підлітків.

Підлітковий період — один з тих, що приносить найбільше проблем і турбот батькам дитини. А також педагогам, обивателям і іноді правоохоронним органам. Підлітковий вік — важкий період статевого дозрівання і психологічного дорослішання дитини. Це той самий період, що породив поняття «проблема батьків і дітей» і «конфлікт поколінь». Можливо, він і не є настільки складним, наскільки його представляють, перебільшуючи зміни, що відбуваються в «маленькому дорослому» людині. Часто в уявленнях батьків та інших дорослих, які оточують підлітка, виникає те, що в психології прийнято називати міфами. Ось деякі сучасні психологічні міфи про отроцтві, сформульовані американськими авторами (К. Флейк-Хобсон та ін):

• 1. Підлітковий вік — час прояву всіляких патологій, «період бурі й натиску» .
• 2. Всі підлітки схожі один на одного, вони нічим не відрізняються.
• 3. Підлітки — це діти.
• 4. Розвиток у всіх підлітком безперервно, універсально і синхронно.
• 5. Проблеми, з якими стикаються підлітки, стосуються тільки їх і більше нікого. Вони самі повинні справлятися зі своїми труднощами.

Сам по собі підлітковий період досить неоднозначний за своїм психологічним змістом та значенням для підлітка. Ніхто не погодиться з тезою, що учні 6 і 8 класів дуже схожі один на одного, хоча обидва вони — підлітки. Усередині підліткового віку прийнято виділяти молодший підлітковий (10−13 років), або 5−6 класи, і старший підлітковий (13−15 років), або 7−8 класи. [1].

важкий підліток психологічний консультаційний Центральну роль у становленні особистості підлітка відіграють відбуваються в ньому фізіологічні зміни. Швидкість, з якою відбуваються соматичні зміни, ламає той константний образ тіла, який сформувався в дитинстві, і вимагає побудови нового тілесного «Я». Ці зміни прискорюють зміну психологічних позицій, яку повинен здійснити підліток: наступ фізичної зрілості, очевидне і для самого підлітка, і для його оточення, робить неможливим збереження дитячого статусу.

Опитування, проведені на дітях передпідліткового віку, виявили високий рівень тривожності, заклопотаності і незадоволеності, пов’язаний зі своєю зовнішністю. Це занепокоєння продовжує зростати в пубертаті, приймаючи все більш критичний і негативний відтінок.

Досягнення пубертату знаменує вступ в отроцтво, універсальна точка відліку якого визначається біологічним дозріванням: протягом відносно короткого періоду, в середньому 4 років, в організмі відбудуться глибокі зміни — і тіло придбає свої остаточні статеві особливості. [6].

У підлітковому віці можуть вперше виникати або помітно загострюватися різного роду патологічні реакції, пов’язані з розвитком психічних (а іноді і соматичних) захворювань або значними труднощами процесу формування особистості. Підрахунки фахівців говорять, наприклад, про те, що ризик початку шизофренії в підлітковому віці в 3−4 рази вище, ніж на протязі всієї решти життя.

У зв’язку з швидким розвитком виникають труднощі у функціонуванні серця, легенів, кровопостачанні головного мозку. Стрімко доросліша дитина може годинами ганяти м’яч або танцювати, майже не відчуваючи фізичного навантаження, а потім, у відносно спокійний період часу, буквально падати від утоми. Бодрість, азарт, райдужні плани при цьому змінюються на відчуття розбитості, печаль і повну пасивність. Взагалі в підлітковому віці емоційний фон стає нерівним, нестабільним.

До цього слід додати, що дитина змушена постійно пристосовуватися до фізичних і фізіологічних змін, що відбуваються в його організмі, переживати саму справжню «гормональну бурю». Це стан вдало висловив один американський підліток: «У 14 років моє тіло ніби сказився». Сексуальне збудження, що супроводжує процес статевого дозрівання, підсилює емоційну нестабільність. У дівчаток більше індивідуальних відмінностей: частина з них відчуває такі ж сильні сексуальні відчуття, але більшість — понад невизначений-ні, пов’язані із задоволенням інших потреб (в прихильності, любові, підтримці, самоповазі). [13].

Підлітковий період, будучи переломним, перехідним і критичним, знаменує собою перехід дитини до дорослого життя. Характерною рисою цього вік є амбівалентність і парадоксальність психічного життя підлітка. Ця риса проявляється у несподіваною зміні веселості - смутком, впевненості в собі - сором’язливістю, егоїзму — альтруїзмом, товариськості - замкнутістю, допитливості - розумовим байдужістю, радикалізму — консерватизмом і т.д.

Е. Шпрангер розробив культурно-історичну концепцію підліткового віку і описав 3 можливих типи розвитку особистості дитини в цьому періоді. Для першого типу характерно різке, бурхливе і кризовий перебіг, переживають підлітком як друге народження, підсумком якого є становлення нового «Я». Розвиток дитини по другому типу припускає повільні, плавні і поступові зміни підлітка, без глибоких потрясінь та зрушень у власній особистості. Третій тип розвитку припускає активний та свідомий процес самовиховання, шлях самостійного подолання внутрішніх тривог і криз, здійснення чого можливе завдяки самоконтролю і самодисципліни підлітка. Основні психологічні новоутворення, по Шпрангеру, це відкриття «Я», виникнення рефлексії, усвідомлення підлітком своєї індивідуальності. [1].

Шарлотта Бюлер пояснює психічний розвиток підлітка через поняття пубертату. Пубертат — це період різкого прискорення фізичного розвитку і статевого дозрівання. Разом з фізичним пубертатом автор виділяє і психічну пубертатність, а всередині неї 3 фази розвитку.

• 1) прелюдія до періоду психічної пубертатного, окремі симптоми якої з’являються в 11−12 років, коли підлітки неприборкані, забіякуваті,
• 2) негативна фаза, тривалість якої з 11 до 13 років у дівчаток і з 14 до 16 років у хлопчиків, а основними рисами є підвищена чутливість і дратівливість, неспокійний і легко збудливі стан, фізичний і душевний нездужання, незадоволеність собою, стерпна на навколишній світ,
• 3) позитивна фаза, що починається з того, що підліток стає сприйнятливий до позитивних аспектів оточення, перед ним відкриваються джерела радості - це свідоме переживання прекрасного; при сприятливих умовах розвитку такими джерелами можуть стати наука, мистецтво і любов, яка дає вихід найважчому напрузі. [1]

Цікава класифікація типів особистості підлітків, розроблена Е. Штерном. На основі виділення тієї цінності, яка переживається підлітком як найвища, тобто визначальна його життя, він описав 6 типів особистостей:

Теоретична (спрямована на об'єктивне пізнання дійсності),.

Естетична (прагне осягнути одиничний випадок, їй чуже об'єктивне пізнання),.

Економічна (управляється ідеєю користі, прагненням досягти результату з найменшими витратами),.

Соціальна (себто її життя складають любов, спілкування і життя для інших людей, Політична (діє під впливом прагнення до влади, панування і впливу),.

Релігійна (співвідносить будь-яке одиничне явище із загальним сенсом життя). [1].

Для опису поведінки та діяльності підлітка Е. Штерн використовує поняття «серйозна гра», яка займає, на його думку, проміжне положення між дитячою грою і серйозною відповідальною діяльністю дорослого. Все, за що береться підліток — серйозно для нього, але його діяльність — лише проба власних сил. Прикладами таких «серйозних ігор» є кокетство, флірт, спорт, організації, об'єднання за інтересами, вибір професії. Вони є етап підготовки підлітка до дорослого життя. [1].

Особливий інтерес при вивченні підліткового періоду являє культурно-історична теорія Л. С. Виготського, що дає ключ до розуміння механізму психічного розвитку дитини, в тому числі і підлітка.

Ключовою проблемою цього періоду Л. С. Виготський називав проблему інтересів підлітка, коли має місце руйнування і відмирання колишніх груп (домінант) інтересів та розвиток нових. До них він відносив егоцентричну домінанту (інтерес підлітка до власної особистості), домінанту дали (домінування широких інтересів, спрямованих на майбутнє, над сьогоднішніми, поточними інтересами), домінанту зусилля (тяга до опору, подолання, вольовим зусиллям і наступні з цього упертість, протести, хуліганство), домінанту романтики (прагнення до невідомого, ризикованого, героїчному).

Відомий вітчизняний психолог А.П. Краковській, порівнюючи особливості поведінки молодших школярів та молодших підлітків, у яких різниця у віці всього лише один рік, відзначає, що підлітки у 6 разів частіше проявляють упертість, в 9 разів частіше бравують своїми недоліками, в 10 разів частіше протиставляють себе батькам. А в цілому кількість невмотивованих негативних вчинків підлітків в 42 рази (!) Більше, ніж у молодших школярів.

Американські дослідники Роберт і Джин Байярд на підставі бесід з батьками склали узагальнений список вчинків і дій підлітків, які турбують батьків. Їх набралося 65 пунктів — від безневинного «бруднить на кухні» до — «зробила аборт і знову завагітніла». [1].

Немає сенсу наводити весь цей список повністю, але варто виділити найбільш характерні риси підліткового поведінки та психологічні стани, найбільш часто пережиті підлітками.

• 1. Різке погіршення поведінки. Це проявляється в негативізмі, впертості, норовистість, свавілля, забіякуватості, протиставленні себе вчителям і іншим дорослим і т.п.
• 2. Суперечливість прагнень і їх нестійкий характер. З цією рисою пов’язана й суперечливість емоційних станів, виражений психологічний дискомфорт — тривога, страх, самотність.
• 3. Реакція емансипації. Це виражене прагнення звільнитися з-під опіки і контролю батьків та інших дорослих. Підліток прагне не стільки протистояти їм, скільки стати рівним з ними, що, звичайно, важко при збереження економічної і соціальної залежності.
• 4. Реакція групування з однолітками.
• 5. Виразність акцентуації характеру. [1]