Особливості соціально-педагогічної діяльності

Соціальна педагогіка є особливою галуззю наукового знання, бо є антропоцентричною, тобто спрямованою на людину, її проблеми, розвиток, корекцію її характеру та поведінки. З цього часто роблять висновок, що ця діяльність потрібна вже для вирішення проблем, які отримала людина внаслідок своєї дезадаптації, неправильного виховання, затримки розвитку, несоціалізованості тощо. Але не слід забувати що ця діяльність покликана також попереджувати вищеназвані явища спеціальними засобами і методами.

Соціальна педагогіка є комплексною науково-практичною дисципліною про соціальне виховання поколінь, яка виникає на перехресті педагогіки, соціології, культурології та психології. Власна, соціально-педагогічні дослідження починають проводитися в останній третині XIX сторіччя видатним філософом П. Наторпом.

Соціальна педагогіка, соціально-педагогічна служба (педагогіка відносин у соціумі) розглядаються як базова інтегративна основа в системі служб соціальної допомоги населенню, яка дає змогу своєчасно діагностувати, виявляти і педагогічно доцільно впливати на відносини в соціумі, на розвиток різноманітних ініціатив, формування ціннісних орієнтацій особистості, ставлення її до суспільних умов і до себе, свого фізичного і морального стану, до сутнісних чинників навколишнього середовища.

Розвиток — це реалізація внутрішніх, властивих задатків, властивостей людини (за Мудриком). Розвиток людини у взаємодії та під впливом оточуючого середовища, на думку Мудрика, можна визначити як процес соціалізації, тобто засвоєння і відтворення культурних цінностей і соціальних норм, а також саморозвиток і самореалізація у тому суспільстві, де індивід живе. Так, можна вважати, що розвиток — це загальний процес становлення людини. Соціалізація — розвиток, обумовлений певними соціальними умовами. Виховання ж визначається як відносно соціально контрольований процес розвитку людини у ході її соціалізації. Виховання здійснюється суспільством і державою у створених для цього організаціях. У цьому випадку ми визначаємо його як соціальне або громадське виховання. Воно і є одним з об'єктів соціальної педагогіки.

Об'єктом соціально-педагогічної науки є вивчення закономірностей взаємодії, взаємовпливу, взаємозмін, що відбуваються між учасниками досліджуваного суспільно значущого процесу і суспільними умовами життя; вивчення закономірностей взаємозміни, взаємовдосконалення якостей діючого суб'єкта й щодо суб'єкта чинників — суспільних умов.

На відміну від відносин у живій природі, соціальним відносинам завжди притаманне суб'єктивно-особистісне забарвлення. Це не заперечує їхнього суспільного, закономірного характеру, так само як суспільний, закономірний характер людських відносин не заперечує того, що ці відносини функціонують не самі по собі, не окремо від людини та її діяльності, а як необхідні засоби, об'єктивні умови її власної життєдіяльності. Саме суб'єктивно-особистісний спосіб діяльності надає людині життєвої самостійності. Доцільне інтегрування різновидів діяльності у певному соціальному середовищі служить засобом самореалізації, самоствердження особистості як родового суспільного суб'єкта. Цю роль означене інтегрування різновидів діяльності спроможне виконувати тільки тому, що воно уособлює в собі не лише єдність об'єктивного та суб'єктивного, а, головним чином — єдність об'єктивно-детермінованого із суб'єктивно-особистісним, тобто тих необхідних складових, взаємодія яких уможливлює людські відносини. Об'єктивно-детерміноване відрізняється від об'єктивного лише тим, що функціонує у віддзеркаленнях — ідеальних формах, стаючи необхідною умовою зміни і розвитку об'єктивного процесу людської життєдіяльності. Суб'єктивно-особистісне — це спроможність людини змінювати об'єктивно існуючий світ, пристосовувати його до своїх потреб, надавати йому людських форм існування. Отже, об'єктом соціально-педагогічної науки є вивчення закономірностей процесу взаємовдосконалення суб'єктивно-особистісних якостей діючого суб'єкта і об'єктивно-детермінованих чинників суспільних умов його життєдіяльності.

Навіщо ж вивчати предмет соціальної педагогіки? Взагалі, чи потрібна така діяльність сучасному суспільству? Мицик так окреслив процес виховання: «Виховання образно можна визначити як — мистецтво передбачати те, чого не запобігти та зменшити ефект того, що трапилось». Так соціальна педагогіка — це галузь знань, вивчивши яку можна дізнатись:

• 1) що точно відбудеться або може відбутися у житті людини певного віку за певних обставин;
• 2) як можна створити гарні умови для розвитку особистості людини, щоб попередити недоліки у процесі її соціалізації;
• 3) як можна знизити рівень впливу негативних обставин, в яких опиняється індивід, зменшити ефект небажаних сценаріїв у процесі соціалізації людини.

Соціальна педагогіка як предмет має на меті намалювати майбутнім спеціалістам (та всім, хто працюватиме у даній сфері) картину соціальної дійсності світу навколо нас, а також «дати фарби» для того, щоб покращити цю картину, зробити її більш радісною і сприяючою повноцінному і правильному розвиткові кожної особистості, що «намальовується», розширюючи картину.