Творческое самостроительство особи і технологія її формування в технічний вуз

Творческое самостроительство особи і технологія її формування в технічному вузе

Федорова Тетяна Семенівна, — старшого викладача кафедри інженерної педагогіки АлтГТУ.

В сучасної вітчизняної педагогіці можна назвати ряд концепцій, кожна з яких розглядає особистісне освіти з різних позицій. Ці позиції не суперечать одна одній, а фіксують акценти різними сторони цього процесу. Необхідність у новій парадигмі виникає за низкою причин, але головна їх — новим типом мислення, що виник унаслідок нових соціально-виробничих умов. Педагогічна наука відповідає на особистості, суспільства, держави тим, що пропонує їм нову модель (парадигму) освітньої системы.

В залежності від розуміння призначення освіти (із метою виховувати й навчати) парадигмальные моделі бувають різними: традиционалистскими, раціоналістичними, гуманістичними. Порівняльну характеристику моделей можна знайти у роботах Б. Битинаса, В. Я. Пилиповского, І.А. Колесниковою, І.Б. Котової, О. Н. Шиянова, Н.І. Алексєєва, І.С. Якиманской, В. В. Серикова.

В.Я. Пилиповский так характеризує названі моделі [1].

Традиционалистская модель полягає в консервативної (у хорошому значенні слова) ролі школи, мета якої - передати молодого покоління квінтесенцію культурної спадщини людської цивілізації: знання, вміння, навички, ідеали, цінності, способи виробничої діяльності, усе те, що сприяє як індивідуальному розвитку людини, і збереженню ладу у соціумі. Цей новий напрям прийнято вважати академічним. За такого підходу людина цінний не сам собою, а лише як носія певних знань, за взірець певного поведения.

Рационалистическая парадигма до центру ставить не зміст освіти, а ефективні засоби засвоєння різних знань учнями, способи розумових дій. Мета такої навчання — сформувати у учнів, відповідний нормам та стандартів західної культури. Ця парадигма визначає мети навчання діагностично і однозначно: це перелік умінь і навиків, які можна виміряти. Основними формами і методами такого навчання є: научение, тренінг, тестовий контроль, коррекция.

И перша, і друга моделі попри всі свої гідності ставлять обучаемого до центру навчального процесу, не вважає її суб'єктом власної жизни.

Гуманистическая парадигма орієнтована в розвитку і зовнішнього світу учня, на міжособистісне спілкування, діалог, допоможе то особистісному зростанні. Тут учень постає як суб'єкт життя, котрий має й який реалізує потреба у саморазвитии.

На думку, можна стверджувати, у сучасному освіті чітко визначені дві основні парадигми — що формує (традиційна) і гуманістична (личностно-ориентированная), суть якої у давнину сформулював Протагор:. У центрі уваги личностно-ориентированного навчання стоїть унікальна цілісна особистість, що прагне до самоактуалізації, відкрита для створення нового досвіду, уміє робити вибір у різних життєвих ситуаціях та несе цей вибір повну і усвідомлену відповідальність. Зміст навчання і виховання у разі розглядається як розвитку особистості, ніж як цель.

Личностно-ориетированное навчання у час перестав бути жодної наукової концепцією, воно складається із різних напрямів. Одне з напрямів — розвиваюче навчання (точніше личностно-развивающее), метою якого є розвиток особистості. Загальне ланка всіх розвивають теорій — розуміння навчання особистості як розвитку її интеллектуально-мыслительных здібностей. Усі без винятку розвиваючі технології буде в діапазоні двох рівнів особистості (по К.К. Платонову): рівня особливостей психічних процесів (відчуття, сприйняття, уяву, пам’ять, мислення, почуття, воля) і підвищення рівня досвіду особистості (знання, вміння, навички, які людина отримає в действенно-практической сфері). У центрі уваги навчання перебуває мислення (як процес пізнання людиною навколишнього світу, як процес розв’язування життєво важливих проблем) і знаходять способи мислення [2].

Можно сказати, що індивідуально-орієнтоване (зокрема і личностно-развивающее) навчання йде зміну объяснительно-иллюстративному. Саме тому сучасний етап розвитку освіти нашій країні то, можливо справедливо охарактеризований як перехідний. Ми вважаємо, що суть і стала специфіка личносто-ориентированного освіти найчіткіше виявляються у його порівнянні з традиционным.

Роль мислення істотно зростає. При сучасному навчанні студентові необхідно непросто придбати знання, вміння, навички, освоїти сформовані способи людської діяльності, а й опанувати творчим підходом до її здійсненню, розвинути стійкі пізнавальні інтереси і мотиви вчення, потреба у постійному самоосвіті. Отже, першому плані висуваються завдання розумового розвитку, формування творчого мислення студентів.

На думку, більше відповідає сучасним вимогам підготовки фахівця система личностно-ориентированного освіти. За такої системи освіти особистість студента перебуває у центрі уваги педагога, а діяльність вчення — пізнавальна діяльність — головна. У основі личностно-ориентированного освіти лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, його розвитку як, а насамперед як індивіда, наділеного неповторним субъектным опытом.

При проектуванні такого процесу творення ми виходимо з визнання двох рівноправних джерел: навчання дітей і вчення. Останнє не є похідне від першого, а є самостійним, особистісно значимим до того ж дуже дієвим джерелом розвитку особистості. Система личностно-ориентированного освіти відбиває гуманістичне направлення у філософії, з психології та педагогике.

Гуманистическая психологія і педагогіка пов’язують свої дослідження, розробки, рекомендації з особистістю учня, її індивідуальністю. На відміну від бихевиористов, які також зосереджують свої зусилля розвиток особистості, представники гуманістичного напрями принципово інакше розуміють сутність ставлення до людську індивідуальність. Різниця з-поміж них у тому, що бихевиористы розглядали технологічне розв’язання проблеми з урахуванням біологічної сутності людини. У дещо загостреної формі бихевиористы пропонували певну педагогічну технологію, що його виконання, з їхньої утвердженню, має гарантовано призвести до запланованим результатам. Гуманісти принципово й цілком аргументовано заперечували проти такого технологізації, підкреслюючи унікальність особистості як обучаемого, і викладача, які можуть діяти за принципом механізмів. Проте це зовсім не означає, що гуманісти не визнавали технологій навчання, а бихевиористы вимагали діяти суто за алгоритмам.

В світової практиці вже були спроби реалізувати ідеї личностно-ориентированного навчання, починаючи з ідей виховання Жан Жака Руссо, І.Г. Песталоцці, Г. Д. Торей, М. Монтессорі та інших. За всього відмінності концепцій цих педагогів їх об'єднувало прагнення виховати вільну особистість, зробити обучаемого центром уваги педагога, надати учневі можливість активної пізнавальної діяльності через творчість, самостійну доцільну діяльність. [3].

Наиболее яскравий представник гуманістичного напрями в психології Карл Роджерс виділяв такі принципи особистісноорієнтовану педагогики:

— індивід перебуває у центрі постійно мінливого світу, отже, кожному за індивіда значущий власний світ сприйняття навколишньої дійсності; цей внутрішній світ може бути остаточно пізнано ніким извне;

— людина належить до навколишньої дійсності крізь призму власного сприйняття й понимания;

— людина прагне самопризнанию і до самореалізації; людина має внутрішньої потребою до самосовершенствованию;

— порозуміння, настільки необхідна у розвиток особистості, можна забезпечити тільки внаслідок общения;

— самовдосконалення, розвиток відбувається з урахуванням стосунків з середовищем, коїться з іншими людьми. Зовнішнє оцінювання дуже суттєва в людини, щодо його самопізнання, яка досягається внаслідок прямих контактів чи прихованих [4].

В умовах личностно-ориентированного навчання викладач набуває іншу роль і функцію в процесі. Якщо за традиційної системи освіти викладач разом із учнем були основними і найбільш компетентними джерелами знання, а викладач був при цьому і контролюючим суб'єктом пізнання, то, при нової парадигмі освіти викладач виступає більше коштів у багно обличчям самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентним консультантом і надійним помічником. Його фахові вміння мають бути спрямовані й не так для контролювання знань і умінь студентів, скільки на діагностику своєї діяльності, щоб вчасно допомогти, кваліфікованими діями усунути намічені складнощі у пізнанні і застосуванні знаний.

Личностно-ориентированное навчання передбачає диференційований підхід до навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку студентів, їхньої підготовки, здібностей і возможностей.

Выделим ті вимоги до технологіям личностно-ориентированного освіти, які ми вважаємо виключно важливими: діалогічність, деятельностно-творческий характер, спрямованість ось на підтримку індивідуального розвитку студента, надання йому необхідного простору свободи до ухвалення самостійних рішень, творчості, вибору забезпечення і способів вчення, і поведения.

Сравнительная таблиця і личностно-ориентированного образования Традиционное образование Личностно-ориентированное образование.

1. Сутність і назначение Овладение знаннями, вміннями, навичками і підготовка студентів до жизни.

Становление людини, набуття себе, свого способу: неповторної індивідуальності, духовності, творчого начала.

2. Ставлення педагога до студентові та її позиція освітньому процессе Педагог примушує до вченню суворими вимогами, императивами.

Педагог належить до студентів як до суб'єктів, здатним вчитися за примусу, а добровільно, за власним бажанням і вільному выбору.

Педагог створює умови для цілеспрямованого виховання, соціалізації, збагачення знаннями й досвідом та управляє цим процесом з позиції інтересів студента.

3. Функции.

1. Загальна, єдина і обов’язкова всім лінія психічного развития.

1. Гуманітарна — збереження та своєчасне відновлення тілесного та духовної здоров’я, пошук сенсу життя, набуття особистої свободи, виховання моральності. Механізми: розуміння, порозуміння, спілкування, сотрудничество.

2. Культуросозидательная — гарантує збереження, передачу, відтворення й розвиток культури засобами освіти. Механізм: культурна идентификация.

3. Социализирующая — забезпечення засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду. Механізми: адаптація, жизне-творчество, рефлексія, виживання, збереження своєї індивідуальності.

4. Содержание Системообразующий компонент — когнитивный.

1. Аксиологический компонент — запровадження студентів у світ цінностей і надання їм допомоги у виборі личностно-значимой системи ціннісних ориентаций.

2. Когнітивний компонент — забезпечення студентів науковими знаннями про людину, культурі, історії, природі, ноосферу як основу духовного развития.

3. Деятельно-творческий компонент — формування та розвиток студентам різноманітних способів діяльності, творчі здібності, необхідні самореалізації особистості праці, наукової, мистецького середовища і інші види деятельности.

4. Особистісний компонент — самопізнання, розвиток рефлексивної здібності, оволодіння способами саморегуляції, самовдосконалення, морального самовизначення, формування життєвої позиції - системообразующий.

Развитие Интеллекта, мислення.

Личностно-смысловой сфери, мышления.

Движущие сили освітнього процесса Противоречие між знанням і незнанием.

Знания набувають синергетичного характеру отношений.

5. Педагогічні технологии Основа технології - объяснение.

Основа технології - розуміння й взаимопонимание.

Применение личностно-ориентированного освіти у умовах ВНЗ створює щонайсприятливіші умови для сполуки процесу з науково-дослідними роботами студентів. Роль науки освіти зростає оскільки методи вдосконалення процесу, безумовно, дають свої позитивні результати. Не можуть усунути певні, пов’язані із необхідністю навчати молоді з того що вже отримано вченими, але ще опубліковано і включено до підручників і навчальні посібники. Останнє веде до появи своєрідною нову інформацію. Подоланню цієї фази і сприяє активна студентів у науково-дослідної роботі. Дослідницька діяльність дає можливість викладачеві включати у навчальний процес найостанніші досягнення науки. З іншого боку, широке участь студентів у наукової праці в час адекватним і ефективнішим шляхом подолання відомого протистояння між масовим характером підготовки у вузі й потреби розвитку в кожного обучаемого самостійності ініціативи, індивідуального професійного почерку і творчі здібності. У сучасних умовах значно підвищився інтерес дослідників та практичних працівників вищій школі до проблем творчості, творчої діяльності, розвитку в студента творчого мислення. У сучасному культурі творче мислення є ще однією з загальновизнаних цінностей. Тому його формування та розвиток є одній з часто проголошуваних завдань сучасної вищій школі за кордоном мира.

Одной з педагогічних технологій, відповідальних цілям личностно-ориентированного освіти, є технологія навчального проектування. У літературі немає єдиної погляду на технологію навчального проектування (ТУПИЙ), немає і єдиної її визначення. Як робочого приймемо таке визначення: ТУПИЙ — це технологія, передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суті, які у якнайкраще враховують особливості й можливості кожного обучаемого і аналітиків створюють умови для розвитку її потенційні можливості [5]. Компонентами ТУПИЙ є: навчальні заняття, самостійна робота, індивідуальні заняття, науково-дослідна робота, особистість творчо працюючого преподавателя.

Из всього різноманіття інноваційних напрямів у розвитку сучасної дидактики ми вибрали ТУПИЙ з кількох причин. По-перше, оскільки у умов існуючої ми класно-урочної системи занять надійно легко вписується в навчальний процес, не чіпаючи зміст навчання, визначене освітнім стандартом для базового рівня. Разом про те, якщо йдеться про інші типах навчальних закладів, які передбачають інший зміст, більш поглиблене, то дана технологія легко вкладається й у ці системи освіти. Ця технологія дозволяє досягати цілей, поставлених будь-який програмою чи стандартом освіти з кожному навчальному предмету.

Во-вторых, це педагогічна технологія, гуманістична як зі своєї філософської і психологічної суті, а й у моральному аспекті забезпечує як успішне засвоєння навчального матеріалу усіма студентами, а й сприяє інтелектуальному розвитку молоді, їх самостійності, доброзичливості стосовно викладачеві, друг до другу.

В-третьих, ця технологія збільшує частку самостійної роботи студентів, розвиваючи самостійне критичне мышление.

В-четвертых, ця технологія полегшить процес подотовки студентів до майбутньому професійному деятельности.

В-пятых, ТУПИЙ краще за інших засобів і методів навчання пристосована у розвиток мислення у студентів і забезпечує всім бажаючим виходу творчої деятельности.

Список литературы

1. Пилиповский В. Я. Традиционалистско-консервативная парадигма теоретично навчання у країнах // Педагогіка. 1992. © 9, 10.

2. Селевко Г. К. Сучасні освітні технології. М., 1998.

3. Neef Josef. Sketch of a Plan and Method of Education. New York, 1969.

4. Guy R. Hetrancois. Psuchology For Teaching. 7-th edition. USA, 1991.

5. Нові виховні та інформаційні технології системі освіти: Учеб. посібник для студ. пед. вузів і системи удосконалення. квалиф. пед. кадрів / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моїсєєва, А.Є. Петров. М., 1999.