Вступ. 
Мотиваційний критерій професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів: методика діагностики та рівень сформованості

Постановка проблеми. В умовах реорганізації системи охорони здоров’я України на засадах сімейної медицини, в основі якої лежить корінна зміна підходів щодо комунікації з пацієнтом і встановлення довірливих відносин із лікарем, постає проблема вдосконалення професійної підготовки майбутніх сімейних лікарів. Один із шляхів вирішення цієї проблеми пов’язаний з підвищенням навчальної мотивації студентів-медиків, яка визначає їх прагнення до особистісного і професійного розвитку, цілеспрямоване засвоєння необхідних знань та оволодіння професійними уміннями, усвідомлення соціальної значущості лікарської діяльності, осмислену учбову активність.

Аналіз актуальних досліджень. Зазначимо, що на сьогодні проблема дослідження мотиваційної сфери особистості перебуває в полі зору багатьох науковців. Мотивацію особи як основну рушійну силу навчально-професійної діяльності було досить детально вивчено у працях В. Давидова, Д. Ельконіна, Є. Ільїна, Г. Костюка, О. Леонтьєва, С. Максименка, А. Реана, С. Рубінштейна, Л. Божович, С. Занюка, А. Маркової, І. Кона, та інших. Аналізу мотиваційної сфери майбутніх лікарів було присвячено роботи Н. Захарук, М. Герасимчук, О. Ісаєвої, І. Коваленко, К. Півторак, С. Пудової, А. Фільмової. Проте, невирішеними на сьогодні залишаються питання детального вивчення мотиваційних чинників, що спонукають майбутніх сімейних лікарів до оволодіння професійно-комунікативною культурою.

Метою статті є виділення мотивів майбутніх сімейних лікарів до формування професійно-комунікативної культури, визначення методів їх діагностики та представлення результатів проведеного дослідження сформованості професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів за мотиваційним критерієм.