Оздоровча спрямованість діяльності студентів, що мають вегетативні розлади

Проблема збереження здоров’я дітей та молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства має виключну значимість та актуальність. Тому збереження здоров’я, його формування на всіх етапах розвитку людини є стратегічним завданням будь-якої держави. Однак на даний час спостерігається істотне погіршення здоров’я студентів. Навчальна діяльність студента за останні роки настільки змінилася, що його адаптаційно-компенсаторні механізми не можуть впоратися зі всіма навантаженнями [1; 5]. А це, у свою чергу, призводить до виснаження і зриву адаптації організму, що вкрай негативно впливає на стан здоров’я. Тому професійна підготовка вчителя, потребує не тільки формування фахівця, здатного до виконання певної соціальної ролі, але і його готовності до діяльності у сфері збереження та зміцнення здоров’я та здорового способу життя.

Аналіз останніх досліджень. Поняття «здоров'язбереження» стало вживатися у медицині і педагогіці з 90-х років XX століття з метою відображення специфіки ставлення до збереження та зміцнення здоров’я населення і, зокрема, молодого покоління через особливості організації навчальної і виховної діяльності в освітніх установах. Узагальнюючи концептуальні підходи, В. Г. Омельяненко констатує, що здоров’язбереження — це динамічна характеристика процесу життєдіяльності людини, яка характеризується наявністю знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення здоров’язберігаючої діяльності і встановлення в освітньому просторі пріоритетів здорової особистості [7]. Тому здоров’язбереження у вищих навчальних закладах потрібно розглядати як основу підготовки спеціаліста, що дозволяє формувати у нього знання, які сприяють усвідомленню здорового способу життя, формування потреби у дотриманні правил ведення здорового способу життя, доцільності здоров’язберігаючих дій, ставлення до свого здоров’я як цінності життя [3; 4]. При цьому суттєвого значення набувають мотиваційно-ціннісні орієнтації особистості, які характеризують її ставлення до цінності здоров’я, проблематики мотивації і спрямованості особистості на здоровий спосіб життя [5].

Однак при всій актуальності проблеми поки що недостатньо розкрити ті механізми мотиваційно — ціннісннісного ставлення до здорового способу життя і факторів, що перешкоджають життєвої реалізації здоров’язберігаючих патернів. Причиною цього є, на наш погляд, обмеженість можливостей використання теоретичного конструкту «спосіб життя». Ряд авторів останнім часом стали замінювати традиційне поняття «спосіб життя» поняттями «поведінкові фактори здоров’я» (behаvіоrаl determіnаnts оf heHlth), «здоровий спосіб життя» (ЬеаІШу lifestyle), які є прямим перекладом робочих конструктів зарубіжних досліджень. У психології та педагогіці ця тематика представлена дослідженнями здоров’язберігаючої поведінки (ЬеаІШу behаviоrs) [7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 14]. Здоров’язберігаюча поведінка є особливим видом суб'єктної активності, що не зводиться до інших форм діяльності.

Ми виходимо із розуміння здоров’язберігаючої мотивації як сукупності внутрішніх свідомих спонукань (мотивів), націлених на здоров’язберігаючу діяльність суб'єкта, що включає всі види спонук — цілі, інтереси, потреби, мотиви, прагнення, установки і т. ін.

Мета і матеріали дослідження. Дослідження присвячене вивченню взаємозв'язку між станом здоров’я і мотивацією до оздоровчої діяльності студентів при різних чинниках ризику нейросоматичних захворювань. У дослідженні взяли участь 156 студентів (95 хлопців і 61 дівчина) других курсів технологічного факультету, факультету фізичного виховання і філологічного факультетів Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, які мають в анамнезі вегетативні розлади, психосоматичні захворювання. Для аналізу стану їх здоров’я використовувалася анкета, яка містила 109 питань, направлених на виявлення у студентів психологічної дезадаптації, спричиненої станом здоров’я, а також уразливості до дії психотравмуючих чинників соціального середовища. Із метою дослідження мотиваційної спрямованості до фізичного виховання було проведене опитування за допомогою іншої анкети, в якій вимагалося відповісти на питання: «Що для Вас є найважливішим в процесі фізичного виховання?» Кожний студент повинен був із тридцяти запропонованих відповідей вибрати п’ять і проранжувати їх у бік найбільш значущих.

Варіанти відповідей ми згрупували у чотири блоки:

• 1) форма проведення занять;
• 2) потреба у фізичному самовдосконаленні;
• 3) потреба у самоствердженні;
• 4) потреба у поліпшенні здоров’я і працездатності.

Отримані дані були оброблені у статистичному пакеті SPSS.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проведений аналіз виявив наявність у 57,4% студентів різних психотравмуючих ситуацій; у 72% студентів спостерігається спадкова обтяженість до соматичних захворювань нейрогенної природи. Низька фізична активність була відзначена 36% студентами, а 70,9% студентів відповіли, що вони лише епізодично займаються фізкультурою і спортом.

Анкетування виявило відносно високий відсоток осіб із такими скаргами, як наявність тривоги і незадоволеність умовами навчання (46%), внутрішня напруженість (41%), розсіяна увага під час навчальних занять (27%), підвищена стомлюваність (35%) на заняттях, підвищена роздратованість (32%), наявність дискомфорту у горлі (35%).

Серед вегетативних порушень майже кожен другий студент скаржився на головний біль (52%) і біль у животі (31%); майже кожен третій студент відмічав погіршення самопочуття в період сесії (32,5%).

Проведений кореляційний аналіз засвідчив наявність зв’язку між чинниками ризику психосоматичних захворювань і скаргами, які характеризують психоемоційну дезадаптацію і вегетативні розлади. Так, різні психотравмуючі ситуації (конфліктні стосунки між батьками, недоброзичливі взаємини в студентській групі, неодноразова спроба вступу до університету, незадовільні житлові умови і т.д.) поєднувалися, як правило, з порушеннями сну, зниженим негативним настроєм і навіть депресивними проявами у вигляді нав’язливих страхів. Серед вегетативних розладів у цьому випадку найбільш характерними були скарги на запаморочення.

Дослідження виявило тісний позитивний кореляційний зв’язок між схильністю до соматичних захворювань нейрогенної природи й психоемоційною дезадаптацією у вигляді підвищеної дратівливості, тривоги, частої внутрішньої напруженості, зниженням пам’яті, розсіяної уваги. Позитивний кореляційний зв’язок виявлений також між спадковим чинником і вегетативними скаргами на головний біль, біль у животі, порушення функції кишечнику, лабільності дихання, серцебиття. Кореляційний аналіз показав, що одним із чинників, який викликає розлади у вигляді підвищеної стомлюваності, порушення сну і скарг на головні болі, є гіподинамія.

Таким чином, аналіз стану здоров’я студентів засвідчив певний зв’язок, з одного боку, між різними проявами психоемоційної дезадаптації з вегетативними скаргами і екзогенними чинниками ризику психосоматичних захворювань; а з іншого — з ендогенними чинниками ризику, пов’язаними із несприятливою спадковістю щодо захворювань нейросоматичної етіології.

Аналіз анкетних даних виявив тенденцію до збільшення числа осіб із різними емоційними розладами у вигляді підвищеної дратівливості, стомлюваності і депресивними проявами у вигляді вираженої внутрішньої напруги і нав’язливих страхів.

На другому етапі дослідження вивчалася мотиваційна спрямованість студентів, які мають різні чинники ризику нейросоматичних захворювань, до фізично-оздоровчих занять.

Знайдені значущі статистичні зв’язки між мотивами фізкультурно-оздоровчої діяльності й різними психотравмуючими чинниками, між різними чинниками залучення до занять з фізичного виховання і наявністю ознак психічної та емоційної дезадаптації. Статистичний аналіз виявив також і статеві відмінності.

Так, для студенток, які відзначили низьку фізичну активність, значущими виявилися чинники, пов’язані з потребою у фізичному вдосконаленні: освоїти рухові навички, поліпшити пластику руху, поліпшити статуру. У той же час хлопці з низьким рівнем рухової активності на заняттях з фізичного виховання вбачають, по-перше, можливість у психічній реабілітації; по-друге, для них значущою єрізноманітна діяльність викладачів по організації занять. І крім того, для даної групи студентів (хлопців) — не байдуже і своєчасне отримання заліку.

Наявність різних психотравмуючих ситуацій впливає на особливості мотивації студентів до занять з фізичного виховання. Так, для хлопців метою занять більшою мірою є поліпшення свого соматичного здоров’я. У той же час дівчата розглядають заняття з фізичного виховання як спосіб відновлення не тільки фізичного, але й психічного здоров’я. Так, дівчата досліджуваної групи розглядають їх як спосіб відновлення психічної працездатності. Хлопці, у яких була відзначена наявність психічної та емоційної дезадаптації, заняття з фізичного виховання сприймали як такі, що надають можливість не тільки поліпшити стан здоров’я, але й задовольнити комплекс інших потреб: підвищити повагу до себе з боку друзів і викладачів, підвищити впевненість у собі.

Висновки

Представлений матеріал дозволяє оцінити взаємозв'язок між станом здоров’я і мотивацією оздоровчої діяльності студентів при різних чинниках ризику нейросоматичних захворювань. Аналіз отриманих даних показав, що на особливості мотивації фізкультурно-оздоровчих занять студентів чинить вплив не тільки стан здоров’я, але й характер чинників ризику, які можуть сприяти розвитку захворювань. При цьому виявляються і статеві відмінності.

Представлені результати досліджень підтверджують необхідність формування усвідомлених потреб і мотивів щодо збереження та зміцнення свого здоров’я. Дослідження мотиваційної сфери студентів дає можливість намітити шляхи корекції й формування таких потреб, задоволення яких є найбільш сприятливим для їх здоров’я і фізичного вдосконалення. З метою формування здоров’язберігаючої діяльності майбутнього фахівця на часі масштабне запровадження профілактичної медицини, спрямованої на формування інтересу до проблем збереження та зміцнення фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я; формування активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я; тренінги з подолання депресивних станів і вирішення конфліктних ситуацій.

Використані джерела

• 1. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеология / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова. — Киев: Здоров’я, 1998. — С. 12.
• 2. Носко М. О. Здоров’язбережувальні технології у фізичному вихованні: [монографія] / М. О. Носко, С. В. Гаркуша, О. М. Воєділова. — К.: СПД Чалчинська Н. В., 2014. — 300 с.
• 3. Носко М. О. Удосконалення діагностичного компоненту в процесі реалізації проекту «Школа сприяння здоров’ю» / М. О. Носко, Л. Г. Шелупець, О.В. Багінська, С. Б. Самоненко // Вісник Чернігівського національ-ного педагогічного університету. Вип. 115 / Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка; гол. ред. Носко М. О. — Чернігів: ЧНПУ, 2014. — С. 180−182.
• 4. Носко М. О. Теоретико-методичні аспекти зміцнення фізичного здоров’я учнівської та студентської молоді / Носко М. О., Єрмаков С.С., Гаркуша С. В. // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. — Чернігів, 2010. Випуск 76. — С. 243−247.
• 5. Носко М. О. Формування здорового способу життя: навчальний посібник / М. О. Носко, С. В. Грищенко, Ю. М. Носко. — К.: МП Леся, 2013. — 160 с.
• 6. Носко М. О. Здоров’язбережувальні технології у фізичному вихованні / Носко М. О., Гаркуша С. В., Воєділова О.М.: Монографія. — К.: СПД Чалчинська Н. В., 2014. — 300 с.