Актуалізація впровадження фізкультурно-оздоровчих занять з хортингу в позакласній роботі дітей молодшого шкільного віку

Останнім часом унаслідок різноманітних несприятливих чинників в Україні простежується чітка тенденція до зниження рівня фізичного і психічного здоров’я дітей. Сучасна школа має сприяти розв’язанню цієї актуальної проблеми з тим, щоб забезпечити всебічний розвиток особистості дітей, починаючи з молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік 6 — 10 років — це один з найважливіших перехідних етапів у житті людини від раннього дитинства до свідомого. І саме у цей момент необхідно приділити увагу дитині у питанні вольового загартування та виховання наполегливості, яке може пройти з дитиною все її подальше життя. Однією з найбільш складних і значущих у вихованні є проблема волі, в основі якої лежить свідоме спрямування людиною своєї діяльності відповідно до поставлених цілей і завдань, здатність долати перешкоди на шляху їх досягнення.

Таким чином актуальним є впровадження у систему урочної і позакласної освіти учнів початкової школи різноманітних видів фізичної активності, що можуть створити оптимальні умови для розкриття і розвитку не тільки фізичних, але й моральних і духовних якостей учнів, забезпечити гармонійний розвиток особистості дитини. Одним із таких видів є досить популярний вид спорту, заснований на культурних, оздоровчих та бойових традиціях укранїнського народу, комплексний вид оздоровчого та бойового мистецтва — хортинг.

Ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавалися з покоління в покоління.

Ідея відродження оздоровчих, бойових, культурних, військово-патріотичних традицій Запорозької Січі у вигляді сучасного хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій всіх етнічних груп і народностей, які населяли Хортицю. З історії відомо, що серед вільних козаків Січі, які переносили тяготи бойового життя і разом брали участь у походах, були представники близько 40-ка різних національностей. Серед такого великого інтернаціоналу на Січі основними групами були представлені слов’яни, а також зустрічалися представники татар, австро-угорці, романської групи, грузини, азербайджанці, вірмени, турки, азіатська група, євреї, цигане і навіть окремі араби та африканці. Закон існував для всіх один — жити по честі, слідкувати за своїм здоров’ям і дотримуватися військової традиції.

Аналізуючи наукову літературу, історичні документи, фольклорні та етнографічні матеріали можна констатувати, що на Запорозькій Січі існував культ фізичної досконалості людини. Це було зумовлене тим, що:

• — запорозькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично недосконалих людей;
• — свій вільний час практично всі запорожці присвячували виконанню фізичних вправ та особистій бойовій підготовці;
• — одним з основних критеріїв переходу молодика в ранг «істинного» запорожця була його фізична підготовленість;
• — у січових школах і школах джур-боло запроваджено посилене фізичне виховання дітей;
• — існувала велика кількість легенд і переказів про надприродні можливості козаків.

Поєднання культу фізичної досконалості і високої моралі та духовності створило справжніх лицарів, еліту й гордість українського народу. Його фізична культура, розвиваючись на власній національній основі, не мала замкнутого й обмеженого характеру. Водночас, вбираючи в себе найкращі зразки європейської культури, фізична культура українців за своїм соціальним значенням та спрямованістю ґрунтувалася передусім на звичаях і традиціях свого народу.

Хоча з часів козацтва минуло декілька століть, на цих землях і досі відроджуються і розвиваються приватні оздоровчі системи, народні навички і методи лікування, спортивні, бойові та прикладні єдиноборства. Вагому роль в цьому грає генетична пам’ять народу. На жаль, тих, хто перейняв козацьке бойове мистецтво від далеких пращурів, практично не залишилося. Тому, сьогодні група заслужених тренерів і майстрів спорту з контактних видів єдиноборств, керуючись особистим спортивним досвідом участі у змаганнях найвищого рівня, власними відчуттями і віковими традиціями, створила новий вид змішаного єдиноборства — хортинг, який успішно розвивається у спортивному любительському і професійному напрямках, визнаний в Україні національним видом спорту.

Сучасний український хортинг — універсальна система змішаного єдиноборства, яка втілила в собі найбільш ефективні та дієві прийоми спортивних і прикладних єдиноборств та бойових мистецтв. Виховна і філософська основа хортингу — здоровий спортивний дух людини та славні традиції козаків Запорозької Січі.

Розвиток хортингу має на меті спортивне виховання сильного й здорового суспільства на основі традиційних духовних цінностей українського народу.

Основна мета хортингу — охоплення оздоровчим рухом всі версти населення України від маленьких дітей до людей літнього віку, популяризація і підвищення ролі фізичної культури та спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відвернення їх від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до своєї Батьківщини. Безперечно стержнем заснованого виду спорту хортинг є багатовікові традиції, що передавалися з роду в рід, від покоління у покоління від часів сарматів до Київської Русі, а далі до запорозьких козаків. Хортинг в Україні є важливою складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту, патріотичного та духовного виховання молоді, відродження та розвинення українських бойових традицій, зміцнення здоров’я, розвитку фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом залучення її до участі у спортивних змаганнях, оздоровчих таборах, навчально-тренувальних семінарах та інших заходах фізкультурно-оздоровчого характеру. У формуванні фізично здорової та фізично розвиненої особистості із високою потребою у руховій активності та підвищеній розумовій працездатності, важливе значення у загальноосвітній школі мають гуртки та секції.

Однак варто відзначити недосконалість науково-методичної бази, що стосується особливостей навчання хортингу дітей молодшого шкільного віку. Отже, проблему розробки методичних основ організації фізкультурно-оздоровчих занять з хортингу учнів початкової школи в позаурочний час слід вважати актуальною, такою, що потребує розв’язання.

Метою організації шкільного гуртка (секції) хортингу, як однієї з форм навчального процесу є створення цілісної системи, що забезпечує соціальний захист учнів та оптимальні умови для учнів початкової та основної ланок загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до їх вікових та індивідуальних здібностей, рівня актуального розвитку, стану соматичного та нервово-психічного здоров’я.

В навчальному процесі спортивної секції хортингу в школі окрім навчально-тренувальних занять суттєве місце займає проведення фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми. На відміну від навчально-тренувальних занять, які мають на меті досягнення високих спортивних результатів, фізкультурно-оздоровчі заняття проводяться з метою оздоровлення дітей засобами хортингу. В секції хортингу на заняттях з дітьми молодшого шкільного віку 1−4 клас загальноосвітньої школи фізкультурно-оздоровчі заняття займають 60% від всього запланованого навчального часу занять.

Критеріями ефективності проведення фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми молодшого шкільного віку можуть бути показники здоров’я дітей, рівень їхнього загального фізичного стану, відсутність захворювань та травм, підвищення та якість технічного рівня виконання базової техніки хортингу, подальша мотивація для занять та виявлене бажання займатися фізичною культурою і спортом, щире відношення учнів секції хортингу до дотримання здорового способу життя та уникнення шкідливих звичок, моральне та психічне здоров’я і врівноваженість у спілкуванні з тренером-викладачем, педагогами в школі та батьками, загальне позитивне налаштування у спілкуванні з однолітками в школі.