До проблеми становлення дизайн-освіти у світлі європейської інтеграції

Реферат на тему:

До проблеми становлення дизайн-освіти у світлі європейської інтеграції.

Головними чинниками, що обумовлюють формування сучасної теорії та методики дизайну є проблеми благоустрою середовища життєдіяльності людини в умовах розвитку економіки України. Сучасна модель «дизайн-творення» в Україні вимагає пріоритетного вирішення проблем, істотним чинником якого став напрям на європейську інтеграцію.

Як окрема галузь мистецтва, дизайн існує зовсім нещодавно. Найпомітнішими фундаторами раціонал-функціоналізму в дизайні ХХ ст. стали Велика Британія та Німеччина. Впровадження дизайну саме в систему освіти започаткувала школа «Штаатліхес Баугауз», у якій було запроваджено особливу, розроблену В. Гропіусом єдину систему освіти, де «чисте та ужиткове мистецтво розвивалися у гармонійному взаємозв'язку» [1]. Чи не вперше були задекларовані головні принципи педагогічної системи — розвиток творчої індивідуальності та практичної роботи в майстерні. Пізніше Ульмська школа в Англії підхопила та розвинула педагогічну лінію «Баугауз» і стала джерелом функціонального дизайну у світі протягом др. пол. ХХ ст.

Зарубіжний досвід педагогічних систем вказує на особливу зацікавленість дизайном у всіх сферах життя, а в таких країнах, як Великобританія, Японія, цю проблему піднесено до рангу державної політики [2]. Відмітною рисою часу є затребуваність роботи дизайнера й на вітчизняному ринку праці, проте розвиток дизайн-освіти не розглядається в Україні як необхідна складова загальної багатоступеневої освіти. Існує певна необхідність перегляду концепції освіти загалом, що суттєво розширює і поглиблює розуміння сутності дизайну та вимагає створення державної програми розвитку даної дисципліни.

У Харкові загальновизнаним центром дизайнерської освіти в Україні вважається державна академія дизайну і мистецтв (ХДАДМ), де навчання проводиться по головних галузях сучасного дизайну — промисловий, графічний та дизайн середовища. Проте мусимо визнати, що давні традиції харківського дизайну (зокрема, однією з перших у Російській Імперії художньо-промислових шкіл була заснована у 1894 році школа Марії Раєвської-Іванової) ведуть до вельми активного розвою великої кількості кафедр дизайну у різних вищих навчальних закладах міста.

Відповідно до формування системи розвитку українського дизайну (започаткованого постановами Кабінету Міністрів України від 20.01.97 р. № 37 «Про першочергові заходи розвитку національної системи дизайну і впровадження їхніх досягнень у промисловому комплексі України, об'єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер» та ін.) при Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди у 2003 р. створено кафедру «Дизайн. Моделювання одягу». Ії відкриття майже збіглося із реорганізацією вищої освіти в Україні та переходом на ступеневу освіту. Так, освітньо-кваліфікаційні програми за рівнями «спеціаліст» та «магістр» набули нового та поглибленого значення, їхня спрямованість варіюється в залежності від профілю і спеціалізації дизайн-навчання. Більше уваги надано розподілу змісту та обсягу спеціалізованого матеріалу під час фахової підготовки випускників. За головну концепцію дизайн-навчання взяті теоретичні положення ХДАДМ, що базуються переважно на педагогічних засадах школи Баугауз. Так, для якісного та ґрунтовного навчання студента-магістра і спеціаліста особливого значення набувають такі вузькофахові дисципліни як «теоретичні основи дизайну», «трансформація в дизайні», «комплексне проектування», «історія дизайну», «мистецтвознавство», «виробнича практика», «комп'ютерна графіка» та ряд ін. Ціла низка загально-художніх, гуманітарних, педагогічних дисциплін викладається силами відповідних кафедр. Подібна структура навчальних дисциплін є нині типовою для багатьох європейських дизайнерських шкіл.

За для цілеспрямованої підготовки фахівців та покращення методичної роботи на художньо-графічному факультеті створено навчально — методичну комісію з дизайну, розроблено методологію та методичну базу формування системи дизайну моделювання одягу, підготовлено нормативну базу дизайнерської діяльності. Пріоритетним напрямом кафедри «Дизайн. Моделювання одягу» є зв’язок із виробництвом. Так, студенти нашого університету отримують реальні навички в процесі роботи на провідних швейних фабриках міста і мають змогу впроваджувати свої моделі до масового виробництва. Подібний методично розроблений підхід передбачає активну соціально-культурну і економічну позицію дизайнера одягу на всіх етапах створення продукції до перетворення її в товар.

Можливість розвивати й будувати сучасну дизайнерську освіту дає і широке вивчення мистецтвознавчої спадщини за курсом «Історії дизайну» яка направлена на формування професійного рівня майбутніх дизайнерів, показує роль і місце сучасного дизайну в суспільстві, принципи його розвитку. Звичайно, освоєння сучасного мистецтвознавчого пласта має велике теоретично-методичне значення та є суттєвою умовою формування висококваліфікованого фахівця.

Підсумовуючи, скажемо, що дизайн із його соціокультурною спрямованістю, художньо-образним мисленням є тією формою науково-практичної діяльності, за допомогою якої можливе утворення та реалізація таких соціально значущих програм, як культурно-виховна, розвитку творчого потенціалу молоді тощо.

Примітки:

1. 1.Даниленко В. Я. Основы дизайна: Учебное пособие. — Х.: ХДАДМ, 2003. — 18 с.

1. 1.Чигарьоков В., Дижур А. Проектная культура и дети. Из опыта образования в Великобритании//Техническая эстетика. — 1990. — № 4.