Вступ. 
Методи стимулювання учбової діяльності. 
Мотивація у навчанні на уроках англійської мови

«Стимулювати» в сучасному розумінні значить «підштовхувати, спонукати людину до чого-небудь». Так уже ми влаштовані, що без постійних нагадувань і спонукань, власних або зовнішніх зусиль, а часто і прямого примушення не можемо зрушитися з місця, недостатньо активно працюємо, живемо через інерцію.

Багато праці витратили вчені щоб знайти головні нитки в найскладніших тенетах людської душі. Згодом прийшло і розуміння різноманітності впливів на людину, спонукати якого до активної діяльності примітивними понуканням ставало все важче.

Рівень теоретичних досліджень в області стимулювання досить високий. Тим часом мало знайдеться факторів, порівнянних зі стимулюванням по ефективності свого впливу на продуктивність педагогічного процесу. Місце стимулювання в першій трійці найбільш впливових причин говорить саме за себе.

Нерідко виявляється, що інтелект іде на поводі емоційних переживань, пов’язаних з безпосередніми спонуками, і тоді учень шукає і знаходить виправдання для вибору більш привабливої лінії поведінки. Вирішують справу знову ж правильно підібрані і застосовані стимули.

Також в наш час є дуже багато методів завдяки яким можна формувати в учнів мотивацію в навчанні. Навчання — одна із стрижневих складових педагогічного процесу в різних освітніх системах — виконує певні функції.

Нині освітня функція втрачає провідну роль, поступаючись своїм місцем функціям виховним, розвитковим і самовдосконаленню. Освіта, враховуючі швидкоплинні зміни, має забезпечувати передумови для навчального процесу впродовж усього життя за типом «включення — виключення». Розвиваюча функція, особливо для духовно-психічного й фізичного розвитку учня, має глибокий соціально-психологічний і педагогічний зміст.

Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне формування навичок і умінь, а також мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності.

Для позитивної мотивації в учнів має дуже велике значення такі фактори як яскравість, новизна, цікавість, цікаве викладання, бажання отримати похвалу, нагороду; на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань, допитливість і таке інше. Але всі ці типи будуть більше висвітленні далі.

Такий видатний педагог як В. С. Сухомлинський був основоположником гуманістичного виховання дитини. Він спрямовував свій інтерес на особистість дитини, на її виховання без покарання, використовував дуже тонкі психологічні засоби задля досягнення міть. Він повністю визнавав має рацію дитини, давав їм велику свободу але так щоб це не перетворилось потім на розбещеність дитини. Він вважав що дитину треба побуджати до самоосвіти та самовиховання. Це і є найціннішою базою якові мі повинні позичати у Сухомлинського.