Цілі політики реформування вищої освіти

Головна проблема вищої школи.

Існує розрив між кваліфікаційними характеристиками, яким мають відповідати випускники ВНЗ України, та реальними потребами суспільства і вимогами ринкової економіки. Цей розрив не дозволяє перетворити вищі навчальні заклади на впливовий інструмент реформування вітчизняної економіки, забезпечити їхній зв’язок з бізнесом та відповідність завданням розвитку суспільства.

Мета і інструменти реформування вищої освіти в Україні.

Переорієнтація навчальних планів, розробка нового змісту навчання і професійної підготовки мали б стати головними завданнями реформи вищої освіти. Це дозволило б наблизити вищі навчальні заклади до потреб суспільства, регіонального розвитку і допомогло б їм вирішувати проблеми фінансування власними силами офіційно.

Це завдання можна виконати лише завдяки виваженій державній політиці, підтримки вищої освіти через регуляторні механізми, розробку державних програм, нормативних документів, стандартів.

Цілі реформи вищої освіти:

• — Створити умови для приведення змісту і форм підготовки вищої освіти у відповідність до вимог ринкової економіки;
• — Розробити і впровадити сучасні механізми управління і фінансування вищої освіти;
• — Забезпечити доступність якісної вищої освіти для всіх бажаючих її отримати через впровадження сучасних технологій, розвиток організаційних форм і методів навчання.

Перешкоди, які заважають досягненню цілей реформування вищої освіти, та способи усунення цих перешкод:

• — Приведення змісту і форм підготовки вищої освіти у відповідність до вимог ринкової економіки. Перешкодами є: існуюча система розробки і впровадження нових курсів і дисциплін, система підготовки кадрів для системи вищої освіти, система прийняття рішень щодо затвердження нових курсів, дисциплін, створення кафедр, відкриття спеціальностей. Для усунення цих перешкод має бути створена прозора демократична система прийняття рішень, а також посилено спроможність розроблення нових стандартів, змісту предметів, курсів, дисциплін;
• — Розробка і впровадження сучасних механізмів управління і фінансування вищої освіти. Перешкодою на цьому шляху є занадто централізована схема управління і перерозподілу ресурсів, що існує сьогодні. Це, перш за все, недостатність інших, крім державного, джерел фінансування вищих навчальних закладів, а також низька можливість впливати на власну кадрову політику з боку самих вищих навчальних закладів, обмежена можливість реагувати на проблеми місцевого розвитку, включатися у міжнародні освітні проекти і програми. Вирішити ці проблеми можна тільки через впровадження сучасних підходів до управління і фінансового забезпечення вищої освіти (на основі аналізу кращого світового досвіду). Це має відбуватися на основі публічного обговорення запропонованих підходів і моделей з метою прийняття рішення державними органами влади щодо децентралізації системи управління вищою освітою. Мають бути зроблені кроки на шляху до самоврядування і передачі права визначати політику розвитку і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів органам управління ВНЗ. У цій роботі повинні брати участь широка громадськість, представники вищих навчальних закладів, бізнесових кіл, місцевої і центральної влади та іноземні консультанти;
• — Забезпечити доступність якісної вищої освіти для всіх бажаючих. Перешкода на цьому шляху — нинішня система держзамовлення, яка є атавізмом радянських часів і не відповідає ані можливостям державного бюджету, ані реаліям конкурентної економіки. Зокрема, ця система робить непрозорими правила гри в системі безоплатної вищої освіти. Особливо це стосується вступу до державних ВНЗ. Має бути створено механізм незалежної атестації старшокласників (і всіх бажаючих вчитися у вищих навчальних закладах), який дозволить відмінити вступні екзамени. Це надасть змогу перейти до конкурсу результатів тестування, нормальної конкуренції між вищими закладами щодо відбору абітурієнтів, до ринкових механізмів при визначенні для споживача вартості освітніх послуг та вартості навчання для самого закладу.