Критерії успішності музично-естетичного виховання

Використання в педагогічній практиці загальноосвітніх навчальних закладів виховного потенціалу ідей українських музикантів-педагогів XIX-XX століття спрямоване на реалізацію мети і завдань освітньої галузі «Мистецтво», зокрема «…формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, його культури та історії, забезпечення духовної єдності поколінь…» Це зумовлює необхідність пізнання, всебічного осмислення і раціонального застосування ретроспективного педагогічного досвіду минулого. У цьому контексті самоосвітня діяльність педагога-митця передбачає здобуття знань з історії мистецької педагогіки, музичної психології, естетики і мистецтвознавства, оволодіння провідними педагогічними ідеями минулого, що сприяє формуванню власного індивідуального стилю діяльності, проектуванню самоосвіти, самоактуалізації творчої індивідуальності педагога [23, ст. 245].

Розвиток інтересу до музичному мистецтву починається раннього віку і радіомовлення продовжується довгі роки. Цей процес відбувається різні етапи, кожен із яких має свої особливості. Стосовно дітям дошкільного віку ще можна казати про справді продуктивному й виконавському творчості, йдеться передумови для її формуванню. Щоб сформувати творчій особистості засобам музичного мистецтва необхідна за першу чергу розвинути в дитини почуття співпричетності до музичним звучанням, виховати стійкий інтерес до музики, прагнення її розуміння. Власне це ї є одним з критеріїв успішності музично-естетичного виховання. (Додаток 4).

Говорячи взагалі про успіхи формування естетичної культури дитини дошкільного треба сказати особливу роль естетичних інтересів. Інтерес це — тенденція особистості, яка полягає в спрямованості чи зосередженості її помислів певному предметі. Інтерес проявляється у спрямованості уваги, думок, помислів; потреба — у потягах, бажаннях, волі.

Потреба викликає бажання мати предметом, інтерес — ознайомитися з нею. Інтерес — мотив, котрий діє через свою усвідомленої значимості й емоційної привабливості. Коли інтереси не отримують їжу чи немає, жити нудно [4, ст. 218].

Інтерес-захоплення — це почуття зачарованості, цікавості. У індивіда, відчуває інтерес, виникає бажання досліджувати, втрутитися, розширити досвід шляхом отримання нову інформацію чи підійти до обличчя чи об'єкту.

Інтерес управляє діяльністю дитину поруч із початку його життя. Надання дитині свободи для гри, фантазії, переходу від реальної світу до уявлюваному істотно впливає в розвитку здібності дитину до переживання і інтересу. Тільки інтерес може утримувати увагу, замінюючи деталі з одного деталі на інший, тривалий час у тому, щоб дитина зміг сприйняти всю складність і єдність об'єкта, не дозволяючи йому відволікатися силою-силенною побічних подразників. Без такого фокусуючого інтересу на певних об'єктах увагу дитини може безладно блукати [9, ст. 192].

У період від народження до 7 року, вона проходить величезний шлях розвитку та зміни, можна порівняти за інтенсивністю та насиченості з цілою еволюційної епохою. Середній — старший дошкільний вік характеризується надзвичайно допитливості. Дитина починає осмислювати зв’язок між різними явищами й небуденними подіями оточуючої його дійсності і роби ти найпростіші узагальнення. Діти спостережливі і здатні визначити характер звучала музики, визначити найпростіші властивості звуків. Дитині даного віку вже зрозумілі вимоги, які пред’являються виконання пісень і танців.

Діяльність естетичного сприйняття — цей складне кризове соціальне явище, що характеризується єдністю емоційного і інтелектуального. Вона передбачає цілісне і цілеспрямоване бачення прекрасного, оцінку, що включає у собі індивідуальність проявів та емоційність переживань. Однією з основних видів музичної діяльності є слухання-сприйняття музики. Основний він оскільки є і у всіх інших видах музичної діяльності. Слухання музики як вид діяльності має завдання: знайомити дітей із музичними творами сучасної, класичної, народної музики, доступними їх сприйняттю; розвивати здатність емоційно та з оцінкою відгукуватися на музичні твори, виховуючи цим музичний смак; дати початкові інформацію про музиці, знайомство з найпростішими засобами музичної виразності; підбивати до пам’ятанню музичних творів, формуючи цим «музичний багаж» [17, ст. 136].

Переорієнтація поведінки дітей (ППД) музичного керівника по проблемі розвитку музичних здібностей у дошкільників полягає у швидкому реагуванні та вмінні виховувати учнів згідно ситуацій, особистісних потреб та темпераментів [19, ст. 314].

Основними складовими самоосвітньої діяльності педагогів музичного мистецтва є такі:

• ? фахові знання (знання типології жанрів дитячого народного музичного фольклору, аналіз концептуальних методик музичного виховання відомих музикантів-педагогів, обізнаність із нетрадиційними формами і методами навчання музичному мистецтву, знання історії музичної педагогіки);
• ? гностичні вміння (вміння складати план інтерпретації творів мистецтва, володіння навичками обробки нотних та пісенних текстів, реферування, анотування художньо-педагогічного потенціалу мистецьких джерел різних типів, співставлення власних поглядів та позицій автора);
• ? проектно-конструктивні вміння (визначення мети і завдань самоосвітньої діяльності з вивчення музично-педагогічних поглядів, вміння прогнозувати напрями самоосвітньої діяльності музично-виконавського, навчально-інструктивного та художньо-методичного типів, бачення проблеми опанування нових матеріалів і добору методичного інструментарію для їх вирішення, навички конструювання самоосвітньої діяльності з урахуванням особисто-професійних якостей особистості);
• ? інформаційні навички (інформаційне забезпечення самоосвітньої діяльності, вміння «вільного інформаційного пошуку», здатність працювати з нотними редакторами; раціональне укладання матеріалу музичного мистецтва залежно від видів музичної діяльності тощо [28, ст. 117]

У національній музичній освіті останніх років пріоритетними тенденціями розвитку стають:

• — гуманізація (полягає в утвердженні людини як найвищої цінності, тобто особистісно орієнтоване навчання, стверджує створення нового зразка музичної освіти, орієнтованої на особистість учня);
• — фундаменталізація (як пріоритет галузей і методів пізнання; забезпечує багатопрофільність, вихід у суміжні сфери, сприйнятливість до інновацій, здатність до продуктивної переробки інформації і творчого пошуку); - гуманітаризація (покликана формувати духовність особистості, планетарне мислення, художню картину світу; самовизначення особистості в музичній культурі є стрижневою лінією гуманітаризації);
• — національна спрямованість (полягає в органічному поєднанні музичної освіти з історією і традиціями українського народу, у збереженні і збагаченні національних цінностей);
• — перехід від інформативних форм до активних методів музичного навчання (передбачає використання наукового пошуку, проблемного підходу, мультимедійних технологій, інноваційних моделей, які активізують інтелектуальну діяльність);
• — створення умов для творчої самореалізації учнів (передбачає самоактуалізацію творчого підходу, дає можливість особистості пережити радість творчого досягнення) і безперервність музичної освіти.