Система роботи по розвитку образного мислення молодших школярів засобом залучення їх до інструментального музикування

Отримані теоретичні висновки, а також дані констатувального експерименту стали основою для проведення експериментальної роботи, яка полягала у розробці системи роботи по розвитку образного мислення молодших школярів у процесі інструментального музикування. Розвиток образного мислення проходить в процесі різних видів діяльності, в тому числі і музичних, тому в даному процесі відводимо інструментальному музикуванню велике значення.

Головне завдання формувального експерименту полягало у розробці і експериментальній перевірці впровадженої нами системи роботи по розвитку образного мислення учнів молодших класів у процесі гри на дитячих музичних інструментах.

Ми провели уроки в 2-А і З-Б класах, ознайомлюючи учнів з дитячими музичними інструментами та елементарними прийомами гри на них.

На перших етапах навчання гри на дитячих музичних інструментах ми обмежились кількома бубнами. На цих бубнах по черзі грали всі діти. При цьому їх гру ми урізноманітнили таким чином, щоб вона дозволяла визначати рівень музичного розвитку, досягнутому кожною дитиною. Ми запропонували дітям взнавати вже розучені ними пісні по ритму, відтворюваному різними способами наприклад: плесканням, притопуванням, вистукуванням або виконаному на музичних інструментах.

Слід підкреслити, що відтворювати ритм краще всього за допомогою музичних інструментів, які мають м’яке звучанням і мають різноманітний тембр (на бубнах, на флейтах, дзвіночках, на бубнах без дзвіночків та брязкальцях). Бажано чергувати інструменти різного тембру, якщо є у наявності багато різновидів інструментів. Комбінації тембрів збагачують музично-образні уявлення школярів.

Досить важке завдання — навчити дітей розпізнавати співвідношення тривалості звуків у такті. Для вирішення цього завдання спочатку ми рекомендували дітям виконувати в такт музиці різноманітні прості рухи та крокувати (при розмірах дві та три четверті), а потім переходити до використання музичних інструментів. Рухи в такт суттєво полегшили сприйняття простих метричних відмінностей в музичному темпі. Ми надавали перевагу таким музичним інструментам при цій роботі, як дзвіночки, брязкальця, трикутник. Нагадаємо, що використовувати їх слід тільки тоді, коли діти вже розрізняють тривалість звучання долей такту.

Починаючи роботу по диференційованому сприйняттю долей, по визначенню та виділенню ударних долей такту і по їх подальшому відтворенню на музичних інструментах, ми, як і в попередньому випадку, використовували рухи. Рухи повинні, звичайно, співпадати з сильними долями такту і акцентувати їх. При «підключені» музичних інструментів одні діти виконують ті чи інші рухи, інші супроводжують їх ударами бубна, трикутника, барабана, трикутника, тарілок та ін. Сильну долю зручно виділяти не просто рухом, а перемінними рухами.

Кожна з запропонованих рекомендацій визначає зміст того чи іншого етапу формування музичних здібностей та образного мислення, що дозволяє дитині поступово оволодіти різними видами музично-ритмічної діяльності. Ці рекомендації не слід розуміти як фрагменти одного і того ж заняття. Деякі рекомендації, дійсно, можуть використовуватись на одному занятті, наприклад, друга і третя — при роботі з першокласниками. Але не слід формувати перехід від одного етапу до наступного. Краще, комбінуючи використовувані засоби, добиватися на кожному етапі участі всіх дітей у всіх видах діяльності.

Успішне виконання дитиною окремих завдань — запорука досягнення нею того рівня загального музичного розвитку, який визначений завданнями музичного розвитку. Потрібно слідкували за тим. щоб перехід до нових видів діяльності супроводжувався ускладненням дидактичних завдань і музичного матеріалу. Наприклад, після того як діти навчились на простих ударних інструментах відтворювати ритм вже відомих їм розучених пісень, слід переходили до відтворення ритму нових, ще не знайомих мелодій. Послідовно проведене та поступово ускладнене аудіювання музичних творів робить дитину сприйнятливою до музичної виразності, допомагає їй не тільки розрізняти властивості звуку, але і сприймати їх експресивні відтінки, а також розвивати образне мислення.

Ця пісня добре відома дітям і дуже зручна у виконані на сопілці. Для цього ми добре відпрацювали ритм, плескаючи у долоні. Але плескали не тільки «на слух», але й по нотному запису. Тобто діти вчились розрізняти різницю між восьмими і четвертними тривалостями.

Дітям у першому класі важко пояснити ритмічні часові співвідношення між тривалостями різної довжини. Але, якщо вчити дітей розрізняти тільки два види довжин — четвертні та восьмі тривалості, то зручно пояснити дітям, що у цій пісні є два види тривалостей — довгі (без хвостика) і короткі (з хвостиком), у такий спосіб першокласники можуть без перешкод читати ритмічний малюнок по нотному запису. Звичайно, ми працювали з дітьми трохи старшими — це другий і третій клас, і їм можна пояснити різницю між тривалостями більш визначеними поняттями чим просто «довгі» і «короткі» ноти, але все-таки окремим дітям доводилось читати ритмічний малюнок по запису, користуючись саме цим примітивним способом.

При виконані цієї пісні ми користувалися звичайними сопілками, а не дитячими (дитячі хоч зовні були дуже привабливі, але не відтворювали точно звуки). Ця сопілка трохи завелика для дітей молодшого шкільного віку і в ній дуже багато отворів, в яких дітям важко розібратися, а також величина їхніх рук і пальців не дозволяють користуватись цим інструментом вільно. Але для виконання цієї простої дитячої пісні достатньо просто тримати сопілку руках і затуляти 1-й верхній отвір при виконанні ноти «ля», і залишати всі отвори відкритими при виконанні ноти «сі».

Після цього ми перейшли до навчання гри на трикутнику. Ми пояснили дітям, що граючи на трикутнику, треба тримати його лівою рукою за шнурок і вдаряти металевою паличкою по середині однієї з сторін. При ударі паличкою вчили дітей пружно відскакувати, щоб не «гасити» звук. Знімати звучання вчили, доторкнувшись рукою до трикутника. (Наводимо приклад партії трикутника до пісні «Вийди, вийди, сонечко»).

Навчитися грі на трикутнику не важко, партія не складна, але необхідно дотримуватись чіткого ритму.

Далі ми приєднали до нашого ансамблю ударний інструмент — маракаси. Пояснили дітям, як потрібно користуватись маракасами, як їх тримати. Розповіли, що в середині цього інструменту знаходяться кульки, які вдаряються об стінки і утворюють шумовий звук. (Приводимо партію маракасів).

З тих дітей, які приймали участь у експерименті ми відібрали двох дівчаток, які чисто інтонують, і доручали їм виконувати цю пісню під супровід ансамблю дитячих музичних інструментів.

При роботі з оркестром чи ансамблем дитячих музичних інструментів важливо звертати увагу на ансамблеве співвідношення між інструментами. Ансамбль — це злагоджене звучання усього колективу у відношенні єдності темпу, ритму та характеру.

Наступну пісню для роботи з дітьми ми взяли дитячу народну пісню «Іде, іде дід, дід».

Ця пісня також добре відома дітям. Для того щоб досягти темпового і ритмічного ансамблю хороший результат дає спів з плесканням в долоні.

Для виконання пісні ми використали металофон. Навчаючи дітей грі на металофоні ми ставили дітям на коліна (його можна ще ставити на дерев’яні підставки), пояснили, що молоток слід класти на середину другого пальця, притискається першим і вдаряється по центру клавіші.

До металофону ми добавили сопілку, бубен і маракаси, та транспонували мелодію у H-dur, щоб полегшити дітям партію сопілки. Тому що пісня була у G-dur, і дітям важко було виконувати інтервал «соль — ре» (ч. 4), тому що при виконанні цих нот потрібно закривати багато отворів, а знову ж таки, ручки nf пальчики у дітей маленькі. А в Н-dur чисту кварту складають ноти «сі - фа дієз», їх виконувати на сопілці значно простіше, тому що при виконанні ноти «сі» всі отвори залишаються відкритими, а при виконанні ноти «фа-дієз» — закриваються лівою рукою три верхніх отвори підряд.

Ми пояснили дітям, що бубен має різне звучання, якщо бити по центру бубна чи по його ребрі, що бубен потрібно тримати лівою рукою вертикально, а правою бити по ньому.

Це проста для виконання пісня, яка будується на трьох нотах «соль», «ля» першої октави та «до» другої, також вона проста у своїй ритмічній будові, тому що викладена восьмими та четвертними тривалостями.

Вести мелодію ми доручили партії фортепіано, для чого обрали одну з учиниць 3-Б класу. Це було нескладно, тому що діти швидко навчаються грати одноголосні мелодії правою рукою на фортепіано.

Як акомпонуючий інструмент ми обрали металофон, партія якого також нескладна і будується на нотах «ре», «мі» та «фа» першої октави, викладеними у різних послідовностях. Щоб акомпанемент металофона звучав ритмічно ми запропонували дітям не тільки повправлятися плесканням у долоні, а й проспівати вголос свою партію. Приспівування робить виконання дитини більш свідомим, осмисленим та ритмічним.

Плескаючи в долоні діти відтворюють тимчасову організацію мелодії, виконання такого виду моторної діяльності - ритмічного плескання в долоні - полегшується інтонуванням мелодії, освоєним на попередньому етапі. Тут, як і при навчанні співу, рекомендується використовувати розважальні та змагальні ігри, що дозволяє підтримувати інтерес до ритмічних вправ навіть при їх багаторазовому повторенні, розвивати їхні творчі здібності, дозволяє їм проявити творчу ініціативу.

З ударної групи інструментів добавили бубен та барабан. Пояснили, що при грі на барабані звук утворюється при ударі паличкою по ньому.

Щоб сприяти більшому зацікавленню дітей грі на дитячих музичних інструментах і спонукати до активної творчої діяльності ми включили у роботу ряд творчих вправ і завдань. Творчість — це процес народження нового, який здійснюється у природі чи у людині; у природі - зародження, зростання, визрівання; у людині створення нових думок, почуттів чи образів — безпосередніх регуляторів творчих дій. Отже, зародження, зростання і визрівання регуляторів на відміну від конструювання, комбінування старого і відомого, — принцип дій творчої людини. Творчість — це процес, в результаті якого виникає оригінальний продукт, об'єктивно цінний і самодостатній. Продуктами творчості бувають і відкриття, винаходи, нові художні образи небувалої сили, художні твори. Розробка нових педагогічних технологій у навчанні і вихованні на сучасному етапі розвитку освіти зумовлена соціальним замовленням суспільства школі. Повезеним з необхідністю формування засобами мистецтва естетично і емоційно розвиненої, творчості, висококультурної особистості.

Особлива відповідальність лягає на уроки музики, де педагогічні умови, спрямовані на забезпечення єднання емоційного та раціонального у навчанні, значно підвищують ефективність розвитку образного мислення. У навчально-виховній роботі доцільно використовувати, по-перше, творчі завдання, що сприяють розвитку ритмічного відчуття, ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху, художньо-образних уявлень у процесі гри на дитячих музичних інструментах, виконавських здібностей; по друге, творчі завдання художньо-естетичної спрямованості, виконання яких впливає на формування і розвиток якостей і властивостей творчої особистості, а саме: художнього сприймання, уяви, оригінального, асоціативного мислення, емоційно-почуттєвої сфери.

Слід підкреслити, що розвиток образного мислення має здійснюватись на основі інтенсивного оволодіння знаннями, вміннями і навичками, щоб одне сприяло інтенсифікації другого. Тільки наділивши учнів певним мінімумом загально професійних знань, можна говорити про самостійне створення учнями різноманітних, оригінальних, творчих продуктів, розуміння і творення художніх образів. Тому в навчальному процесі вчителю необхідно використовувати як творчі завдання, так і репродуктивні. Дітям було запропоновано ряд творчих вправ та ігор.

Однією з них стала вправа «Музична луна». Суть цієї вправи полягає у тому, що одна дитина грає певну мелодію на інструменті з фіксованою висотою звука (фортепіано, металофон, сопілка), а інша — повторює заданий в мелодії ритм на ударному інструменті.

Ще одним з творчих вправ стало завдання закінчити мелодію і рядок літературного тексту. Для цього ми запропонували дітям пісню, слова і музику якої написала автор цієї дипломної роботи.

Як одне з творчих завдань, ми запропонували дітям придумати назву до цієї пісні. Діти назвали її «Осінь», «Осіння пісня».

Ігри — основний вид діяльності в якій діти реалізують свої здібності та нахили. Яка дитина в грі такою буде, коли виросте. Для розвитку творчих і музичних здібностей ми запропонували гру «Доповни ритмічний малюнок». Ми задавали певний нескладний ритм, відстукуючи його на бубні, а діти по черзі додавали до цього ритмічного малюнку по одному звуку.

Нами дітям було запропоновано ще одне творче завдання. Потрібно було прослухати мелодію, виконану на металофоні або фортепіано вчителем і пофантазувати, який може бути літературний текст до неї, про що він може розповідати, чи що змальовувати. І навпаки — було запропоновано під певний літературний текст придумати мелодію, спочатку голосом, а потім з допомогою вчителя відтворити на металофоні.

Наступним етапом стало відтворювання з дітьми мелодії, виконуваної на піаніно або на якому-небудь іншому інструменті, засобом одних тільки плескань, не інтонуючи мелодію вголос.

Ще однією грою, яку ми запропонували дітям стала гра, яка передбачає розвиток почуття ритму, а також кординації рухів, уваги, кмітливості та швидкості реакції.

Суть цієї гри полягає у тому, що діти, дивлячись на графічне зображення ритмічних послідовностей плескали ритм верхньої стрічки у долоні, а нижньої - стукати по парті.

Але спочатку учні мали проаналізувати запис, визначити, якими тривалостями він викладений, на які склади виконується («та», «ті»). Далі вони виконували верхню стрічку окремо, плескаючи у долоні та окремо другу — вдаряючи рукою по парті. Потім виконували обидві стрічки разом, називаючи склади.

Для розвитку ритмічного відчуття пропонуємо використовувати такі творчі завдання:

1. Гра «Відгадай пісню» за ритмом.

Спочатку вчитель відстукує ритм на барабані, а учні відгадують. Потім на місце вчителя стає хто-небуть із учнів.

Імпровізація ритмічного акомпанементу (ритмічного вступу) до музики (пісні). При цьому види діяльності учнів активізується самостійність дітей у виборі відповідних ритмів, насамперед для ритмічного супроводу.

Запис ритму вивчених простих, знайомим учням пісень.

Для розвитку ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху ми рекомендуємо використовувати імпровізацію у діалогах. Учням пропонується певна музична інтонація, а вони мають придумати коротеньку відповідь на дитячому музичному інструменті.

Дуже корисно при навчанні гри на дитячих музичних інструментах одразу вчити дітей транспонувати мелодію. Звичайно це не проста справа і виконати таке завдання не всім під силу. Але ми пропонували учням транспонувати не пісні, а маленькі поспівки, побудовані на двох або трьох нотах. Такий спосіб роботи дозволяє активізувати музичних слух, увагу, мислення дитини.

Як одну з творчих вправ дітям була запропонована українська народна пісня «Вийшли в поле косарі». Діти дуже добре знають цю пісню, бо вона вивчається в школі згідно програми. Учні мали підібрати ритмічний супровід на брязкальцях, барабані, бубні (тобто на ударних шумових інструментах) а потім спробувати змінити ритмічний малюнок. У декого з дітей нічого не вийшло, тому що прив’язані до вже знайомого для них ритму пісні вони просто не могли уявити її в іншому ритмічному вигляді. А деякі діти вільно фантазували. Наведемо деякі з прикладів їхнього імпровізування з ритмом.

Одним з творчих завдань у формі гри було завдання «вгадай інструмент». Діти обертались до нас спиною, а ми видавали на різних інструментах кілька звуків і діти вгадували, чи це бубен, чи тріскачка, чи трикутник і т. д.

Самим значним та об?ємним завданням для дітей стала музична імпровізація до казки «Колобок». Суть цього завдання полягала в тому, що діти розповідали казку, розподілену по ролях. Деякі учні отримали завдання зображувати казкових героїв (баба, дід, колобок, зайчик, вовк, ведмідь та лисичка), а інші - мали придумати, як втілити образ у музичних звуках і які інструменти для цього використати. Задум був таким, щоб у той час, коли діти розповідають у ролях казку, інші - створювали музичний фон, який би краще розкривав образ і характер кожного персонажу.

Для зображення образу діда діти запропонували виконати вже вивчену ними українську народну пісню «Іде, іде дід, дід» на металофоні та бубні.

Діти отримали величезне задоволення від своєї роботи, вільно фантазували, було багато пропозицій. Так звичайно, партії примітивні, деякі побудовані на 2−5 нотах, викладених в самих простих послідовностях, але це робили маленькі діти і вони фантазували, щось творили відповідно до свого, ще безпосередньо дитячого світогляду і відповідно до своїх можливостей.

Ще один метод, який стимулює творчу активність дітей — це прилюдна виконавська діяльність. Він полягає в тому, що виконуючи вивчені твори перед слухачами, учні максимально концентрують свій слух, уяву, творчість, виявляють свої акторські можливості.

А.Б. Гольденвейзер казав, що естрада — найкраща школа: «…саме естрадний виступ дає сильний поштовх художньому розвитку, тільки тут по справжньому чуєш хороші сторони і недоліки виконання…» [5;38].

Виконання перед слухачами (це може бути концерт, батьківські збори тощо) дуже активізує творчий потенціал учнів, розвиває музичні здібності, допомагає дещо по-новому сприйняти музику і художні образи, втілені у ній.

Звичайно, за той час, який нам було виділено для роботи з дітьми під час практики, ми не могли підготувати дітей до серйозних музичних виступів, але діти виступали один перед одним у класі. Це сприяло більшій зацікавленості дітей у навчанні. Той момент, що виступати потрібно перед кимось, навіть, якщо це однокласники, активізував учнів до більш зосередженої роботи, до більшого контролю за якістю виконання.

Отже, щоб учні відчували відповідальність за якість роботи над творами, за їх виконанням, їх потрібно орієнтувати на публічні виступи, тоді вже при навчанні гри на дитячих музичних інструментах учні будуть зацікавленні в результатах своєї роботи і будуть старанніше виконувати всі вимоги і поради вчителя.

Враховуючи викладення вище, можна зробити висновок, що застосування дитячих музичних іграшок та інструментів у молодшому шкільному віці є одним з найцікавіших засобів розвитку образного мислення та музичних здібностей дітей, музикальності і музичного-естетичного виховання в цілому. Музикування на дитячих музичних інструментах відкриває перед дитиною широкі можливості для самовираження, відчутно стимулює розвиток її образного мислення, творчих здібностей, залучає до мистецтва.