Північний Льодовитий океан

Цей океан відрізняється суворістю клімату, безліччю льодів і щодо малими глибинами. Життя у ньому залежить від обміну водою й теплому з іншими океанами.

Північний Льодовитий океан — найменший із океанів Землі. Він самий мілководний. Океан розташований у центрі Арктики, що займає все простір навколо Північного полюси, у тому числі океан, прилеглі частини материків, острови Фіджі і архіпелаги.

Значна частина площі океану становлять моря, що їх окраїнні і лише одна внутрішнє. У океані багато островів, розташованих неподалік материків.

Історія дослідження океану. Дослідження Льодовитого океану — це історія героїчних подвигів багатьох поколінь мореплавців, мандрівників та закордонних вчених деяких країн. У давні часи на вутлих дерев’яних кочах і турах пускалися російські люди — помори в подорожі. Зимували на Груманте (Шпіцбергені), плавали до гирла Обі. Ними промисел риби, полювали на морського звіра і добре знали умови плавання в полярних водах.

Використовуючи інформацію про плаваннях російських, англійці і голландців вдавалася до спроб відшукати найкоротші шляху з Європи у країни Сходу (Китаю і Індію). У результаті плавання Виллема Баренца наприкінці XVI в. було створено карта західній частині океану.

Початок планомірному вивченню берегів океану поклала Велика Північна експедиція (1733−1743). Її учасники зробили науковий подвиг — минулися, і поклали карті берега від гирла Печори до Берингової протоки.

Перші відомості про природу приполярних ділянок океану було зібрано наприкінці ХІХ в. під час дрейфу «Фрама» Ф. Нансена і плавання до полюса на початку ХХІ в. Р. Сєдова на шхуні «Св. Фока».

Можливість проходу через океан за навігацію було доведено в 1932 р. експедицією криголама «Сибиряков». Учасники цієї експедиції під керівництвом Про. Ю. Шмідта проводили проміри глибин, вимірювали товщину льоду, вели контролю над погодою.

У нашій країні було розроблено нові методи дослідження того океану. У 1937 р. на дрейфуючій крижині була перша полярна станція «Північний полюс» (>СП-1). Чотири полярника на чолі з І.Д. Папаниним провели героїчний дрейф на крижині від Північного полюси до Гренландского моря.

Для дослідження океану тепер за змінюють літаки, які сідають на крижини та друзі проводять одноразові спостереження. Знімки з космосу дають інформацію щодо змін у стані атмосфери над океаном, про переміщення льодів.

У всіх цих досліджень нагромаджено великий матеріал про природу Північного Льодовитого океану: про кліматі, органічному світі; уточнено будова рельєфу дна, вивчені придонні течії.

Багато таємниць природи Льодовитого океану вже відомі, але що ще попереду відкрити майбутніх поколінь, зокрема, то, можливо, і комусь із вас.

Рельєф дна має складне будова. Центральна частина океану пересічена гірськими хребтами і глибокими розломами. Між хребтами лежать глибоководні западини і улоговини. Характерна риса океану — великий шельф, що становить більш як третина площі дна океану.

Кліматичні особливості визначаються полярним становищем океану. Над ним переважають арктичні повітряні маси. Влітку часті тумани. Повітряні маси Арктики значно тепліше повітряних мас, цих над Антарктикою. Причина цього — запас тепла водами Льодовитого океану, який постійно поповнюється теплом вод Атлантики й у меншою мірою моря. Отже, хоч як дивно, Північний Льодовитий океан не відповідає, а істотно зігріває великі простору суші Північного півкулі, особливо у зимові місяці.

Під впливом західних і південно-західних вітрів з Північної Атлантики в Льодовитий океан входить потужний потік теплих вод Північно-Атлантичного течії. Уздовж берегів Євразії води рухаються із Заходу Схід. Через весь океан від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух вод у напрямі - зі Сходу захід.

Найбільш риса природи того океану наявність льодів. Їх освіту пов’язані з низькою температурою і щодо низькою солоністю поверхневих водних мас, які опріснені велику кількість річкових вод, стікаючих з материків. береговий органічний океанічний Винесення льоду до інших океани утруднений. Тож тут переважає багаторічний лід завтовшки 2−4 метрів і більше. Вітри й низхідні течії викликають рух і стиснення льодів, освіту торосів.

Основний масив організмів у океані утворюють водорості, здатні жити у холодної води та навіть у льодах. Органічний світ багатий лише у приатлантичному районі та па шельфі біля усть річок. Тут утворюється планктон, дно якої ростуть водорості, живуть риби (тріску, навага, палтус). У океані живуть кити, тюлені, моржі. Живуть в Арктиці білі ведмеді, морські птахи, провідні колоніальний спосіб життя котрі живуть на берегах. Усі населення гігантських «пташиних базарів» харчується в океані.

У Льодовитому океані виділяють два природних пояса. Кордон полярного (арктичного) пояса Півдні приблизно збігаються з краєм континентального шельфу. Ця найбільш глибоководна сувора частина океану покрита дрейфуючими крижинами. Влітку крижини покриваються шаром талої води. Цей пояс малопридатна не для життя організмів.

Частина океану, прилегла суші, належить до субполярному (субарктичному) поясу. У це моря Льодовитого океану. Природа не так сувора. Влітку біля берегів вода вільна від льоду, сильно опреснена ріками. Проникающие сюди теплі води з Атлантики створюють умови у розвиток планктону, яким харчуються риби.

Види господарської діяльності океані. Північний Льодовитий океан має виключно важливого значення для країн, берега яких омивають його води. Сувора природа океану утрудняє у ньому пошуки з корисними копалинами. Але вже розвідані родовища нафти і газу на шельфі Карського і Баренцове морів, біля берегів Аляски та Канади.

Біологічні багатства океану невеликі. У приатлантичному районі рибалять і видобувають водорості, полюють на тюленів. Видобуток китів в океані суворо лімітована.

Освоєння Північного морського шляху почалося лише у 30-х рр. ХХ в. Північний морський шлях (скорочено СМП) — це головне судноплавна магістраль в Арктиці, яка значно скорочує відстані між європейськими і далекосхідними портами. СМП грає величезну роль освоєнні Сибіру. Цим шляхом у Сибір везуть обладнання та продовольство, вивозять ліс і руду. Навігація триває від 2 до запланованих 4 місяців, але в окремі ділянки з допомогою криголамів його тривалість більше. Задля більшої роботи СМП нашій країні створено спеціальні служби: полярна авіація, ціла мережу метеорологічних станцій узбережжя і дрейфуючих льодинах.

Північний Льодовитий океан вивчають люди, які називають виразним словом «полярники». Належність до полярникам визначається як професією, а й географічної сферою діяльності. Попри те що людина озброєний потужної технікою, працювати у Льодовитому океані важко знайти й небезпечно. Полярникам притаманні як відвага і мужність, витривалість і працелюбність, а й високу майстерність.